Глава 19

Кабінет захисту від темних мистецтв ще ніколи не виглядав так дивно і… непідходяще для подібних занять. Жодної парти чи сидіння, лише величезний професорський стіл з акуратно розкладеними на ньому купками пергаменту, перев’язаних різнобарвними стрічками. Лише гладкі кам’яні стіни і багато світла. Великі вікна були розшторені і яскраве осіннє сонечко проникало до кабінету, запалені факели освітлювали навіть найпотаємніші, найглухіші закутки приміщення. Учні, котрі прийшли на заняття згідно з розкладом, оглядались довкола не вірячи своїм очам. У Хогвардсі бувало всяке, але на уроках зі Снейпом і Малфоєм подібного не траплялось, та й така яскравість, світло, тепло, ніяк не в’язалось з образом посіпаки Волдеморта, хитрого і похмурого Люциуса Малфоя.
- Чого ви стовпились у дверях? - різкий голос інспекторки порушив перешіптування здивованих учнів.
- Міс Сміт, прошу-прошу, проходьте, - Люциус Малфой, котрий щойно підійшов до кабінету галантно пропустив інспекторку вперед
- Я вирішила проінспектувати Ваш урок, - міс Сміт швидким кроком зайшла до кабінету, оглянувшись довкола, начаклувала стілець з високою спинкою і, діставши нотатника, приготувалась до уроку.
- Як честь, пані інспекторко, - Люциус іронічно всміхнувся, - швидше, швидше проходьте, - прикрикнув він на двох переляканих гриффіндорців, котрі саме пробували втиснутись між професором і стіною.
- Ну що ж, - почав професор, - сьогодні ніякої теорії, лише практика. Перш за все прошу запам’ятати активне закляття – Террікулус. Хто знає проти кого воно застосовується?
Герміонина рука миттєво злетіла вгору.
- Так, прошу, міс… Грей, - Люциус кивнув слизеринці, котра легко, ніби неохоче підняла руку.
Всі голови повернулись до Кассандри. Герміона почервоніла, але промовчала і опустила руку. Це вперше, коли хтось з її курсу мав бажання відповідати на подібні запитання, та ще й такі, як це.
- Це закляття використовується проти своєрідного антиховчика. Створіння, котре, у протилежність ховчику демонструє не те, чого ми боїмось, а те, що ми хочемо побачити в цей момент більш за все.
- Чудово, десять балів Слизерину. Хто скаже, у чому його небезпека? Міс Грей?
- Перш за все в тому, що страх легше побороти, ніж приязнь і захоплення, адже антиховчик перетворюється лише в людей. Він, звичайно, не дуже потужний, але ввести на пару хвилин в оману може, а цих декілька хвилин запросто може вистачити темним силам, - Кассандра усміхнулась кінчиками губ, ніби хотіла додати ще щось, але вчасно зупинилась.
- Блискуча відповідь. Ще десять балів Слизерину.
Запанувала така тиша, що почувся скрегіт зубів Герміони, котра, здавалось, не могла витерпіти такого блюзнірства і приниження, як їй здавалось почуття власної гідності. Драко і Блез непомітно перезирнулись і підморгнули один одному.
- Чого стоїте? Ось там на столі скринька, - всі глянули на красиву дерев’яну скриньку, яка тільки но з’явилась на столі, - закляття ви знаєте, все, що потрібно знати про це створіння також – вперед.
Першим до скриньки підійшов самовпевнений та іронічний Нотт і відкривши її, одразу відскочив убік. Щось яскраве, сліпучо-біле вирвалось з неї і почало шалено крутитись у повітрі, через секунду перед переляканим Нотом з’явилась жінка, блондинка, років сорока, вона наблизилась до хлопця так, ніби хотіла обійняти його.
- Це його мати. Вона померла цього літа, - прошепотів Блез до Драко.
- Знаю, а він ще вдавав, що зовсім не переймається, - Драко зітхнув і відійшов подальше від злощасної скриньки, виставляти свої почуття напоказ не хотілось.
Нотт пару секунд непорушно дивився у вічі жінці. А потім мовчки вибіг з кабінету, навіть не торкнувшись своєї чарівної палички. Люциус Малфой задоволено посміхнувся:
- Що я вам казав? Це створіння набагато страшніше, ніж отой ховчик, котрого вам демонстрували у третьому класі. Він грає на ваших почуттях, а це набагато ефективніше…
- Він на цьому знається, - прошепотів Рон до Діна, котрий
стояв поряд.
- Містер Уізлі, я бачу ви просто прагнете продемонструвати нам свій талант. Прошу, - Люциус легенько підштовхнув Рона до скриньки.
Рон на ватних ногах підійшов до столу і тремтячими руками відчинив скриньку. На цей раз спалах був сліпучо-рожевим, неначе феєрверк закрутився він довкола Рона, котрий стояв з таким виразом обличчя, ніби от-от мав зійти на ешафот. «Феєрверк» зашипів і перед Роном з’явилась… Флер Делакур. Дівчина усміхалась і заклично манила Рона пальцем. Срібна мантія ледь-ледь розвіювалась від невидимого вітру. Відусюди залунав сміх, Рон почервонів, як рак.
- Террікулус, - прошепотіла Герміона і крадькома витягнула свою паличку.
Та й Флер часу не гаяла, війла підійшла ближче до Рона і погладила його по рудій шевелюрі. Рука у хлопця тремтіла він, здається, уже всоте шепотів «Террікулус» . Сміх ставав дедалі голоснішим, здавалось, якщо не припинити це негайно Флер почне танцювати стриптиз, використовуючи хлопця замість шеста, а самого Рона доведеться госпіталізувати з важкою психічною травмою.
