Глава 29

Глава 29


Першим, кого вранці побачив Драко, був Забіні, який з професійною цікавістю розглядав обличчя друга.
- Такс-с-с... І що це у нас? П'яна бійка з Пенсі Паркінсон?Нічна пригода з Філчем? Пристрасний поцілунок з хогвардськими сходами? Звісно, загрози для життя немає, але без пластичної операції не обійтися. Я, як спеціаліст високого класу, порадив би вам шукати донора крові і очного яблука.
- Відвали, Забіні,- пробурчав Драко, намагаючись відкрити підбите око.
- О-о-о! Ми ще здатні говорити! Судячи з дикції, усі зуби на місці, але частина мозку перестала функціонувати.
-Що так страшно?- скривився Малфой.
- Ти знаєш, за декілька хвилин звикнути можна, але кошмари мені, мабуть, ще снитимуться з тиждень.
- Дай дзеркальце.
- Вибач, Малфой, але у мене нема під руками косметички.
Драко підійшов до невеликого дзеркала неправильної форми, що було прикрите Кребовими сімейними трусами кольору весняної травички.
- Чому він завжди щось тут вішає?- Драко скинув з люстерка кінчиком пальця пікантний предмет гардеробу.
- Він боїться, що під час сну хтось виповзе з того боку дзеркала і зробить йому щось не надто хороше.
- Теж мені Аліса з Задзеркалля,- хмикнув Драко, розглядаючи свій синець.
Усе було не так страшно, як боявся Малфой. Синець був невеличкий, але темно-темно-синій, який виглядав чорним на блідому обличчі хлопця.
- Хто ліхтар поставив?- спитав Блез, натягаючи нижню білизну Креба на голову Гойлові, який гучно хропів.
- Візлі.- Драко стисло виклав історію вчорашньої бійки.
Ця історія чомусь дуже сподобалась Блезові і сильно підняла йому настрій:
- Слухай, Малфой, може нам варто створити організацію "Жертви Рона Візлі"?
- Може, тобі варто створити якусь геніальну ідею, яка виправить моє плачевне становище?
-Ну-у-у, я можу підбити друге око для симетрії.
- Зараз я підіб'ю тобі два!
- Можна замалювати.
- Чим - аквареллю?
- Ні, пудрою чи як там його, тональним кремом.
- У тебе таке є?- поцікавився Драко.
- Аякже, трьох сортів для різних типів шкіри!- огризнувся Блез.
- Витягай.
- Малфой! Може ти й не помітив, але я не дівка!
- Що ти кажеш!- знов обернувся до дзеркала Драко.- А де ж його взяти, той крем?
- Зараз я прийду,- Блез вийшов з кімнати і попрямував до вітальні.
На канапі сиділа і читала книгу Кассандра Грей.
- Ей, Дюймовочко!- приземлився поряд Забіні.
- Доброго ранку, серденько,- не відвела очей від книги Грей.
- Знаєш, Дюймовочко, ти завжди така гарна, така доглянута, мабуть, у тебе є дорога косметика...
- Що тобі треба?
- Дай мені щось таке, щоб замалювати на обличчі пляму,- пішов у ва-банк Забіні.
Кассандра закрила книжку і витріщилась на хлопця:
- Знаєш, на мою думку, косметика лише зіпсує твою неземну вроду.
- Моя врода справді неземна?-засяяв Блез.
- Ти не помітив сарказму у моєму голосі?
- Слухай, є у тебе та біда чи нема?!
Кассандра мовчки встала і вийшла. Вона повернулась через дві хвилини і з якоюсь баночкою і тюбиком у руках.
- Тримай.
Забіні у знак вдячності кивнув головою і побіг рятувати Драко.
- Приніс!
- У кого взяв?- з підозрою поглянув на тюбик Малфой.
- Я своїх постачальників не видаю! Іди сюди. Поки що обійдемось без анестезії.
- Давай уже, тріпло!- нетерпляче прикрикнув Драко.
Блез почав мазюкати кремом по синцю Малфоя. Він вичавив половину вмісту тюбика на обличчя друга, але покращення не спостерігалось.
- Ей, обережніше!- зойкнув Драко, коли Блез ненавмисно запхав свого пальця в пошкоджене око Малфоя.
- Ну вибачай, але я на маляра-штукатура не вчився!
- А на кого ти вчився? На цілувальника вищої категорії?
- Звісно! Але навіть не проси, бо з тобою цілуватись не буду...
- Щоб я тебе просив?- фуркнув Драко.- Слухай в мене таке відчуття, ніби на моєму оці ложка манної каші...
- Воно й на вигляд так.
Драко підійшов до дзеркала:
- Забіні, воно... Воно... Воно жахливе!
- Слухай,- почухав голову Блез,-може, той крем має засохнути, а потім відпасти?
