Глава 20

В бібліотеці панувала зовсім не бібліотечна атмосфера. Приглушений шум, перешіптування і тихесенький сміх до зубного скреготу дратували мадам Пінс, котра ніяк не могла зрозуміти, хто впустив цих малолітніх вандалів до святая святих Хогвардсу. І, тому, з нетерпінням зиркала на годинника і рахувала секунди до того часу, коли можна буде їх викинути звідси і зітхнути з полегшенням.
Гаррі, Рон і Герміона уже третю годину поспіль «стирчали тут без всякої користі» - версія Гаррі та Рона і «виконували важливу і клопітку дослідницьку роботу» - запевняла Герміона. Проте, результат один і той самий, тобто ніякого.
- Як я і казав – нічого, крім заміток про звані обіди у
будинку Блеків та постійні вибрики Сіріуса, - Рон гортав підшивку «Щоденного віщуна» за липень 19.. року.
- Ага, Регулус був ще тою сірою мишкою, - Гаррі відклав
свої газети і тепер задумливо колупався у носі, розгойдуючись на хитких ніжках крісла.
- А ти не подумав, що у Волдеморта були шпигуни не
тільки в Міністерстві, своїх посіпак він засекретив так добре, що днем з вогнем нічого не відкопаєш, - Герміона перегорнула останню сторінку «Віщунів» зі своєї підшивки і голосно зітхнула.
- Не подумав…, - «трудолюбний» Рон закрився від
друзів своїми примірниками газети і щось там вивчав з підозрілою скрупульозністю.
- Роне, що ти там побачив? Вже цілих п’ятнадцять
хвилин оторопіло студіюєш ту сторінку…, - Гаррі відірвався від свого важливого заняття і, перегнувшись через стіл, заглянув в газету.
- І що там? – Герміона байдуже зиркнула на хлопців,
роблячи якісь помітки у блокноті.
- Мерлін в негліже, - буркнув Рон, перевертаючи
сторінку догори «ногами».
- Не показуй з себе ще більшого дурня, Роне, ніж є
насправді, - Герміона потягнула газету до себе і відкривши її на тій сторінці, де зупинився Рон, оторопіла. На величезному, на весь розворот, фото, міс «Щоденний віщун» за січень спокусливо усміхалась і знімала з плечей яскраво-червону мантію, залишаючись у чомусь віддалено подібному на купальник.
- Гормони. . . і що з вами у березні буде, -
Герміона скорчила незадоволену гримаску і захопивши з собою блокнот попрямувала кудись углиб книжкових полиць.
- Теж мені, свята Герміона…, - Рон підхопив залишену
Герміоною газету і розгорнув на сторінці з плакатом міс «Щоденний віщун». Надавши своєму обличчю якомога нейтральнішого виразу, робив вигляд, що напружено щось вичитує у газеті.
Гаррі залишив цю перепалку без своїх влучних коментарів і повернувся до свого важливого заняття, а саме колупання в носі і гойдання на стільчику.
Проте, не всі в бібліотеці були зайняті такими важливими справами. У протилежному кутку Драко Малфой і Блез Забіні вже котру годину веселились від душі. Хлопці давно вже забули, що прийшли у цей храм знань з визначеною метою, та що саме це була за мета ніяк не могли пригадати.
- Малфой, і де тільки в тебе стільки фантазії береться? – Блез розглядав влучно виконану карикатуру на «експлуататора» невинних хогвардських душ Седрика Дігорі. Новоявлений вихователь гойдався на чомусь дуже подібному на саморобну шибеницю.
- Життя таке Забіні. - Філософськи підмітив Драко, - а
ти б краще слова вчив, Ромео, бо твоя Джульєтта десь вже заслюнявила помадою усі твої фотографії у Хогвардсі.
- Між іншим, ти вже вирішив що робити з Грейнджер і
отою її цирковою компанією? – Забіні замислився і через хвилину написав щось на пергаменті, прямісінько під Дігорі, що покоївся в мирі.
