Глава 42

Глава 42

Нарешті прийшов день, якого всі чекали. Схвильовані важливою подією голоси лунали звідусіль:
-Пенсі, ти не бачила моєї пудри?
-Забіні, забери свої капці з моєї вечірньої мантії!
-Нотте, у тебе якийсь зеленуватий відтінок обличчя!
- Пенсі, а туші моєї ти не позичала?
- Забіні, трясця твоїй матері, ти чуєш, забери свої граблі!!!
-Нотте, з тобою взагалі все гаразд?!
-Пенсі, які тіні більше пасують - малинові чи рожеві?
-Забіні, ти своїми копитами випацькав мій вечірній костюм!!!
- Фу, Нотте, яка гидота! Невже можна так напиватись ще до гулянки!
Кассандра зморщила ніс і чарівною паличкою знищила не надто приємну на вигляд і запах речовину, яка ще декілька секунд тому була частиною вмісту шлунка Нотта. Пенсі допомагала робити Мілісент макіяж. Малфой, уже вбраний у рясу, трусив перед носом Блеза своєю вечірньою мантією:
-Ну якого милого, ти мені скажи, ти забруднив мою мантію? Зізнайся, паразите, ти це навмисне зробив?
-Та тихіше, падре!Нічого не видно!
- Не видно?! А це що таке?-Малфой ткнув пальцем у слід мешта на чорній тканині.
-Ой, подумаєш! Скажеш якась дівиця гладила ніжкою.
-Ніжкою, взутою у осінній черевик сорок другого розміру?!
-Малфой, ну всякі ж дівчата бувають, і не варто проводити тотальну дискримінацію через розмір ступні! Ну все,- штовхнув Забіні друга до виходу,- пішли, бо я через сорок хвилин буду прощатись з життям, а ми ще алкоголь у залі не сховали!


- Всі актори підійдіть до мене! - Седрик стояв посередині Великої зали, перетвореної у розкішний театр з безліччю м'яких, оббитих оксамитом крісел.-Я знаю, що ви зараз сильно хвилюєтесь, але ви повинні усвідомити, що, незважаючи на те, як ви зіграєте, ви все одно молодці, бо гарно попрацювали і старались. Мені дуже сподобалось спілкуватись з вами.
-Справді?-Лаванда підсунулась поближче до Седрика.
-Справді.- відповів Дігорі.
-І зі мною сподобалось спілкуватись?-відстань між режисером і Браун становила кілька міліметрів.
-І з тобою сподобалось.- вже не надто впевнено сказав Седрик.
- Сподобалось так трішечки чи дуже-дуже сильно?-від Лавандиного важкого подиху у Дігорі розчервонілись вуха.
-Так ... середньо.
-Наша співпраця мені також дуже сподобалась, професоре Дігорі.
-Я не професор, я вихователь.
-Усі ці посади,-водила грифіндока пальцем по рукаві мантії режисера,- їх так складно запам'ятати! Можна я буду називати вас просто Седрик?
-Не варто!- Дігорі забрав свою руку з цупких Лавандиних пальчиків.
-А-а-а... Тобі подобається, коли тебе називають професором? Тебе це...
-О Мерліне,- обізвався Драко Малфой, що сидів у кріслі другого ряду,- і це та, що клянеться своєю цнотою зі сцени! Посоромилась би, шановна! Таке витворяти в присутності Візлі, який ще досі думає, що дітей приносить лелека!
-Малфой, ніхто не питав твоєї думки!-огризнувся замість Рона Седрик.- І не варто зображати своє ставлення про Поттера на всіх предеметах, що трапляються під руку!-режисер забрав у слизеринця перочинний ножик.
-Блін, Дігорі! Дай хоча б букву дошкрябати!-з сумом поглянув Драко на видряпаний на кріслі напис "Поттер ло".
-До речі,- спитав у строкатого акторського складу їхній керівник,- де Поттер?
-Ой,- обізвався Блез у зелено-чорному вбранні Ромео, яке йому дуже пасувало,- Гаррі мабуть знову нездужає! Він такий хворобливий, на нього діють будь-які магнітні зрушення, і ще цей авітаміноз!
Дігорі з докором поглянув на Забіні і поспішив у вежу Грифіндору.