- І ти думаєш, що дівчата ходять з тарілкою манки на писку, поки вона не відпаде?
- Не знаю... Слухай, я зараз прийду!- зіскочив з ліжка Забіні.
- Куди ти? Ту манку треба назад у тюбик запхати?!- гукав навздогін другу Малфой.
Блез забіг у слизеринську вітальню, шукаючи очима Кассандру. Та її у вітальні вже не було. Хлопець пошепки вигадав кілька нецензурних замінників словосполученню "Рон Візлі" і почав обережно ступати сходами у дівчачі спальні. "Авось залізу"- подумав він.
Зробивши сальто через голову, Забіні елегантно приземлився у центрі вітальні, якраз навпроти першокласників, що їли арахіс на канапі.
- Що я вам цирк?!!- рявкнув Блез на дітей, що захоплено спостерігали за повітряною акробатикою.
Раптом серед першокласників Забіні помітив руду дівчинку, яку часто побачив недалеко від себе і Драко.
- Ей, дівчинко!
- Я?- спитала руденька.
- Ну, ти ж одна дівчинка! Всі решту - хлопці! Слухай, іди поклич одну семикласницю.
- Як вона виглядає?- готова допомогти першокласниця зіскочила з канапи.
- Вона така блондиниста кайфова мацьопа з прикольними...
Личко дівчинки нахмурилось. Блез зітхнув і повторив:
- Гарна дівчина маленького зросту зі світлим волоссям, її звати Кассандра Грей.
Дівчинка, не перестаючи їсти арахіс, попрямувала до спалень. Блез ці декілька хвилин провів з користю для себе: забрав у першокласників майже всі горішки, провів з ними повчальну бесіду на тему:"Слизеринці - молодці, грифіндорці - козли" і з задоволеням для себе вияснив, що молоде покоління слизеринців, хоч і не рівня старшому, але все ж досить навіть непогане!
У вітальню вслід за руденькою ввійшла Кассандра:
- Що, Забіні, уже намакіяжився?
-Ходи зі мною.- рушив до спалень хлопців Блез.
- Е-е-е, маніяку, я нікуди з тобою не піду!
- Твоя допомога потрібна Драко!
Першокласники з зацікавленням спостерігали за розгортанням подій.
- То чому він сам не прийде і не попросить?- стала в позу "руки в боки" Кассандра.
- Він не може у такому вигляді.
- У якому такому?
Першокласники витріщились на Забіні, чекаючи відповіді.
- Ну?- спитав у Блеза темноволосий рухливий першокласник, дуже схожий на самого Забіні в 10 років.
- Ти що собі дозволяєш?!- загрозливо насунувся на хлопчика Блез.- Я тобі кобила, що ти на мене нукаєш?!
- Ні-ні!- залепетів переляканий хлопчина.- Ти хлопець, тому не можеш бути кобилою...тільки конем.
- Ах ти, лоша невдячне! Я зараз...
- Забіні, не чіпай дітей.- шарпнула Блеза за руку Кассандра.- Пішли рятувати Малфоя.
Драко сидів на ліжку, милуючись результатами своєї роботи: Гойл, який вже очевидно почав спізнюватись на уроки, до свого "головного убору" отримав ще й аксесуари - водолазну маску і ласти, які Малфой довго натягав на товсті ноги.
- Ні-і-і! - простогнав Драко, побачивши Кассандру.- Забіні, ти осел!
- Помиляєшся, він - кінь.- посміхнулась Грей.
-Що?
- Неважливо! Ти можеш замалювати це?- Блез тицьнув в око Драко.
- Ай, боляче!
Кассандра взяла косметику і, ледь торкаючись обличчя хлопця, почала затушовувати синець.
- Вчись, Забіні! - буркнув Драко, явно насолоджуючись тим, що відбувалось.
- Ти що знову збираєшся на здибанку з Візлі?- спитав Блез, займаючись роздмухуванням пудри над обличчям Гойла.
- Візлі?- примружилась Кассандра.
- Не твоє діло,-відповів Малфой.
- Добре,- знизала плечима Грей і продовжила роботу мовчки.
- Ну як?-спитала дівчина в Забіні.
- Клас,- одобрюючи закивав слизеринець.
- Звісно під і біля ока помітне незначне потемніння. Я можу принести сірі тіні і зробити аналогічний синець під іншим оком. Більшість цього навіть не побачить, а якщо й побачить, то сприйме за звичайну втому.
- Давай,- згодився Блез,- а ти не можеш підправити йому ще кінчик носа, а то він мені не дуже подобається?
- Я тобі зараз твій підправлю!-закричав Малфой.- І підправлю так, що ніяким кремом не замалюєш!
Драко підійшов до дзеркала, подивився на око і залишився задоволений результатом.
