Глава 50

Глава 50
- Уізлі, маю до тебе розмову! – симпатична брюнетка штурхнула Рона під бік.
- Паркінсон? – здивовано випучив очі гриффіндорець.
- А ти хто думав, Венера Мілоська? – нервово тріпнула головою Пенсі.
- Щось трапилось? Хтось вмер чи Хогвардс валиться? – Рон дивився на дівчину так, ніби бачив її вперше в житті.
- Не прикидайся дурнем, Уізлі, хоча, ти, мабуть, від природи такий…тугодум, - Пенсі наморщила носик.
- Ти прийшла щоб мене образити? То забирайся до свого зміїного кодла, там, мабуть, краще розуміють твої жарти, - Рон почав сердитись.
- Заспокойся Уізлі. Я хотіла поговорити про твою сестру, - слизеринка сперлась на кам’яну стіну одного з хогвардських коридорів.
- А що з Джіні? – Рон знову випучив очі, здавалось він ніяк не міг второпати чому ця дивна слизеринка перестріла його посеред безлюдного коридору і задає дурнуваті запитання.
- Нічого, - тепер настала черга Пенсі злитись на цього бевзя, - що їй зробиться? Я лише хотіла тебе повідомити, що вона почала зустрічатись з Забіні, а оскільки я піклуюсь про репутацію бідних гриффіндорців, вирішила тебе попередити.
- Що? Я його зараз вб’ю, де той черв’як, де та потвора волохата? – після сотні прокльонів на адресу Блеза Рон потроху взяв себе в руки. – А ти? Щось мені не віриться, що ти безкорисна, як Мати Тереза.
- Ти маєш рацію, - Пенсі хитро усміхнулась, - у мене в цій справі свої інтереси. Тому, я пропоную тобі чесний розподіл, ми об’єднуємо свої зусилля, а в результаті кожен отримає своє, тобто свого…
- Мені – Забіні, тобі – Джіні? – не второпав Рон.
- Ти що з глузду з’їхав? Навіщо мені та руда…,- Пенсі прикусила язика і продовжила вже спокійнішим тоном, - мені – Блез, тобі – Джіні.
- О Мерлін! Я не переживу цього. Як вона могла зв’язатися з тим паскудним слизеринцем…
- Хм, на думку більшості дівочого населення Хогвардсу він не такий вже й паскудний, - Пенсі багатозначно усміхнулась і підморгнула Рону.
- Можливо так думають слизеринки, половина дурнуватих хаффлпафок і занудних рейвенкловок, але не гриффіндорок… вони б ніколи…
- Щось я забула, пригадай мені на якому факультеті навчається Джині Уізлі? У дурному Хаффлпафі, занудному Рейвенкло, чи, можливо, у Слизерині?.. – Пенсі відверто знущалась над Роном.
- Гаразд. Ти вже щось придумала? – Уізлі зиркнув на Пенсі, котра задоволено усміхалась, - ти не подумай, я б ніколи не побратався зі своїм першим ворогом, але вона моя сестра… І якщо мама або брати дізнаються про таку ганьбу, до речі звідки така впевненість, що вони зустрічаються? – Рон з підозрою глянув на дівчину.
- Я випадково почула їх розмову, вони так милувались, лизались, обіймались, що важко було повірити в те, що вони разом працюють над контрольною з Арифмантики.
Рон спересердя вдарив кулаком об кам’яну стіну і добряче забивши собі великого пальця тихо застогнав:
- Я вб’ю того Забіні. Його і його дурнувату матінку, що вродила такого ідіота на мою голову…
- Ей, обережніше на поворотах, Уізлі. Міс Забіні дуже мила жінка… Та й на балу… я бачила вона добре налагоджувала мости з вашим сімейством…
- Що? – Рон захлиснувся власною слиною і заледве не ковтнув язика, - про що ти тут торочиш?
- Ну, я просто бачила як твій батько мило танцював з його матір’ю і щось він не дуже протестував проти того, щоб породичатись з Забіні…
- Не може того бути. Мої батьки, ніколи…
- Якби ти менше пив, а дивився за своєю ріднею, то побачив би те саме що і я…
- Яка ти спостережлива, - з’язвив Рон.
- Хм, спостережливість – це засіб для виживання у нашій школі, - Пенсі поправила волосся. – Я сказала тобі все, що хотіла. Якщо ти погоджуєшся на співпрацю, то добре, якщо ні, то… придумуй як нейтралізувати Забіні сам.
Рон задумався, здавалось, він зважував усі за і проти цієї пропозиції:
- Я б ніколи не співпрацював зі слизеринкою…
- Ти вже це казав.
- … але Джіні моя сестра а Забіні – паскудний виродок…
- Це ти також говорив.
- …тому, я погоджуюсь, - Рон простягнув Пенсі руку.
- Яка честь, - зіронізувала дівчина, - потиснути руку самому Рону Уізлі, - але руки не подала.
Рон нахмурився:
- То що?
- Ти таки дійсно тугодум. Я ж казала, що нічого конкретного ще не придумала. Як тільки у мене з’явиться якийсь грандіозний план я тебе повідомлю…
- А я? Я що як предмет меблів, може у мене теж якісь ідеї будуть.
- Уізлі, з тебе би вийшов чудовий стілець чи лампа, гарний декор, але вмісту – ніякого. Бувай, - вона махнула йому на прощання рукою і зникла за поворотом коридору.
- І до чого тут стілець? – роздумував Рон плентаючись до вітальні.