Глава 18

Міс Сміт блукала відділом таємної літератури Хогвардської бібліотеки. Віск зі свічки капав на її довгі білі пальці, але вона на це не зважала. Пройшовши довжелезні стелажі книг, жінка зупинилась біля останнього, поставила свічку на підлогу і витягнула стару пошарпану коробку з нижньої полиці. Міс Сміт стерла пальцем товстий шар пилюки і вголос прочитала: " Таємне листування.", відкрила коробку і почала витягувати пожовклі конверти. Безліч знайомих прізвищ, прізвищ ворогів і друзів прочитала інспекторка на понищеному часом папері. Нарешті один конверт, той конверт, який вона так хотіла знайти опинився в її руках.
- Р.А. Блек... Принаймні я вже знайшла вузлик, залишилось лише його розплутати...
- Як швидко ти взялась до діла, Белатрисо!- пролунав голос поряд.
- А-а-а, Люциус!- посміхнулась міс Сміт,-Вирішив щось знайти почитати?
- Та ні,- відповів Малфой-старший,- хотів з тобою побалакати.
- Не варто. Тобі слід виконувати свою роботу, а я буду виконувати свою.
Інспекторка поставила коробку на місце, сховала у кишеню конверт і рушила до виходу.
- Ти чула, що Блек з'явився у Хогсміді?
- Чула, але мене зараз цікавить не той Блек.
- У мене виникло бажання знайти цього собаку і ...
Жінка раптово зупинилась і, зціпивши зуби, промовила:
- Зробиш щось Сіріусу Блеку - підпишеш собі вирок. Не будь дурнем, Луціусе, зараз ти не повинен говорити, ти повинен уважно слухати, що діється поруч. І ще пильнуй того хлопчиська Дігорі, тепер ти відповідальний за його здоров'я!
Міс Сміт беззвучно рушила коридором і світло від її свічки швидко розтануло у темряві. Важкі кроки Люциуса Малфоя ще довго чулись у безлюдних коридорах Хогвардсу...

Та не лише професору Малфою і інспекторці Сміт не спалось цієї ночі. У вітальні гриффіндору весело тріскотів камін, троє семикурсників із запалом щось обговорювали, сидячи за столом, котрий був завалений книгами і всяким мотлохом.
Герміона замислено перебирала стопки книжок, шукаючи енциклопедію, котра б допомогла поставити ефектну крапку в її творі на завтрашній урок захисту від темних мистецтв.
- Я вже всоте тобі пояснюю, що це єдиний вихід – йти в бібліотеку і шукати, шукати, шукати поки…
- Очі на лоба не вилізуть, - Рон, здавалось, не поділяв
захоплення Герміони.
- І де ми зможемо щось знайти, що б хоч трохи пролило світло на цю ситуацію? – Гаррі наморщив лоба.
- Як це де? Лише в «Щоденному віщуні». Треба переглянути всі підшивки за той час. Може щось знайдемо про Регулуса Блека і стане зрозумілим втрачений зміст того листа, який читав нам Сіріус.
- Отож, що у нас є. Сім горокраксів, один знищений, один сховав Регулус Блек, принаймні ми так думаємо. Про решту п’ять не відомо нічогісінько, - підсумував нехитрі здобутки Гаррі.
- Але враховуючи хороше почуття гумору Волдеморта, сподіватись можна на будь-що. Отож, я пропоную зосередитись на пошуках одного з горокраксів, того, до якого веде найбільше ниточок, - Герміона меланхолійно гортала підручник з нумерології.
- Гаразд, тоді завтра шукаємо все, що пов’язане з сімейством Блек.
- Сумніваюсь, що ми знайдемо щось окрім пихи за чистоту їх крові та аристократичність, - Рон перемішав вугілля у каміні.
- Я теж так вважаю…
- І я. Але ми змушені спробувати. У нас немає іншого виходу. Всі мовчать, Дамблдор мовчить, твій батько, Роне, також мовчить, Хмурі та інші нічого нам не кажуть, - Герміона зітхнула і відклала підручник.
- Сіріус перевертає догори дном весь свій будинок у пошуках чогось, що хоч трохи допомогло б Ордену у розгадці, - Гаррі рішуче хитнув головою.
- Так то лише Сиріус, а решта…
- Отже завтра у бібліотеку і крапка, - Герміона рішуче зупинила усі нарікання Рона.
- Гаразд, тільки спочатку треба пережити Захист від темних мистецтв з тим слизняком Малфоєм.
- Та годі тобі Роне, він лише професор і не може нічого заподіяти нам в школі, де ми під повною охороною Дамблдора, - Герміона зібрала зі столу усі свої книжки і піднялась сходами до спальні старост.
- Подивимось, подивимось, - замислено похитав головою Рон, котрий не вірив у благочестивість Малфоя навіть під наглядом Дамблдора.

TBC