- Тобі ще вії накладні, яскраво-червону помаду і панчохи у сіточку і ти можеш номінуватись на "Міс Хогвардс"- відпустив коментар Блез.
- А ти не хочеш номінуватись на " Містер - найкращий труп Хогвардсу"?!
- Колготки можем позичити у Браун, у неї ще є дуже класні підв'язки.- не звертав уваги на друга Забіні.
Кассандра не сходила з місця, очевидно чекаючи на похвалу і подяку.
- Я, мабуть, вже піду.- зітхнула вона, сформувавши уявлення про Малфоя, як про егоїстичну невдячну свиню.
- Е-е-е, Грей, дуже тобі дякую...-пробурмотів Драко.
- Друге ввічливе слово в мою адресу, Малфой, це вже парадокс.- посміхнулась Кассандра і вийшла з кімнати.

***
При вході у Велику залу Луна Лавгуд зіткнулась обличчям до обличчям з Олівером Вудом.
- Проходьте, міс Лавгуд,- відступив в сторону Вуд.
- Проходьте спочатку ви.- запропонувала Луна.
- Ні-ні!- театрально замахав руками Олівер. - Я, як негідник світового масштабу, просто зобов'язаний пропустити вперед леді, яка майстерно псує іншим життя!
- Я псую?- окуляри дівчини сповзли на кінчик носа.
- Здогадайтесь.
- Говоріть прямо! Я не люблю недомовок!
-Ха!-вдав здивування Вуд.- Невже? А по-моєму віч-на-віч ви така хороша і пухнаста, а поза спиною - звичайна лицемірка!
- Це я лицемірка?- Луна зняла окуляри.
- Та ви ще й тугодум, міс Лавгуд! Гарненько ж ви чините з чесними, щирими, хорошими людьми, які вам довіряють!
- Це ви хороший, чесний, вірний?! Та ви звичайнісінький, недалекий, егоїстичний спортсмен!
- Десять балів з Рейвенкло!- викрикнув Вуд, згадавши, що він тепер не звичайний студент-грифіндорець, а викладач-педагог.
- Ах ти падлюка!- забула про формальність і офіціоз Луна.
-Що?!!
- Доведи, що те, що я написала, неправда! Доведи!-тупотіла дівчина ногами.-Доведи, що ти нічого не крутив з тією дівицею за спиною її хлопця! Доведи! Чого ти скривився?! Бо не доведеш! Звісно, у мене талант до гіперболізації, але я не збрехала! Усі ви хлопці такі! Звичайні дівчата вам не потрібні, лише красунечки з обкладинок!
-Луно!- намагався вставити слово Олівер, бачачи, що в очах дівчини блистять сльози.
- Звісно Луна Лавгуд - не міс "Щоденний віщун" і ніколи нею не стане, тому можна на неї кричати, ображати! Лунатичка Лавгуд нічого не скаже, нічого не зробить у відповідь!
-Луно!!!
- Я ж не хотіла псувати твою репутацію, тим паче, що вона у тебе давно вже зіпсована! Я хотіла розкрити тему, яка цікавить громадськість! Я думала, що у тебе вистачить вихованості не кричати на дівчину, але ні! Ти класичний чоловік - хам!
Олівер Вуд жахливо хотів закрити цій дівчині рота, тим більше, що з хвилини на хвилину почнуть збиратись учні на сніданок. Нічого кращого Вуд вигадати не зміг...
- О-о-о...-сказала Луна, відірвавшись від екс-воротаря "Калабані Юнайтед".
-Гмм...- відповів Олівер.
-Я...- показала Луна на сходи позаду себе.
-Ага.- погодився Вуд і дівчина квапливо почала підніматись догори.
"Так не можна!-крутилось в голові Олівера.-Треба їй щось сказати! Не можна отак відпускати дівчину після поцілунку!"
-Луно,- закричав Вуд, забувши про свій статус викладача-педагога,- повернись, я повинен щось тобі сказати! Так, я свиня, вибач мені! Повернись!
- Ай-яй-яй, у мене якесь де жавю,- Олівер почув за спиною голос Снейпа,- й відчуття, що я вже схожу сцену десь бачив. Це та ж дівчина, Вуд, чи вже інша? Ви, я скажу, робите успіхи! Нас чекає вимирання інтелекту у майбутньому, якщо половина жіночого населення Хогвардсу вважає вас ідеальним чоловіком. Що ж, ваша подружка не повертається, видно, очманіла після ваших поцілунків. Невже ви так погано цілуєтесь, Вуд? Не складете мені компанію у прогулянці до кабінету директора, якому ви просто і дохідливо роз'ясните, як викладання основ квідичу пов'язане з романами з неповнолітніми ученицями?
Вуд похмуро рушив за Снейпом, при нагоді згадавши, що він досі не склав заповіту.

TBC