Глава 4

- Герміона, ти ж серед нас найрозумніша, скажи, ну хто кожного року складає цей дурнуватий розклад?
- Рон, я вже сотню разів тобі пояснювала, що декани чотирьох факультетів суміщають свої окремі розклади...
- Я так і знав, - Рон, з виглядом великомученика, приреченого на страту, плентався за Герміоною та Гаррі до кабінету Зілля і настійок.
- Гаррі, як ти думаєш, хто буде наступним? Я маю на увазі учителя ЗОТС. Спочатку Вуд, і я навіть боюсь уявляти кого ще запросить професор Дамблдор. Знаєш, складається враження що директор просто укріплює Хогвардс нашими соратниками, - в задумі похитала головою Герміона.
- А може прикинутись хворим? – висунув сміливе припущення Рон і з надією зиркнув на Гаррі, співчуття від старости-відмінниці не було чого й чекати.
- Знаєш, Герміоно, я теж так думаю, тільки от кого обере Дамблдор? Ти думаєш, це буде хтось з Ордену?
- Сумніваюсь, професор Дамблдор любить несподіванки. Я думаю, що його вибір здивує не лише нас, - Герміона розсіяно оглядалась довкола, ніби боялась натрапити на когось.
- А може попросити Невіла зварганити новий шедевр, а коли Снейп підійде щоб поглянути, штовхнути його в казанець і...
- Та замовкнеш ти нарешті? – Гаррі та Герміона одночасно гаркнули на Рона, який тепер стояв набурмосений посеред коридору і шепотів щось про страту і нового ревуна від матері.
Ще зовсім рано, тому кабінет Зілля і настійок був порожній. Про всяк випадок, Герміона ще раз уважно його оглянула, а тоді пошепки звернулась до Гаррі:
- Ти, здається, хотів нам щось розповісти?
- Так, мені вчора знову снився сон.
- Снився сон... Подумаєш, дивина, от мені вчора наснилось, що гігантський кальмар танцює ламбаду з Снейпом, ото я вам скажу було видовище...
Гаррі легенько штовхнув Рона, який уже захопився розповіддю і вивів останнього зі стану ейфорії.
- Цить, Рон! Ти сьогодні нічого підозрілого за сніданком не їв, бо мене гризуть сумніви, щодо стану твого здоров’я і не тільки фізичного.
- Давай Гаррі, розповідай. У нас мало часу, за пару хвилин сюди приплентаються слизеринці і тоді спокійно не поговориш.
Гаррі почав переповідати друзям свій сон. Слухаючи, Герміона задумливо вертіла в руках підручник з настійок, а Рон зі стурбованим виразом слідкував за кожним словом Гаррі.
- Як ти думаєш, кому хоче помститись Лестранж? – Рон перевів погляд на Герміону.
- Вгадай з трьох раз? – вона скептично хмикнула і вигнула брову. У справі скептичного хмикання, Герміоні не було рівних, тому Рон зліз з професорського столу, на якому до цього часу з превеликим комфортом сидів і підійшов до Гаррі.
- Що ж друже, пригоди продовжуються, - по-дружньому поплескав він Хлопчика-який-здається-уже-в-соте-виживає по спині.
В той час у голові Герміони кипів напружений процес мислення. Сотні питань виринали із підсвідомості. Але одне найбільше гризло її: «Чи має якийсь зв’язок те, що вона почула вчора із розповіддю Гаррі?». Знову і знову вона подумки поверталась до прочинених дверей кабінету Настійок, із котрих, вчора ввечері долинали приглушені голоси.
- Містер Малфой, Ви хоч розумієте у що вплутались і у що вплутуєте мене?
- Прекрасно розумію, професоре, але нічого поробити не можу. Та й навіщо Ви давали ту дурнувату клятву моїй матері?
