Глава 38

Глава 38

«Що за день сьогодні такий, - роздумувала Герміона, повертаючись з медпункту до своєї вітальні, - так зганьбитись перед Седриком. Він, мабуть, думає що я зовсім схибнулась. А Гаррі, о Мерлін, як він на мене дивився…»
- Що Грейнджер, граніт науки впав на ногу? – Драко кивнув на нижню кінцівку Герміони, котра розпухла, та й взагалі виглядала не надто привабливо. Видно, зілля, яке дала їй мадам Помфрі ще не подіяло.
- Чого тобі треба, Малфой? – тремтячим голосом поцікавилась Герміона, хоча відповідь на це питання вже давно гніздилась у її голові.
- Як грубо, Грейнджер. Я лише прийшов за тим, що мені належить по праву. Ти не занадто розслабилась? – Драко обіперсь об стіну, загородивши прохід Герміоні.
- І чого ти хочеш? Говори швидко, бо у мене мало часу, - Герміона лукавила, насправді часу у неї було вдосталь. Контрольна з трансфігурації і есе з гербології давно написані, Гаррі і Рон зайняті на черговому тренуванні, отож вона вільна, як пташка. Чесно кажучи, вона, не могла признатись у цьому навіть собі, боялася Малфоя, чи точніше його слів, котрі могли змінити назавжди її життя.
- Знаєш, я перебрав багато варіантів і кожен з них закінчувався для тебе плачевно. Як ти ставишся до того, щоб станцювати стриптиз на викладацькому столі в честь Хеллоуінського балу?
- О Мерлін…, - сполотніла гриффідорка, до її образу психічно хворої в очах Седрика мав додатись ще й хеллоуінський стриптиз.
- Що занадто просто? Є ще один варіант. Знаю, що останнім часом Філчу спиться занадто тривожно, турбує його чистота Слизеринських підземель. Думаю, йому стане веселіше, коли одна занадто цікава грифіндорка добровільно допоможе йому помити всі підземелля, віддраяти нічні горщики і ще багато цікавих предметів…
- Хм?
- Ось тобі ще одна пропозиція, Креб сьогодні зранку скаржився на те, що чортів ельф-домовик зіпсував йому всю білизну. Думаю, що ручне прання її не завадить, а заодно і підлатаєш…
- Малфой, тільки попробуй…, - стиснула кулаки Герміона.
- Ну гаразд, не будемо тягнути кота за хвіст. Один мій друг…
«Десь я вже чула цю фразу, - шалена думка заснувала у Герміониній голові».
- Отож мій друг…
- У тебе є друзі? От новина, - не втрималась від коментарю Герміона.
- Як не дивно, але є. Блез Забіні здуру втріскався в ту малу руду Уізлі. Твоє завдання – кістьми лягти, але довести Уізлі, що Блез просто ангел в плоті. Якщо треба, то навіть крила з німбом йому домалювати, але переконати малу, що він – герой її мрій і фантазій.
- Але…
- Що? Тебе щось не влаштовує? Кребова білизна завжди чекає на тебе.
- Може я краще підземелля помию? Я не можу її обманювати, - почервоніла Герміона.
- А хто тебе просить її обманювати? Ти щось маєш проти святого Забіні? Молодий, привабливий юнак, ну звичайно не такий як я, але теж нічого. Розумний, коли мовчить, звичайно, з хорошим почуттям гумору…
- А ти що сваха?
- Не твоє діло! Твоя справа маленька – переконати Уізлі. Роби це як хочеш, але щоб через три дні руда ні на крок не відходила від Забіні. Бо від свого нероздільного кохання хлопець може і дурниць наробити.
- Три дні? Я не зможу…
- О! Ти хороша актриса, справишся!
Очі Герміони стали завбільшки з золоті сничі, звідки він дізнався? Невже ж той чортів Малфой всюдисущий:
- Три дні, о Мерлін…
- І нікому ні слова, - крикнув їй навздогін Малфой, - хоча, у будь-якому випадку я залишаюсь у виграші.
Він розвернувся і швидким кроком попрямував у напрямку бібліотеки.

- Щось знайшли? – Драко з виглядом ситого кота увійшов до бібліотеки і, знайшовши біля одного з столів однокурсників, приєднався до них.
- Поки ні, а ти? – підняла голову від книги Касандра.
- В мене все, як в аптеці. Чітко і за правилами. Грейнджер вже пошкутильгала обробляти малу.
- Чудово, - Блез відкинувся на стільці, байдикуючи поки Каландра переглядала літературу.
- Слухайте, а ви не вбачаєте у тому, що ми робимо якогось де жавю? – Драко примостився на столі і оглянув прискіпливим поглядом компанію.
- Тобто? – не зрозуміла Касандра.
- Поттер, Уізлі, Грейнджер, - зрозумів логіку Драко Блез.
- В ціль!
- Тобто, ти, як Грейнджер, - Блез кивнув на Касандру.
- Я подібна на Грейнджер? – з жахом поглянула на нього Грей.
- Ну, можливо, ти трохи менша зануда, але коли відповідаєш на уроках, то копія Грейнджер, - Драко взяв до рук «Магічні артефакти та їх дія».
- Ти – Поттер, - Блез розреготався, уявляючи Малфоя в поттерівських окулярах і зі шрамом.
- Жах, я вже сам себе картаю за це припущення, - Драко меланхолійно гортав сторінки. – Але тоді ти, Уізлі. Я вже уявляю собі тебе з рудою шевелюрою і дурнуватими жартами.
- Мої жарти не дурнуваті, - запротестував Блез.
- Таки дурнуваті, Забіні, - прошепотіла Касандра, беручи до рук нову книжку.
- Тут нічого немає! – шпурнув свою книгу Драко.
- Може спитати у мадам Пінс? – Грей теж відклала свою книгу.
- А ви ще не питали? – Драко зітхнув, дивлячись на безпорадність друзів.
- Мої жарти дійсно дурнуваті? Ти мені ніколи такого не говорив, - не вгавав Блез.
- Вгамуйся Забіні! Я йду до мадам Пінс!
- Що Дюймовочко, наша компанія тебе вже не влаштовує?
- Я ж казала, що твої жарти дурнуваті!
- Мадам Пінс немає на місці, - сконстатував факт Драко, котрий за час перепалки між Блезом і Касандрою встиг сходити до столика бібліотекаря.
- Її немає? Можемо сходити до Забороненої секції, - змовницьки підморгнув Забіні.
- А що, тільки для Поттера правила неписані?

TBC