-Блезе, серденько!-накинулась на Забіні красива брюнетка з великими карими очима. -Я така рада тебе бачити!Я завжди знала, що ти у мене надзвичайно талановитий! Ти так виріс!
-Мамо,-робив спроби вирватись з обіймів матері слизеринець,- ти бачила мене два місяці тому.
-Ну той що! Ти ростеш, як на дріжджах! У мене для тебе прикра новина,- місіс Забіні витягла з кишені мантії носовичок і почала витирати неіснуючі сльози.
-Ой, мамцю, невже перестали виробляти магічний крем для знищення зморшок?
-Ти жорстока дитина! З нашого дому пішов...-жінка висякалась.- пішов Вітторіус.
-Вітторіус?-нахмурив лоба Блез.-Це наш кіт?
-Це твій вітчим, дурню!
-А-а-а...-полегшено зітхнув хлопець.- а я вже розхвилювався. Це той лисий з вусами?
-Лисий з вусами - це Августус, Вітторіус - це кучерявий і гладко виголений.
-Я щось такого не пригадую.
-Тобі завжди було байдужим моє життя...-місіс Забіні театрально почала розмахувати руками.
-Мамцю, повір з радістю б тебе втішив, але в мене купа справ. Бачиш,-показав Блез на Джіні,- Джессі мене чекає.
-Ой, яка мила дівчинка!-сплеснула руками мати.-Побачимось після вистави, синку!


Седрик разом з кількома третьокурсниками ввійшов у вітальню Грифіндору, та ні тут, ні у спальні Поттера не було.
- Ну, що за невідповідальна людина!-бурмотів Седрик, оглядаючи невелику кімнату.- Навіть Малфой і той з'явився вчасно! Звісно ж, яку повагу в учня може мати вихователь, який програв йому Тричаклунський турнір! Гаразд, доведеться дочекатись цього генія.
Дігорі всівся на ліжко Гаррі і почув як щось захрустіло. Вихователь підвівся і витягнув з-під ковдри товстий конверт:
-Обло-о-ом! От у кого листи інспекторки! Але ж вони були у мене... Як він їх дістав? І навіщо вони йому? Ой, Поттер-Поттер, на цьому балі я тобі влаштую солодке життя...


-Дорогі учні, високоповажні гості!-почав Дамблдор зі сцени свою промову.-Дуже радий бачити вас на нашому Хеллоуінському балі. Найталановитіші з наших вихованців на чолі з вихователем містером Седриком Дігорі підготували виставу, після якої розпочнеться святкування. Отже, насолоджуйтесь!
-Чуєш, Забіні!-покликав Блеза за кулісами Драко.- Дамблдор щойно сказав, що ти його найталановитіший вихованець.
-Так і сказав?-відірвався від тексту сценарію Забіні.-Блез Забіні найталановитіший?
-Ні, він сказав у множині.
-Як у множині? Блези Забіні найкращі? Старому треба виправляти косоокість...
-Тихіше! Починається...

Піднялась важка завіса і кумедний другокласник розпочав:
- Однаково шляхетні дві сім'ї
В Вероні пишній, де проходить дія,
Збували в ворожнечі дні свої.
Аж враз кривава скоїлась подія...

