Глава 28

Глава 28

Гаррі затримав дихання, намагаючись не видати жодного звуку. Снейп далі порпався у забороненій секції:
- От холера, вона, як завжди, хоче зробити все сама,- пробурмотів професор, гучно ставлячи щось на місце,- А-а-а!- прокричав викладач зіллеваріння, якому, судячи по гуркоту, на голову попадали книжки.
- Йди спати, йди спати,- намагався телепатично передати свої думки Снейпу Поттер,- ти втомився, у тебе завтра важкий день, у тебе контрольна в сьомому класі...
При згадці про контрольну Гаррі скривився: це йому треба йти відсипатись, бо кому-кому, а Снейпу оцінка "Троль" завтра не загрожує.
З того боку стелажа далі шумів буйний професор:
- Нічого мені не сказала! Не довіряє! Ми ще побачимо, кому слід було довіряти!
Поттер побачив, як на полиці заворошулись товстелезні томики. Вони загрозливо рухались в сторону Гаррі, а потім взагалі покинули площину полички. Останнє, що побачив Поттер - це руки Снейпа, які відчайдушно намагались стримати літературу від польотів.
- Ай!Ай!Ай!-кричав грифіндорець, водночас запихаючи карту мародера собі під мантію. Коли йому на голову приземлився 14-ий том 1100-сторінкової "Енциклопедії заборонених заклять", в очах Гаррі Снейп клонувався: раніше він був у кількості однієї штуки, а тепер на Поттера несамовито кричало аж двоє викладачів зіллеваріння:
- Поттер, заразо ти зачухана, якого дідька?! Сто балів з Грифіндору! Двісті балів з Грифіндору! Мільйон балів з Грифіндору! Усіх грифіндорців разом з тим придурком Вудом в Азкабан треба запхати!!! Навічно!!!
- Професоре, не треба...- жалісливо просив Гаррі, коли один зі Снейпів уже тягнув його до кабінету директора.
На ясні очі Дамблдора і професорки Макгонегл, яка чомусь о пів на десяту писала щось на пергаменті на директорському столі, Гаррі постав у не надто привабливому вигляді: перекошені окуляри, абстрактна зачіска аля дурдом, зім'ята мантія.
- Поттер, що з вами?-очі Макгонегел стали розміром з галеон.
- Е-е-е...- намагався вигадати якусь інтелігентну розповідь Гаррі.
- Він безсоромно, нахабно, невиховано нишпорив у забороненій секції бібліотеки у пізній час! Ще він переховувався від викладача, шпигував!
Снейпи синхронно розмахували руками. Гаррі посилено почав трусити головою, щоб це марево пошвидше зникло.
Обличчя Макгонегл набрало кам'яного вигляду:
- Поттер безперечно заслуговує покарання!
- Як добре...- на обличчі Гаррі з'явилась блаженна посмішка, бо Снейп бігав по кабінету вже у кількості однієї особи.
- Порушення всіх можливих і неможливих правил - це добре, Поттер?!- зірвалась з місця Макгонегл.
- За таке треба зі школи виганяти!- Снейп обпалив своїм поглядом Гаррі.
- Северусе...- осудливо зиркнув на Снейпа Дамблдор.- Звісно, Гаррі заслуговує на покарання і він його отримає. Але я думаю, що за порушення, не пов'язані з навчальним процесом, покарання повинен призначати вихователь. Гаррі, зайди до Седрика Дігорі і він дасть тобі якесь завдання, керуючись "Кодексом Хогвардських правил", який уклала Хельга Хаффлпаф.
- Добре,- поплентався до дверей Поттер.


