Глава 52

Глава 52
- Мені бракує одного загонича.
- А мені великого замку десь на березі океану, мільйона галеонів у Грінготсі і фігуристої кралі.
- Може твої глобальні проблеми будем вирішувати потім, а зараз займемось моїми мізерними?
-Чого ти від мене хочеш, Малфой?-відсунув газетну сторінку Забіні.
-Мені треба загонича! Гра - післязавтра!
-Якщо ти хочеш, щоб я створив тобі загонича, то почекай дев'ять місяців, та й то наврядчи він одразу зможе грати у квідич.
- Паркінсон добре літає.-втрутилась у розмову Кассандра.
-Вона літає так само, як і моя баба!- від Малфоя повіяло агресією.
-Жаль, що ти у неї не вдався.- повернувся до свого бульварного чтива Блез.
-Забіні, а ти не хочеш...-зазирнув за сторінку, за якою сховався Забіні, Драко.
-Ні.
-А якщо подумати...
-Ні.
-А якщо добре подумати...
-А якщо нема чим добре подумати?-закрила останній зі стосу підручник Грей.
- Ти також, до речі, могла б спробувати...
- Малфой, дорогенький, людина не може поєднувати у собі розум, красу і захоплення спортом.
-Тому я й вирішив пожертвувати спортом,- висунувся з-за газети Забіні.
-Я також,- згодилась Кассандра.
- Ех, а Малфой обрав тільки спорт.
-Йди ти, знаєш куди?- в сторону Блеза полетіла диванна подушка.
-І обрав очевидно не той вид спорту,-впіймав другу подушку Забіні,- ти б був чемпіоном серед метальників предметів по живих людях.
-Що мені робити з загоничем?-схопився за голову Драко.
-У тебе є два варіанти - Пенсі Паркінсон і твоя баба.
-А хоча б коментатором ти будеш?
-А гроші за це платять?
-Забіні!
-Гаразд-гаразд, доведеться внести той твій дурнуватий квідич у свій насичений розклад,- Забіні влігся разом з газетою на гору подушок.

Олівер Вуд розглядав сірі хмари, що майже повністю покрили небо і водночас злісно стирав з носа крихітні сніжинки.
-Гидотний сніг,-буркнув колишній капітан Грифіндору,- якої холери він почав падати саме сьогодні?
-Мабуть тому, що вже близько зима-а-а...- романтично протягнула Луна.
-Зима! Це ж треба міняти стратегію гри, абстрагуватись під погодні умови, проводити інший психологічний тренінг для гравців!
-Олі, ти - не капітан Грифіндору, ти - суддя! І тобі глибоко начхати на психологічний стан гравців, твоя робота невелика - літати, час від часу матюкатись і свистіти у свисток! Повтори десять разів, може тоді це влізе в твою голову!
- Я ж просив не називати мене Олі!
-На горизонті Поттер,-витягнула ніс з велетенського кольорового шарфа Луна,- продовжуємо наше пристрасне перешіптування чи вдаватимемо холодну байдужість?
-Може просто заткнемось?-запропонував Вуд, наближаючись до гравців Грифіндору.
-Погода - не дуже...-кивнув Поттер на мокрий сніг.
-Ще не при таких умовах грали, Гаррі, і вигравали! Роне, не хвилюйся, я бачив тебе на тренуваннях і ти досить непогано граєш, ти - звісно не я, але...-Вуд щиро поплескав Рона по плечах від чого у Візлі одразу з'явився напад кашлю.- Все, Гаррі, клич свого коментатора, бо Забіні дірвався до мікрофона і вже п'ять хвилин закликає дівчат не носити нижньої білизни. Решта команди - на поле!
-Якого коментатора?-перепитав Гаррі.
-Ха-ха-ха!- вигляд у Олівера був досить знервований.- Пожартував і досить! Якщо тебе не візьмуть у аврори, то в цирк ти пройдеш поза конкурсом. Давай сюди коментатора від Грифіндору!
-Немає коментатора від Грифіндору.-прошепотів Гаррі, втупившись у болото під своїми ногами.