-Перепрошую,- торкнулась плеча містера Візлі місіс Забіні на початку третьої сцени,- Це ваша доня грає Джульєтту?
-Так,- відповів містер Візлі.
-Ой, знаєте, а мій син Блез Забіні виконує роль Ромео.
- Дуже талановитий юнак!А він з якого факультету?- втрутилась у розмову місіс Візлі.
-Зі Слизерину, як і його батько і вітчими, хоча, знаєте, не всі: Пітер був з Рейвенкло, а Августус з Хаффлпафу.
- Гм-м-м...-всім своїм виглядом місіс Візлі показувала, що не має бажання продовжувати розмову, тому мати Забіні звернулась до містера Візлі:
-Знаєте Блез стільки розповідав про вашу Джейн.
-Джині, - виправила місіс Візлі.
-Так-от, ваша Джемма йому дуже подобається. Я по очах бачу...Він такий захоплений Джиною, що навіть не хотів спілкуватись зі мною. Мабуть, її байдужість дуже засмучує хлопчика.
-Цс-с-с... Дайте послухати виставу!-сказала місіс Візлі.- Артуре,-прошепотіла вона чоловікові,- ти думаєш це правда і Джіні зв'язалась з цим Забіні зі Слизерину?
-А навіть зв'язалась, то що? Не всі учні Слизерину стають смертежерами Сама-Знаєш-Кого. Судячи по вигляду цього юнака - найгірше, що він зробив у своєму житті - це вкрав у вітчима пляшку вогневіскі і прочитав непристойні журнали.
Решту вистави справжні батьки головних героїв вистави просиділи у мовчанці, містер Візлі декілька разів обертався зиркнути на місіс Забіні, а місіс Візлі у відповідь лише сопіла.
Тим часом події на сцені приймали несподіваний оборот. У Забіні-Ромео, який мав вбити Поттера-Паріса, з рук вилетів бутафорний меч і спікерував прямісінько в зал, а точніше в голову Вінсента Кребба, який аж до кінця п'єси не відводив погляду від букету гарденій, що стояв біля могили Джульєтти.
Забіні, залишившись без зброї, витріщився на Поттера, не знаючи, що робити.
-Бери мій меч,-прошепотів Гаррі.
-Ти псих?- також пошепки відповів Блез і для переконливості покрутив пальцем біля виска.
З-за завіси висунулась білява голова Малфоя-брата Лоренцо, який, як і всі у залі сильно зацікавився перебігом подій.
Забіні у задумі почухав голову. Гаррі, очікаючи на якусь геніальну ідею слизеринця, сперся на меч. Блез примружився, уважно поглянув на Гаррі і... раптово з розгону зацідив Поттеру в лице.
-Ти сволота, Забіні!- перефразував Шекспіра Гаррі, падаючи на підлогу з розбитим носом.
-Ура-а-а!-показався у повний ріст з-за куліс брат Лоренцо, але тут же був затягнутий назад за завісу сильною рукою режисера.
-Класний хук справа, Ромео! - викрикнув Олівер Вуд з залу.
Блез Забіні вже збирався відкланятись за компліменти, але тут наткнувся поглядом на сповнені гніву очі професорки Макгонегел. Вирішивши пришвидшити кінець своєї акторської кар'єри, слизеринець скоротив довжелезний монолог:
-За тебе п'ю, моя любов!-хильнув з маленької пляшечки того, що мало бути гарбузовим соком, а виявилось чистим спиртом, який Малфой для приколу залив замість води. Блез гикнув з незвички до такої градусної міри алкогольних напоїв і приліг біля Джульєтти. Потім раптом підвівся:
-Отак із поцілунком помираю.-і далі влягся на підлогу, при нагоді поправивши перекошений букет гарденій.
На сцені з'явився Малфой-Лоренцо:
-Святий Франціску, поможи мені!
Вже стільки раз мої старечі ноги
Спіткнулись об могили цеї ночі...
Малфой злісно копнув легендарний надгробок і тут же про це пошкодував :
-Ауч!Ау!-стрибав по сцені падре на одній нозі, обома руками підтримуючи білий кросівок.
Через хвилину-другу його хвилюючі душу крики зупинились і він пошкутильгав продовжувати останню дію.
Досить довго вистава проходила без ексцесів, у Седрика навіть зникла лихоманка, що здавалась от-от приведе до його переходу у потойбічний світ.
-О небо!О дружино!Глянь сюди!!!-зарипонів Рон-Капулетті, показуючи на Джіні,-
Таж наша доня вся спливає кров'ю!Він місцем помилився цей кинджал! Його оселя ось порожня висить на поясі у мертвого Монтеккі,-Рон ненавмисне став ногою на руку Забіні-Ромео, за що одразу й отримав букетом гарденій по ногах.-А згубний ніж...
Раптом його заглушив гучний грюкіт: впав акурат біля Малфоя перекошений надгробок. Драко одразу зреагував на ці звукові ефекти:
-Твою мать!!!
З-за куліс на нього зиркнув озвірілий Дігорі.
-Е-е-е,- рятував ситуацію Малфой,-Кажу, що твою маму, Джульєтто, сьогодні приємно бачити. Я радію, що вона так гарно виглядає, жаль, що ти мертва і не можеш зі мною погодитись.
-Поправ надгробок...-шепотів Малфою з-за куліс Седрик.
Шокована дивними компліментами Пенсі-Капулетті все ж знайшла у собі сили сказати репліку:
-О горе!Жах, мов похоронний дзвін ...
Тут її змусив зупинитись шурхіт, який лунав десь з-за її спини. Обернувшись вона відкрила рот від здивування: Малфой за одну ногу тягнув кудись Поттера, що почав забувати, що він мертвий і потрохи пручався. На чудернацьку картину витріщилась навіть Джіні.
Малфой не поспішаючи підняв надгробок і припер його до Поттера. Драко також помітив затишшя на сцені, яке його явно не влаштовувало, бо привертало увагу до цих маніпуляцій:
-Е-е-е... Шановному Парісу треба ж облаштувати могилку.
Щоб запевнити публіку у своїх благих намірів щодо Паріса, Драко підійшов до Блеза, який уже навіть сидів споглядаючи скаженого Лоренцо, і вирвав з його рук букет обтріпаних гарденій.
-Ти щось мала говорити...-буркнув слизеринець до Паркінсон.
-Мене у домовину кличе він,- проторохтіла дівчина, не відриваючи погляду від Малфоя, що зворушливо прилаштував букетик на грудях у позеленілого від злості Поттера.


-Сумніших оповідей не знайдете,
Ніж про любов Ромео і Джульєтти, - сказав Колін. Опустилась важка оксамитова завіса, за якою одразу ж здійнявся шум і галас...



TBC