Луціус Малфой уже сорок хвилин спостерігав, як Рон Візлі переписує на окремі карточки завдання на контрольну для першокласників. Звісно Малфой міг скопіювати ці завдання за допомогою простенького закляття, але нічого кращого для покарання Візлі стомлений усією цією навчальною метушнею викладач вигадати не зміг. Малфой-старший жахливо хотів спати і сонний вигляд Рона доводив його до безумства.
Раптом мертву тишу порушив скрип дверей, у кімнаті з'явилась білява голова Драко:
- Мама попросила передати тобі листа.- звернувся він до батька і водночас помітив Рона, який солодко позіхав.
- Як добре, що ти прийшов, Драко!- несподівано сильно для Малфоя-молодшого зрадів його приходу Малфой-старший.
- А що таке?-тон Драко був схожий на голос психіатра, що встановлює діагноз в пацієнта.
- Посиди з Візлі, поки я відпишу твоїй матері. Його покарання повинне тривати ще двадцять хвилин.
Драко загадково посміхнувся і на здивування Рона сказав:
- Гаразд.
Луціус Малфой, вже зачиняючи за собою двері, гаркнув:
- Тільки спробуй чкурнути, Візлі, і твоє покарання затягнеться до Різдва!
Рон далі схилився над писаниною, Драко сів на батькове крісло і одразу поклав ноги на стіл, ледь не заїхавши фірмовим кросівком по носі грифіндорцю.
- Ей, обережніше,- зиркнув на Малфоя з-під лоба Рон.
- О-о-о, вибач,- приєднався до першого кросівка другий.
-Малфой!
- Давай я тобі допоможу,-згріб частину листочків Драко, не звертаючи увагу на відкритий рот Візлі.
Слизеринець вмочив перо у чорнило і почав шкрябати на пергаменті усякі небилиці, жодного разу не поглянувши на зразок: " Закляття для вирощування колорадських жуків у домашніх умовах", "Закляття для відлякування занадто настирливих дівок".
- Як у тебе справи, Візлі?
- Яке тобі діло?-огризнувся Рон.
-Ой, скільки агресії, скільки негативної енергії! Візлі, ти зіпсував мою чисту ауру!
Рон у відповідь лише засопів.
- Ти знаєш, у мене ніколи не було братів і сестер, а у тебе в родині понаднормове виконання плану. Я от хотів спитати, чи приємно, коли твоя сестра лижеться з твоїм ворогом?
-Пішов ти, Малфой!-шпурнув перо на стіл Рон.
- Почекай ще двадцять хвилин і тоді підемо обоє. Я б не радив тобі через їхні стосунки рвати на голові волосся, хоча в тебе його й так багато,-на пергаменті одразу з'явилось "Закляття, що допомагає волосяним вошам пережити епідемію вошиного грипу",- Проти долі не попреш, Візлі! Якщо твоїй мамуні судилось мати за зятя Забіні, то тут нічого не поробиш.
- Що ти плетеш?- почав червоніти Рон.- Вони лише разом грають у виставі!
- О-о-о, бідний-бідний Візлі!- співчутливо захитав головою Драко.- Як ти не розумієш, що усі шалені романи починалась саме так, від пристрасті на сцені до пристрасті у житті лише один крок.
- Якої ще пристрасті?!- грифіндорець звівся на ноги і почав розмахувати кулаками.-Ти вважаєш, що моя сестра подивиться на такого, як ти?!
Драко навіть не поворухнувся і продовжував створювати все нові і нові закляття:
- На такого, як я, може, і не подивилась би, бо судячи з попередніх захоплень, твоя сестра фанатіє лише від брюнетів. Але не хвилюйся так, Візлі, Забіні не найгірший варіант. Він, якщо сильно попросите, пофарбує вашу халупу, побудує вольєр для твоїх психів-братів і придбає вам сімейний абонемент для щоденних відвідин психіатра.
- Ах ти падлюка!- рявкнув Рон і скинув Малфоя разом зі стільцем на підлогу.