-От, наприклад, маслопиво,- мовби десь здалеку долинув голос Блеза Забіні,- з маслопивом добре смакують кальмари і солоні горішки. Є звісно й такі, що до маслопива вживають цукерки, але такі збоченці є лише в Грифіндорі. До речі, згадуючи Грифіндор, хочу передати привіт чарівній Джи-и-и.., Джу-у..., міс Візлі...
Олівер втер з лоба холодний піт:
-На поле! А тебе, Поттер, я вб'ю після гри!
Пересвідчившись, що Поттер і компанія вийшли на поле, Вуд покликав Луну Лавгуд.

- Леді і джентельмени!-трішки занудний голос Луни рознісся по стадіону.
-Чуваки і чувіхи!-за ці слова професор Макгонегл огріла Блеза по чуприні.
-Сьогодні матч між командами Слизерину і Грифіндору. Отже, склади команд...
-Слизерин: так би мовити, ударна сила команди - Вінсент Креб і Грегорі Гойл.
-У воротах Тайлер Блечлі.Загоничі - Майкл Ворінгтон, Мілісент Боуд і Пенсі Паркінсон.
-Капітан і ловець - Драко Малфой. До речі, це я порадив Драко звернути увагу на квідич, а то він спрочатку "вдарився" у фігурне катання, знаєте усі ці яскраві блискучі костюми, ковзани... Ви можете впізнати Малфоя по платиновій шевелюрі і злісному оскалу, він до речі мені махає рукою. Привіт, Драко!
-Грифіндор: відбивачі Джиммі Пікс і Річі Кут.
-Загоничі:Кеті Белл, Демелза Роббінс і неперевершена Дж... леді Візлі!
-У воротах Рон Візлі.
-О-о-о, то мій майбутній швагро! Він дуже приємний і товариський хлопака, трохи вайлуватий і незграбний, але то для мужчини з його статурою - річ звична. Подивись, Луно, він показує мені великого пальця!
-Забіні, не хочу тебе образити, але це інший палець.
-На що ти натякаєш? Друзяка Рон ніколи не скаже мені нічого поганого!
-Може і не скаже, але покаже. До речі, капітан і ловець Грифіндору - Гаррі Поттер.
-Невже старий-добрий Гаррі ще грає?! Чесно кажучи, я думав, що він вже давно на пенсії. Усі ці його психологічні зриви, депресії, меланхолія...
- 10:0 на користь Грифіндору! Кеті Белл забиває гол!
-Е-е-е, чи слід було перебивати мене заради такої дрібниці? Ми забули представити суддю нинішнього матчу і невдаху вищої англійської квідичної ліги Олівера Вуда.
- Містер Вуд - надзвичайно талановитий спортсмен і дуже приємна людина, його інтелект рівний його зовнішній красі...
-І рівний нулю.
-Не мели дурниць! Ти просто йому заздриш!
-Я заздрю? Знайшла з ким рівняти! Та мої повні пристрасті карі очі, благородне аристократичне обличчя, ти порівнюєш з тим кирпатим непорозумінням?!
- 70:20 на користь Грифіндору!-крикнула у мікрофон професор Макгонегл.
-Ай, справді, Забіні, давай повернемось до гри. Джіні Візлі тримає в руках той м'ячик, ну не снич, а той другий, більший... Бляха-муха, як же він називається?!
-Квафел.
-Так-так!Правда той, як ти казав?
-Квафел.
-Так-так! Той вафл уже в Мілісент Боуд, але Рон Візлі відбиває м'яч. Ой, невже Гаррі Поттер бачить снича?-прокоментувала Луна різкий ривок Поттера догори.
-Та ні, по-моєму це у його мітли напад гострої форми шизофренії. До слова сказано, таємні джерела повідомляють, що Поттер підробляє прибиральником у "Кабанячій голові" і замітає підлогу цією самою мітлою. Він хоче назбирати грошей на видання збірки ним же написаної інтимної лірики.
Драко Малфой, почувши слова товариша, захихотів і мало не врізався у трибуну, де сиділи глядачі з Грифіндору.
- Слизерин мало не залишився без капітана!- не оминула нагоди підколоти зелено-срібних Лавгуд.