- О! Ви, мабуть, вбачаєте тут якусь інтригу, чи не так, містер Малфой?,- холодний тон Снейпа змушує тремтіти навіть її, - Що ваша мати, можливо, знає про мене щось компроментуюче? Чи, може, що вона прийшла до мене за допомогою, як до старого коханця? – голос підвищується, -Чи, може, ви прагнете почути, щось інше, більш інтимне?
Чути здавлене хрипіння, а потім змучений голос Снейпа.
- Просто я ще в школі програв їй бажання. А скористалась вона ним лише тепер.
- А Поттер? Чи може Еванс ви теж програли бажання?- здивоване хмикання і Герміона може лише уявляти як брови Снейпа повільно повзуть догори. - Здивовані, що я знаю про це? Можете, собі уявити, що я не такий самозакоханий дурень, як ви думали.
- І що ж ви знаєте, містер Малфой?
- Лише те, що Вас зв’язує ще й клятва оберігати Поттера. От чому Ви рятували його стільки разів, починаючи з першого курсу і аж до тепер.
Ви обв’язані клятвами зі всіх сторін. І якщо мої інтереси та інтереси Поттера перетнуться Ви помрете, адже таким чином не зможете допомогти обом.
- Ви правильно мислите, містер Малфой, але лише в рамках того, що знаєте. А як кажуть мудрі люди: « Те, що ми знаємо – крапля, а не знаємо – море.»
Чути тихе шарудіння мантії і вона зі всіх сил біжить по коридору, подалі від цих дверей, подалі від таємниць, які вона не повинна була чути. Але він наздоганяє її, різким рухом притискає до стіни і тихо, дуже тихо шепоче:
- Ну що Грейнджер, за свою цікавість тобі доведеться заплатити. А життя нині таке, що платити доведеться дорого...
Із роздумів Герміону вивів скрип дверей. До кабінету зайшов Ерні Макмілан.
- Привіт! Як провели літо?- запитав він.
Не встигли троє друзів щось відповісти, як ввалилося четверо слизеринців на чолі з Малфоєм, а за ними ввійшов Снейп. Найгірші побоювання Рона та Гаррі починаються втілюватись в життя. Знову він у цьому підвалі...Це було так, наче твій найжахливіший кошмар знову повернувся. Таке життя...
- Сідайте,- холодно звелів Снейп.
Тільки він дійшов до свого столу, як двері відчинилися і четверо рейвенкловців зайшло до класу із словами вибачення.
- П’ятдесят очок з Рейвенклову. За масове спізнення,- сказав Снейп з огидною посмішкою.
- Отже, сьогодні ми вивчатимемо настоянку Мнемозіни, - вів далі майстер зілля.- Хто мені розкаже про дію цього варива і його компоненти?
Як завжди вгору злетіла рука Герміони, а Снейп, як завжди, це просто ігнорував.
- Можливо, Поттер і цього року покаже свої блискучі знання? - він обернувся до Гаррі.- Скажи нам, Поттер, які властивості цієї настоянки?
Гаррі пригадав, що Слизоріг розповідав про це зілля, але він спромігся тоді вловити лише деякі репліки, бо саме обговорював з Роном втрату улюбленого підручника і хто виявився його колишнім власником...Мовчанка затягувалася, а Гаррі не міг нічого пригадати.
- Поттер, якщо ти вивчив ще одну мову, крім парселмови, то я тебе вітаю, але цього ніхто не розуміє. Прошу говорити англійською. Які властивості настоянки Мнемозіни?
- Я не знаю,- видушив із себе Гаррі.
- Я розумію, що ти зайнятий рятуванням чаклунського світу, але настав час подумати про такі банальні речі, як освіта і червневі іспити! -зашипів Снейп. - Тепер йдеться не тільки про твоє бажання стати аврором, але й про мій авторитет. Ще жоден учень, якого я брав на рівень НОЧІ не провалився, а якщо ти будеш першим, то...
Він не договорив, але Гаррі зрозумів, що псувати цьому типові авторитет, можливо, ще небезпечніше, ніж битися з драконом.