"Наступного разу, коли голова Сіріуса з'явиться у каміні, слід гарненько огріти її поліном. Теж мені вигадав, що шкільні роки найкращі. Авжеж. Що може бути приємніше, ніж екстремальна ніченька, проведена разом з "улюбленим" викладачем у забороненій секції бібліотеки і поєднана з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень? Краще за це може бути лише співбесіда з директором майже посеред ночі і похід до вихователя, який невідомо як пов'язаний з лордом Волдемортом."- думав Гаррі, наближаючись до дверей кімнати Седрика Дігорі.
- Ввійдіть!- сказав Дігорі, не зводячи очей з полум'я свічки.
В кімнаті з'явилось щось віддалено подібне на Гаррі Поттера.
"Боже, що за ніч відкритих дверей!- подумки простогнав Седрик.- Тільки б цей у коханні не прийшов зізнаватись!"
- Що ти хочеш?- буркнув вихователь до свого відвідувача.
- Я-я...- намагався згадати назву книжки з тими дурнуватими правилами Гаррі.
- Ти що поліглот, Поттер?Ти що, блін, шпрехен зе Дойч?
- Га-а-а?- здивувався Гаррі.
- Поттер, якщо не можеш говорити, то хоч на пальцях покажи, якої холери тобі від мене треба?!
- Я хочу, щоб ти мене покарав.
Зіниці Седрика збільшились десь у три рази:
- А-а-а... То ти мазохіст? Знаєш, ти, напевне звернувся не за тією адресою. Спустись краще в підземелля до Снейпа, він такими речами захоплюється.
- Та я, власне, щойно від нього,- намагався пригладити волосся грифіндорець.
- І він що? Мене тобі порекомендував?
- Ні! Я ходив територією школи у заборонений час і наткнувся на Снейпа, який поволочив мене до Дамблдора. А вже директор відіслав мене до тебе.
- А я тут до чого?- стомленим голосом спитав Дігорі, нарешті почавши розбиратись у ситуації.
- Ну, якщо порушення не пов'язані з навчальним процесом, то покарання може призначати лише вихователь згідно з кодексом.- Гаррі подумки похвалив себе за те, що не проговорився про бібліотеку.
- Згідно з яким кодексом?
- Правил.
-Яких правил?
- Поведінки у Хогвардсі.
- А де його взяти?
- Ти його, напевне, маєш.
- Я його не маю.
- Директор сказав, що ти маєш.
- Я його не маю.
- Але Дамблдор...
- Поттер,- почав вриватись терпець у Седрика,- як ти гадаєш, хто краще орієнтується у моїй шафі: я чи Дамблдор? Що то за кодекс?
- Правил.
- А конкретніше?
- Ну... Там ще щось про Хаффлпаф.
- До чого тут Хаффлпаф?- схопився за голову Дігорі.
- Ну Хаффлпаф - це хогвардський гуртожиток...
- Я знаю, що таке Хаффлпаф, я там сім років провчився!
- Ну тоді чого питаєш?- почав нервуватись і Гаррі.
- Згадай назву того кодексу.
- Ну... Кодекс - це точно, правил поведінки у Хогвардсі - стовідсотково...
- Автор?
- Не пам'ятаю,- зітхнув Поттер.
- Може... Може автор- Хельга Хаффлпаф?
- Точно, - зрадів Гаррі,- то в тебе є та книжка?
- Нема! Завтра я піду візьму її в бібліотеці, тож зайди до мене після уроків і я щось вигадаю. А тепер я благаю тебе, Гаррі, зникни!
Поттер не змусив себе припрошувати і помчав у напрямку вітальні Грифіндору, де у той час сиділа нахмурена Герміона з траурним виглядом і Рон, якого ніби щойно виплюнув сміттєпровід.
- Боже, що з тобою, Роне?- спитав схвильовано Гаррі.
- Ти теж не красень.- буркнув Рон.
- Він показав свою дурість сповна,- кивнула у бік Візлі Герміона,- не міг вигадати нічого кращого, ніж побитись з Драко Малфоєм у кабінеті його батька.
- Чому? Звісно, Малфоя можна і треба бити без жодної на те причини, але все ж... Чим він тебе довів?
- Цей мерзотник говорив усіляку гидоту про Джинні і того придурка Забіні, ще він не проминув нагоди покепкувати з моєї родини.
- А що у Джинні є щось з тим слизеринцем?- перепитав Гаррі.
- Певна річ, нема!- втрутилась Герміона.- Але, тебе, Гаррі, зараз повинні хвилювати лише горокракси, тебе, Роне, також!
- До одного місця горокракси!-заревів Рон. - Я не дозволю нікому так говорити! Усі недоумки, які ображають мою сім'ю будуть мати справу зі мною!
- Ти хоч показав йому, де раки зимують?-Гаррі намагався роздивитись степінь ушкодження Ронового фейса.
- Аякже!- посміхнувся Рон. - Коли він заїхав мені справа, а потім зліва, то я та-а-к підбив йому око!
- Ви не користувались чарівними паличками?- здивувався Поттер.
- Е-е-е... Нам якось було не до того...
- А що там у бібліотеці, Гаррі? Чому ти так довго?- спитала дівчина.
- Бо хтось свиснув мій плащ-невидимку і я, як останній тупий троль, за стелажем ховався від Снейпа!
- Він тебе не знайшов?!
- Ще й як знайшов! Спочатку гримнув мене товстелезною книжкою, прочитав неймовірно повчальну мораль, потім ми з ним здійснили дивовижний круїз у кабінет директора, звідти я відчалив до Дігорі.
- Ти був у Седрика?- почервоніла Герміона.
- Так, я був у Седрика, який сердечно пообіцяв вигадати мені якесь покарання завтра. А що у тебе? Дізналась щось?
- Не зовсім...- обличчя грифіндорки стало бурячкового кольору.- Він мене спіймав...
-Що?-витріщив очі Гаррі.- У нього рентген-зір? Ти ж була у плащі-невидимці!
- Я хотіла подивитись, яку книгу взяв Дігорі з бібліотеки, але спіткнулась і плащ...
- Ні! Що ти йому сказала?
- Ти викрутилась,- не то запитуючи, не то стверджуючи, сказав Візлі.
- Ну... Я йому сказала, що моя подруга у нього закохалась і їй потрібна якась його річ, а вона сором'язлива і не хотіла піти сама...
- Ти погано викрутилась,- виніс вирок Рон.- Усі знають, що твоїми найкращими подругами є тільки я і Гаррі.
- Ось чому він так неприязно до мене поставився.- сказав Поттер.- Ти справді погано викрутилась...
- Як змогла, так і викрутилась!- рушила до спалень Герміона.- А тобі, Роне, краще купити до завтрашнього ранку білі модні мешти, бо у тебе завтра, не сумніваюсь, буде подвійне побачення: зі Снейпом і Малфоєм-старшим водночас.

TBC