-Ай-яй-яй, Драко-Драко, ти бачиш, що твої пристрасні ночі з загадковими незнайомками вилазять тобі боком? От, кооординація рухів уже зовсім не та, що була раніше. Треба пильнуватись, бо залишиться теж саме робити, що й Поттерові,- віршики шкрябати і сльозами обливатись.
-140:40 на користь Грифіндору!-рявкнула у мікрофон Макгонегл.
-Ніколи не думав, що ті параз...гм-м... пацани і пацанки з Грифіндору вміють грати, але воно, як бачите, щось у них виходить. Та вболівальникам Слизерину раджу не засмучуватись, бо швидко пройде дія зілля, яке готує перед грою для грифіндорців Грейнджер і вони знову стануть тими ж рагу... радісними хлопцями і дівчатами, які не вміють грати в квідич.
-Про яке зілля ти балакаєш?
- Вуда цим зіллям поїти не раджу. Це зілля для підсилення енергії і послаблення... Гм-м-м, якби це краще висловитись... Одним словом, дівчата, якщо хлопці з Грифіндору в'ялі і пасивні і варнякають лише про квідич, приходьте в Слизерин, ми вам організуєм шикарну культурну програму.
-Забіні, по-моєму 200:40 на користь Грифіндору...
- А давай буде по-моєму - 200:40 на користь Слизерину?
-А давайте, ви будете коментувати матч?!-знову втрутилась професор Макгонегл.
-Гаразд, ми будем коментувати матч!-погодився Блез.- Як пасує міс Візлі червоний колір! Просто шалено пасує! Я одразу пригадую ту розкішну сукню, у якій вона була у день Хеллоуіну! У мене аж голова запаморочилась!
-Їж більше вітамінів!Все-таки форма Грифіндору найбільше личила колишньому капітанові і воротареві команди Оліверу Вуду!
-Ну чого ти всюди пхаєш того свого Вуда? Як можна рівняти його з цією чарівною грифіндоркою, більше того, як можна було його рівняти зі мною?!!
- Дійсно з тобою можна рівняти лише представників роду парнокопитних.
-А це вже грубість!
-250:40 на користь Грифіндору!-Макгонегл вже трохи охрипла.
-Ти дивись, Забіні, твоя пасія...
-Це не моя пасія...
-По-моєму це таки твоя пасія...
-Моя пасія - сестра Рона Візлі...
-Неважливо, чия це пасія,- втрутилась Макгонегл,- можна ж просто сказати - Пенсі Паркінсон!
-Гаразд,-зітхнула Луна,- Пенсі Паркінсон вхопила ту вафлю і несеться до воріт Рона Візлі...
-Яку ще вафлю?
-Ну, блін, ти ж сам його так назвав, того м'ячика, не снича, а трохи більшого...
-Квафел.
-Ага, вафла! Але чого вона завмерла?
Драко Малфой завис над воротами і спостерігав, як Пенсі притормозила біля воріт Грифіндору.
- Ти чув, що Блез говорив про твою сестру, як він співав їй дифірамби?- Пенсі зупинилась за метр від Рона.
-Чув,- Рон очікував, коли Пенсі кине квафел у кільце.
-Тепер ти бачиш, що я була права, коли говорила про необхідність розроблення плану?
-Бачу.
-Блі-ін, Пенсі, кидай!-пролунав згори голос Малфоя.
-Не треба мене підганяти! Усе це стає занадто небезпечним, їхні стосунки - надто близькі... Нам треба приймати міри.
Драко дивився на Паркінсон і вигадував, які закляття він б на неї наслав, якби мав при собі чарівну паличку. Пенсі міцно тримала квафел в руках і теревенила з Візлі. "Що ж вона робить?"- думав Драко, відганяючи муху, що декілька секунд лоскотала йому потилицю. Пенсі не зважала на гул стадіону. "От, дурна муха! Майже така сама дурна, як та Паркінсон!"-Драко торкнувся потилиці і піймав набридливе створіння.
-Оп-па!-сказав Драко, скеровуючи свою мітлу донизу.
-250:240 на користь Грифіндору,-волав голос Луни Лавгуд.
-Але снич впіймав таки Слизерин!-перекричав рейвенкловку Забіні.