Глава 32

Глава 32

- Таким чином, племена тролів Абрегеторів і Дегенеторів розпочали 138 війну за відновлення своїх тролячих прав і…
Драко широко позіхнув, відірвав від свого конспекту шматок пергаменту, написав на ньому пару рядочків і, зібгавши його у кульку, відлевітував Забіні.
«Як у тебе з Візлі?»
Блез упіймав кульку і, написавши на шматку пергаменту відповідь, відправив його у протилежний бік тим самим способом.
«Ти що осліп? Чи це наше з малою Уізлі непересічне кохання засліпило тобі зорові отвори?»
«Отих пару лизань на сцені ти називаєш коханням? Після такого навіть Паркінсон би не розкололась.»
«Я що, одружитись з нею повинен?»
«Чи мені тебе вчити, Казанова. До неї потрібен особливий підхід. Як то кажуть, сестра ворога небезпечна зброя.»
«Скажи, ти це придумав тільки що? Ну давай, порадь, ти ж у нас експерт по сестрах усіх видів і пород…»
«Мені здається, чи з пергаменту скапує сарказм? То ж не мій авторитет зараз балансує на грані… »
« Аякже, у всьому Хогвардсі недоторканий авторитет героя-коханця залишився лише у тебе і Снейпа. Гаразд, що порадиш?»
«Думаю, що для Уізлі потрібно щось більш романтичне. Вона ж ще шмаркачка і не розуміє привабливості строгого чоловічого характеру. Для неї нормальними є соплі, романтичні поцілунки, записочки, сердечка…»
«Фу… Який жах, Малфой, а що мені буде за те, що я витрачаю свій дорогоцінний час на неї?»
«Як щодо морального задоволення? Вона ж таки нічого.»
«Ех Драко-Драко… А як щодо простого людського щастя? Вона мені не підходить. Її біополе не сприймає моїх флюїдів…»
«Запроси її на бал, на Хеллоуін!!!»
«Нізащо! У мене трохи інші плани, пам’ятаєш ту блондиночку з Рейвенкло?»
«Щось тебе останнім часом занадто часто тягне на блондинок.»
«А що, у хлопця не може бути малесенького захоплення? До речі, чого це Дюймовочка так сюди зиркає?»
Кассандра, котрій до зубного скреготу вже набридло оце безперервне літання пергаментних кульок над головою, зло зиркнула на Драко потім на Блеза і знову повернулась до свого конспекту.
«Вона останнім часом часто багато пхає свого носика куди не слід.»
«Хм, а носик у неї таки нічогенький. Я б порадив тобі подумати над цим.»
«Ти ж знаєш мої принципи.»
«Вона чистокровна, красива, розумна, багата. От бачиш, підходить під усі пункти твого списку. Так що поспішай, а то я залишу малу Уізлі для тебе і сам займусь з цією кралечкою. Слава Мерліну, що я не такий перебірливий…»
«Ти не турбуйся. У мене з дівчатами проблем ніколи не було. Краще думай як запросити Джіні на бал і заробити симетричного моєму ліхтаря під оком від її братика. Запам’ятай, ми повинні вивідати у неї все…»
Коли кулька вже вкотре пролітала над головою Кассандри, вона без зусиль впіймала пергамент. Пробігши очима нехитрі фрази в записці вона усміхнулась і знизу вивела своїм акуратним почерком:
«У вас є два варіанти, або ви розповідаєте мені все, або я демонструю це чудо письменства сімейству Уізлі. У повному складі. »

Урок закінчився. Драко з виглядом людини, засудженої на смерть, чекав виконання вироку. „Чорти б вхопили цю Грей! Якого біса їй треба? І що тепер робити?...” На відміну від нього, Забіні мав цілком спокійний вигляд. Коли всі вийшли з класу, Кассандра підійшла до хлопців.
- Отже? – запитала.
- Дюймовочко, сонце, ну для чого тобі це? Для чого забивати свою чарівну голівку такими непотрібними речами? - невимушено розсівшись, весело спитав Блез.
- Забіні, я тобі не мала Візлі! Зі мною таким тоном можеш не говорити. Та й з нею не раджу, бо тут за півмилі пахне провінцією.
- А вона, здається, з провінції. Та я не осліп, і прекрасно усвідомлюю, хто ти.
- Прекрасно! Але я ще раз повторюся: або розказуйте, або я йду до неї. Думаю їй цікаво буде почути про справжні наміри Ромео. Отже? – слизеринка повторила своє питання.
- Кассандро, це просто гра. Така собі помста Візлі та Поттеру.
- Аякже! Вже повірила. Я схожа на ідіотку? Якщо так, то зовнішність оманлива. Послухай, Забіні, якщо Джіні купується на твій солодкавий тон, то я- ні. Чорт, мені обридли ці теревені! Повторюю востаннє: або ви мені все розказуєте, або я, клянусь Морганою, йду до Рона Візлі та його сестри.
- Кассандро, справжні слизеринки ніколи не продають своїх. Невже ти здаси нас тим козлам-грифіндорцям? – щось у погляді Грей підказувало Блезу, що так.
- То що? – Кассандра втрачала терпіння.
- Ми все розповімо,- раптово в розмову вклинився Малфой. Він дещо зрозумів. Просто Грей хоче стати подругою його та Блеза. Все свідчило про це: і те, як швидко вона прийшла на допомогу, хоча по суті це не було питання життя чи смерті, проте...Всі ці намагання стати другом, а коли Драко чітко вказав їй на двері, Кассандра, як справжня слизеринка, вирішила добитися свого будь-якою ціною. Тепер Малфой був впевнений, що Грей їх не викаже, якщо посвятити її в плани. Звичайно, всього розповідати їй ніхто не буде. Наступної миті Драко осінило: Дюймовочка допоможе розібратися їм у тактиці зваблення Джіні Візлі.
- Я вас слухаю.
- Розумієш, Грей, ось у чому справа: Поттер і його друзі копають на мене компрометуючу інформацію. Я вирішив, що найкраще було б мати серед них якусь людину, котра була б у курсі подій, і розповідала все нам, а мала Візлі найслабша ланка серед них. Тоді я вирішив, Забіні не відмовиться зіграти закоханого. Він погодився.
Кассандра уважно слухала Драко, а коли він замовк, запитала:
- А звідки такі точні дані, що вони копають на тебе?
- Якось приперлася до мене Грейнджер і почала розпитувати про мою тітку Белатрису.
- А йому кажу, що бруднокровка просто заміж хоче, а він мені не вірить. Геть загубив залишки самолюбства, бідолаха.
- Заткнись.
- Ось бачиш, Кассі?
- О Мерлін! Забіні називай мене краще Грей. Тільки ніяких скорочених імен.
- Як скажеш, Дюймовочко, - підморгнув Блез.
- Заткнись!
- Ніхто мене не розуміє..
- І це всі докази? – з іронією запитала. – А вам не здається, що ви роздули вогнище з нічого?..
- Зрозумій, раніше Грейнджер трималася від Драко на відстані гарматного вистрілу, а їхні розмови були зразками невимушеної світської бесіди, з такими люб’язностями, що аж у вухах дзвеніло.
- Тобі зараз задзвенить!

TBC