Герміона швидким кроком виступила з-за спини Рона і наблизившись до столу крикнула «Террікулус», та не вона одна. З протилежної сторони до столу наблизилась Кассандра і також промовила «Террікулус». Флер зникла, феєрверк закрутився у шаленому темпі і, чомусь, став чорного кольору. Через секунду посеред столу, розсипавши довкола акуратно складені пергаменти, з’явився професор Снейп. Професор незадоволеним поглядом оглядав усіх присутніх і саркастично усміхався. Кассандра і Герміона одночасно зойкнули і здивовано зиркнули одна на одну. Сміх у класі змовк так швидко, як і з’явився, і ніхто, крім професора Малфоя, котрий стояв, притулившись спиною до кам’яної стіни, не помітив, як інспекторка Сміт легенько піднялась зі свого місця, за столом, і швидко відійшла у протилежний бік кімнати. Професор Снейп зник, а феєрверк знову завертівся.
Люциус вирішив, що пора закінчувати цю комедію. Він швидко і різко махнув своєю паличкою в сторону антиховчика і той, моментально, сховався назад у різьблену скриньку.
- Що ж, як бачите, ніхто сьогодні не зміг справитись зі своїми емоціями. Ми продовжимо наступного разу, а на домашнє завдання, есе про антиховчиків на п’ять футів. Містеру Нотту, Уізлі, міс Грейнджер і Грей на десять. Ви вільні, - Люциус першим покинув кабінет, за ним швиденько вийшла інспекторка.
Учні ще пару хвилин стояли з роззявленими ротами. За останні два роки, це, мабуть, був найдивовижніший і найцікавіший урок з захисту від темних мистецтв.
Виходячи з кабінету учні збуджено перешіптувались і обговорювали урок, котрий, без сумніву, мав зайняти почесне місце найяскравішого враження за день.
- Грей! – невисока брюнетка, Пенсі Паркінсон, стояла посеред коридору з досить войовничим виглядом, - мені треба з тобою поговорити.
- Слухаю, - зітхнула Кассандра, очевидно втративши будь-яку надію на те, щоб навчити цих людей називати її на ім’я.
- Так, послухай добре, і затям собі – Драко мій!
- Ти його помітила? – висловила щире здивування, змішане з байдужістю Кассандра.
- Не заговорюй мені зуби, я не сліпа і прекрасно бачу, що ти підбиваєш до нього клини, - нахмурилась Пенсі.
- Пенсі, сонце, що за дурниці ти мені зараз говориш, - Кассандра розмовляла таким тоном, ніби її співрозмовницею була душевнохвора особа. Більше того, дівчина не могла зрозуміти, що послужило підставою для подібних висновків.
- Ти краще заведи собі хлопця і не чіпай мого, Дюймовочка, - Пенсі перекривила інтонації Блеза.
- Хлопець не хом’ячок, його не заводять і не тарган, сам не заведеться, - Кассандрі, здавалось, набридла ця безглузда розмова, в котрій не можливо було відшукати ні краплини логіки і сенсу.
Проте, Пенсі здається знайшла і те, і інше, вона захрипіла зі злості і вихопила чарівну паличку, ткнувши нею в горло Кассандрі, дівчина прошипіла:
- Ти собі можеш говорити що хочеш, але якщо я ще раз побачу, що ти «стріляєш» очима до Драко я тобі їх виколупаю.
- Ой, знаєш, не люблю, коли мені погрожують, особливо, такі…, - вона пальцем відвела чарівну паличку від свого горла і втомлено зітхнула.
- Які? – вроджена цікавість зрадила Пенсі.
- Такі, котрі ще не доросли, - Кассандра по-дружньому усміхнулась до Пенсі, котра була на добрих пів голови вища за неї саму.
Паркінсон, здавалось розплачеться посеред коридору. І було вже зовсім не зрозуміло, що стало причиною такої поведінки: слова чи спокійний тон Кассандри, котру, здавалось погрози Пансі зовсім не зачепили.
Сама ж Кассандра, поправивши сумку, попрямувала в сторону Великого Залу, для неї розмова з однокурсницею досягла логічного завершення.
- Тарантелла, - Пенсі вигукнула перше закляття, котре спало на думку, направивши паличку Кассандрі в спину.
Закляття зрикошетило, певно рука Пенсі все-таки трохи тремтіла, і потрапило в одну з картин на стіні, де жахливого виду чаклун відтинав голову молодому лицарю. Старий, суворий чаклун стрепенувся і посипав прокляттями, а лицар, котрому дивом вдалося уникнути сотої на його віку смерті відвісив зарюмсаній Пенсі галантний уклін.
- Екзотенціум, - Кассандра виявилась не менш швидкою, але більш меткою.
Закляття потрапило прямісінько в ціль, тобто в ніс Пенсі. Її волосся почало рости з такою неймовірною швидкістю, що через пару хвилин заслонило дівчину чорною пеленою і поповзло по землі.
- Фініте інкантатем, - Кассандра вдруге махнула паличкою і волосся перестало рости, - між іншим, я довго вчилась у Дурмстрангу, а там окрім дитячих, часом навчають і дорослих заклять.
- Теж мені, Моргана задрипана, - пошепки проклинала однокурсницю Пенсі, одночасно стараючись позбутись зайвого волосся. Коли їй нарешті вдалось це зробити Кассандра була далеко, тому похнюплена Пенсі попрямувала в бібліотеку, щоб знайти когось з однокурсниць і поплакатись у м’яке плече.

TBC