Глава 2

Глава 2

Думаєш Слизорога вбив Відомо-Хто?- запитав Рон, дивлячись на химерні тіні, які пливли по стелі грифіндорської вітальні.
Не знаю, хоча, можливо, він сам утік, наляканий червневими подіями.
- Ідіот! В Хогвардсі значно безпечніше, ніж деінде.
- Ага,- похмуро мовив Гаррі,- розкажеш про безпеку завтра, на уроці настійок.
- І чому Снейпові не може відбити пам’ять, як скажімо Локарту?
- Помрій собі. Ходімо краще спати.
Хлопці піднялися до своїх спалень. Невіл, Дін і Шеймус вже давно бачили десятий сон, і тільки їхнє дихання порушувало тишу. Швидко переодягнувшись в піжами, вони повлягалися.
Голова Гаррі аж кишіла різними думками, проте за деякий час він поринув у глибокий сон.
Коли до нього повернулося відчуття простору, то опинився у величезній залі, з готичним склепінням. Джерелом світла були два срібних канделябри. Гаррі сидів у кріслі, а його тіло… „ О Боже, - з жахом подумав він - ці сни повернулись. Я знову у свідомості Волдеморта!”
Раптом десь у глибині того мороку, яким було оповите приміщення, почувся скрип дверей, а потім мертву тишу порушили кроки. Темний силует, що ледь-ледь вимальовувався в пітьмі, все чіткішав, і ось …
Це була жінка років тридцяти – тридцяти трьох. Була до біса вродлива, хоча ця її краса видавалася Гаррі якоюсь моторошною. Обличчя з правильними рисами, бліде, але гарне, не виражало жодних емоцій. Темні очі впивалися темрявою, вона без страху глянула в вічі Лорду Волдеморту поглядом людини, котрій вже нічого втрачати. Чорне пишне волосся спадало аж до талії шовковим покривалом. Якби жінка не була брюнеткою, то хлопець б подумав, що вона вейла. Дивитися на неї було солодкою отрутою, вона притягувала і відштовхувала погляд. Гаррі видалося, що він її знає…, але звідки це дивне відчуття?
- Ти виконала все, як я велів?- червоні очі Волдеморта втупились у жінку.
- Так.
Повисла напружена пауза, тиша бряжчала цією напругою…
- Ти така ж зрадниця, як інші, але тобі більше щастить, - гидка посмішка скривила губи спадкоємця Слизерина.
- Доля протегує Вам, Хазяїне, а я повернулася, щоб служити Вам, - жінка граціозно вклонилася.
- Ти повернулася, щоб помститися! Ти уникла ганьби та Азкабану, але один хибний крок, і від моєї кари не втечеш! - шовковим голосом проказав останні слова Темний Лорд. - Тому не думай про втечу, ступивши один крок, дороги назад не має.
- У мене взагалі нічого немає, окрім бажання помсти.
І в мить, коли Волдеморт подивився в очі смертежерці , Гаррі прокинувся.

TBC