Глава 57

Глава 57
Гаррі та Рон ось уже скатованих три години сиділи у бібліотеці, обклавшись книжками, конспектами з настійок.
- Роне, дійсно ця інспекторка, мабуть, якось причетна до всієї історії.
- Я теж так думаю. Звідки у неї листи Блека? Вона з самого початку не сподобалася. Як там Сіріус?
- Та ще нічого не знайшов.
- Пропоную розпитати про ту Сміт.
- У кого?
- Наприклад, у мого тата.
- Точно, - через всі події Гаррі забув, що післязавтра він їде до Барлоги на Різдво. – До речі, а що в Джіні з Забіні? – обережно запитав у друга.
- Що у них?! Вони зустрічаються, лижуться по темних кутках і той покидьок меле якусь повну бздуру, а Джіні слухає!!! І ти мне ще питаєш? Сам її відштовхнув! – Рон добряче розійшовся. – Слухай, ти їдеш до нас....
І він поділився із Гаррі своїм просто наполеонівським планом, який щойно визрів. Тільки Рон завершив розписувати, що повинен зробити друг, як до їхнього столика підійшла Герміона. До цього вона сиділа з Седриком неподалік.
- Ви б краще підготувалися до контрольної, а не займалися дурницями.
- А що ти там робиш з Дігорі? Готуєшся до контрольної? – іронічно запитав Рон.
- Ні, - спокійно відповіла Грейнджер. – У бібліотечних фондах Дамблдор знайшов книгу, де розповідається про горокракси.
- Нічого собі! – здивувався Гаррі. - Цікаво, звідки тут така книга?..
- Колись у Гогвортсі вивчали темні мистецтва, ось і залишилася книга. Вона датована 1666 роком і написана латиною.
- У Гогвортсі вивчали чорну магію?!
- Ти знаєш латину?!
- Так, у школі вивчали темні мистецтва до заборони 1898 року. А ви цього не знали? – трохи зверхньо спитала. – Про це написано в „Історії Гогвортсу”. А латину Седрик знає, а я йому допомагаю.
- Як ти можеш допомогти, якщо не знаєш її? – здивувався Рон.
- А для чого тоді існують словники, Роне? Ви б краще вивчили зілля, а то будете переписувати контрольну в перший день наступного семестру.
- Її можна переписати? – Ронові очі засвітилися неймовірним щастям, ніби йому пообіцяли тисячу галеонів і віллу на Канарах.
- Можна, але я б не радила доводити справу до цього.
- Чому?
- Не забувай найважливішої деталі: ти пишеш контрольну в Снейпа,- Герміона наголосила на останньому слові.
- А ти нам не допоможеш? Біжиш до Дігорі?
- Як ти собі уявляєш, що я тобі допоможу? Впхну в голову рецепти сотні настійок?
- Сотні? – Рон відкрив рота, а Герміона скористалася тим, і пішла геть. – Мені можна вішатися.... Гаррі, готуй шибеницю.
- Не переживай, як будемо вішатися, то разом.
- Ага... Ми все робимо разом, ми з першого класу разом... Вішатися будемо разом...Слухай, давай наб’ємо разом пику Забіні?
- Чесно кажучи, я не проти, але давай займемося цим після контрольної? О’кей?
- Ага...
- Ти знаєш ще якісь вигуки. Своє „ага” ти вже казав.
- І-і-ігі-і-і
Хлопці, похнюпившись, опустили свої голови над книжками. За хвилин двадцять Рон не стерпів:
- Кому це, дідька лисого, потрібно?!
- Снейп не лисий, - з філософським виразом обличчя прорік Гаррі, роблячи собі шпаргалки.

Герміона дивилася на Седрика, котрий перекладав надцятий абзац з тієї книги. Поки що вони нічого нового не дізналися про горокракси, але більше половини ще не була перекладена. Чомусь грифіндорка підозрювала, що Дамблдор прекрасно знає зміст книги, але дав Дігорі її перекладати, аби зайняти чимось.
- Герміоно, - сказав Седрик, зустрічаючись з нею поглядом. – Щось трапилося? У тебе такий скорботний вигляд.
- У мене? Ні, тобі здалося. Мене нічого не хвилює...Хіба що завтрашня контрольна, - збрехала вона. Не скаже вона Дігорі, що постійно думає про горокракси.
- Брешеш, - кинув Седрик. – Ніколи не повірю, ніби ти боїшся контрольної. Навіть у Снейпа.
Герміона лише посміхнулася. Останнім часом вона багато думала про Дігорі. Він такий серйозний, розумний... І що чекає його в майбутньому?... Що чекає їх усіх?..