Тим часом Снейп преспокійно повів далі:
-Настоянка Мнемозіни діє відповідно до прийнятої дози. Одна капля стирає не спогади, а негативні емоції пов’язані з ними. А ось півсклянки зітре всю вашу пам’ять назавжди. Перед вами рецепт, - Снейп махнув паличкою на дошку, де він і появився. - Сьогодні пройдемо перший етап приготування. Попереджаю: будьте особливо обережні при змішанні соку мандрагори і крові кажана. Якщо дасте на декілька крапель більше , ми всі можемо тут згоріти. Надіюсь серед вас не знайдеться таких телепнів. Починайте, у вас рівно година.
Всі взялися до роботи. Повільно розмішуючи рідину в казані, і додаючи туди якусь гидоту з назвою агландіонісія, Гаррі думав над своїм сном: „ І кому ж все-таки пощастило дістати ту Лестранж до такого степеня?.. Я б йому прислав великий букет троянд ... Та це може бути хто завгодно навіть із знайомих мені чаклунів… Можливо, це Дамблдор, але що такого він міг їй зробити? А може це Сіріус? Вона його так ненавидить!.. Або Люпин, або ще хтось з Ордену. А може це ...Снейп?! Сіріус розповідав, що у школі вони були найкращими друзями, а в сьомому класі зустрічалися, потім щось сталося, і мало не зненавиділи одне одного. Чи таки зненавиділи? Але ні, це вже мені всюди ввижаються любовні історії...Але ...” Голос Снейпа швидко повернув Гаррі до реальності:
- Залишилось сім хвилин. Коли закінчите, покладіть зразки настоянок мені на стіл. І ще : навіть не думайте прогуляти наступний урок. Містер Малфой, міс Грейнджер, повідомте всіх , хто вивчає захист від темних мистецтв , що урок відбудеться.
- Директор знайшов нового вчителя? – запитав Малфой. Тільки слизеринці могли ставити Снейпові питання, без втрати очок чи глузування.
-Так.
- Хто він , пане професоре?- підлабузницьким тоном спитала Пенсі Паркінсон.
- Луціус Малфой.
- Ні!!!-вигукнув Рон. Гаррі здалося, що його вдарили чимось важким по голові, і він не може добре сприймати дійсність. Ні, цього не може бути, Дамблдор ніколи б так не вчинив... Але ж не бреше їм Снейп! Це не в його стилі. Невже той смертежер, якого виправдали завдяки грошам стане їхнім вчителем?! Ймовірність існування двох Луціусів Мелфоїв дуже мала...але надія вмирає останньою...
Та найбільше була вражена цією новиною Герміона. Вона саме змішувала сік мандрагори та кров кажана, повідомлення настільки приголомшило її, що забула про застереження , і казан спалахнув, обпаливши грифіндорці волосся і мантію.
-Десять очок з Грифіндору за грубу помилку. Я ж вас попереджав! - закричав Снейп.- Міс Грейнджер, за останню добу ви вже двічі вражаєте своєю необдуманою поведінкою! Якщо в опівнічній прогулянці можна знайти певний ореол романтики, особливо враховуючи з ким ви були, то я не думаю, що згоріти заживо на моєму уроці, є вашою метою в житті.
Герміона була ладна провалитися крізь землю. Ще ніхто з викладачів так її не відчитував, навіть професорка Макгонегл в першому класі за спробу подолати гірського троля, як вона тоді збрехала. Та не тільки їй були неприємні слова професора. Малфой здивовано глянув на Снейпа, а тоді хижо подивився їй у вічі поглядом, який говорив: „ Настав час розплачуватися за свою цікавість, Грейнджер”.
На лихо Рон вирішив пролити світло на незрозумілі частини Снейпової тиради:
-Яка прогулянка, Герміоно? Про що він говорить?
- Я ще не закінчив уроку, Візлі!- гримнув Снейп.

TBC