Наступного дня біля Снейпового кабінету Рон почував себе повним ідіотом. Ну чому він так мало вивчив, чи точніше, взагалі нічого не вивчив?!! Герміона щось повторювала, заглибившись у свої конспекти. Гаррі мав такий вигляд, ніби його зараз знудить. Цілу ніч йому снилися якісь засушені таргани і павуки, які він вкидав до казанка, а Снейп стояв над ним і верещав, що той повний телепень та поставив оцінку „Т”. А якщо сон віщий?.. Неподалік Забіні та Нот сипали дурнуватими репліками і сміялися, мов божевільні. Їхні бурхливі веселощі були перервані Снейпом, котрий закликав до класу. Тільки вони ввійшли, як професор зупинив їх.
- Я не хочу, щоб ви списували один в одного. Розсядьтеся. Поттер сяде з Малфоєм. Міс Грей, з Забіні. Макмілан, до міс Грейнджер, а міс Паркінсон – до містера Візлі.
Учні сіли на свої місця, професор роздав завдання. Рон декілька разів прочитав питання, і перечитав ушосте, то зрозумів: він абсолютно нічогісінько не знає. Потім почав спостерігати за Снейпом, котрий щось там читав за столом. Прокляв його декілька разів від нічого робити, а тоді, сказавши собі:”Хто не ризикує, той не п’є шампанського”, приступив до процедури списування.
Книжка лежала у Рона в портфелі. Якимось восьмим чудом світу він витягнув її та залишився непоміченим. Раптом почувся чийсь шепіт у ідеальній тиші. Це Забіні уточнював у Грей склад якогось зілля. Снейп підняв голову, але, побачивши, хто говорить, знову повернувся до читання. Рона аж перетрусило: якби таке вчинив грифіндорець, то вже був би на дорозі до кабінету декана.
Візлі все потрохи гортав сторінки у книзі. Нарешті знайшов потрібну, але книга вислизнула йому з рук, та Рон був спритним воротарем і спромігся зловити її , хоча тепер його руки під ногами Пенсі. На щастя, Снейп цього не помітив, проте дівчина зашипіла.
- Візлі, ти геть дурний? Що ти робиш?
- Рятую своє майбутнє.
- Рятуєш що?.. Негайно пусти книжку, а хтось побачить і подумає казна-що про нас.
- А мені що з того? Я ні чорта не знаю, - прошепотів він, а потім його раптово осінило. – У нас угода, так? Я придумав, як...
- Містере Візлі, мабуть, вам важко тримати книгу і, - від звуків голосу Снейпа Ронові стало дуже недобре, - я так підозрюю вперше, то краще покладіть її на парту. Почую якийсь звук, підете геть з цього кабінету. Слизоріг взяв вас на мою голову, от тепер я покажу як потрібно вчитися...
Снейп хотів ще щось сказати, але стукіт у двері перервав тираду. Не чекаючи запрошення, до класу ввійшов Люциус Малфой.
- Люциусе, - знезворушно промовив Северус, - тобі щось потрібно?
- Я хочу з тобою поговорити. Терміново, - безапеляційно відповів той.
- А це не може почекати до кінця уроку?
- Ні.
Снейп в душі прокляв Малфоя, бо шалено хотів зловити когось на списуванні і вигнати з класу, щоб життя солодким не здавалося.
- Пенсі, я придумав як відволікти Джіні від того...е-е..слизеринця, - зашепотів Рон, користаючи з нагоди, поки Снейп зайнятий бесідою.
- І що?
- Ми з тобою команда, - впевнено почав Рон, а потім зовсім іншим тоном спитав.- Ти не допоможеш мені з контрольною?..
- Нагадай мені, Візлі, коли це ми домовлялися, що я тобі допомагатиму контрольні писати?
- Будь ласка, Пенсі. Якщо ти мені не допоможеш, то мене виженуть зі школи, і ти сама будеш відбивати у Забіні мою сестру.
- Ага, доженуть і ще раз виженуть. Цікаво, з Гогвортсу когось виганяли за директорства Дамблдора, чи ні? Особисто я думаю, що ні.
- Але ти мені допоможеш? Будь ласка? – Рон дивився на слизеринку з такою надією в очах, що вона не витримала.
- Так, у нас угода, - серйозно промовила Паркінсон.
- От везе людям, - прошепотів Гаррі, коли побачив, що Пенсі взялася підказувати його другові. Алеі його фортуна сьогодні не дрімала: Снейп був втягнутий у дискусію з Малфоєм-старшим і не дивився на клас. Настав час шпаргалок...

TBC