- А що з нею робити? Ти обкрутиш Уізлі, а коли вона
розтане від твоєї галантності і безмірного, щирого кохання, уся інформація і вийде з неї. Тоді вже й подумаємо, що робити з нашою всезнайкою, - Малфой відкинувся на спинку крісла і пару хвилин роздивлявся тріщинки на настільній лампі, - що ти там строчиш, Шекспір?
- Твоя згрубіла душа не зрозуміє такого тонкого
мистецтва, як… - Забіні не встиг договорити, бо прямісінько на його голові приземлився величезний том «Зілля на всі випадки життя».
- Ти зовсім з глузду з’їхав? Що це за непристойні вірші
про свого духовного наставника. Це гріх, сину мій, гріх. От тобі й спокутування, - «Зілля …» знову приземлилось на голову Забіні.
- Ти таки збоченець, Малфой. А твоя надмірна тяга до
насильства слугує цьому беззаперечним доказом, - Забіні глузував.
Втретє велетенський том знісся для удару, але мадам Пінс, котра саме в цю мить виринула з-за стелажа, як ангел помсти, але зі свічкою, замість карального меча, схопилась за серце.
- Богохульники, вандали, мародери, - бібліотекарка
вирвала з рук Драко книгу і любовно погладжуючи її обкладинку, погрозливо махнула бронзовим підсвічником перед очима Драко. Хлопці перезирнулись і щоб не накликати на себе неприємностей, в лиці скарги декану Снейпу і тяжких тілесних ушкоджень від неврівноваженої мадам Пінс, зібрали свої підручники, пергамент, пера і вибігли з бібліотеки.
Герміона блукала поміж книжкових полиць з записником в руках. Напружений вираз обличчя беззаперечно свідчив про величезну сконцентрованість. Вона шукала «Реєстр магічних чистокровних сімей та їх родові древа». Дівчина була майже впевнена, що саме ця книга допоможе їм у розгадці таємниці Р.А,Б.а: «Можливо, у Сіріуса та Регулуса був ще один родич, чи… родичка». Саме з такими думками Герміона ряд за рядом, полиця за полицею переглядала книжки у розділі «Магічні сім’ї та їх історія». Вона вже відклала кілька книг з думкою, пошукати щось і у них, адже Герміона добре знала у книжках можна знайти все, потрібно тільки вміти шукати. Але ота сама потрібна книга чомусь не знаходилась.
Седрик уже котру годину блукав поміж книжковими полицями. Він шукав хоч що-небудь, що змогло б підказати йому розгадку до липневих подій. «Навіщо комусь повертати часоворот? Навіщо комусь давати йому, Седрику, другу спробу. Він був звичайним, чистокровним чарівником, без особливих магічних здібностей. Хоча Тричаклунський турнір… Недарма Кубок обрав саме його. Чистокровний!» Седрика осенило, він прожогом кинувся до полиці «Магічні сім’ї та їх історія» і витягнув книгу, котра першою потрапила під руку, це був «Реєстр магічних чистокровних сімей та їх родові древа». Саме в цей час, з іншого боку полиці Герміона помітила ту книгу, котру так довго шукала. Стара книга, а як відомо у магічних бібліотеках, на вузьких стелажах книги мають двосторонні обкладинки для зручності, і заніміла. Книга не піддавалась. З іншого боку Седрик тягнув книгу до себе, вона здригнулась, але не витягувалась. Герміона приклала усі свої невеликі сили, але це не дало ніякого результату, а от Седрик з іншого боку виявився сильнішим і потягнув бідний реєстр з такою силою, що в руках у нього залишилась лише порепана шкіряна палітурка. Зшиті сторінки залишились в руках у Герміони. Через отвір, котрий утворився, коли книга розсипалась староста гриффіндору і вихователь побачили один одного і заніміли.
- Мародери, вандали! Що за пакосні діти! Ви зовсім не
цінуєте такого скарбу, як Хогвардська бібліотека! – мадам Пінс вийшла з-за стелажа і вдруге схопилась за серце. Здавалось, ще трішки, і доведеться викликати мадам Помфрі з бочкою заспокійливого зілля.
- Міс Грейнджер, від вас я такого не сподівалась. Я
забороняю вам два тижні відвідувати бібліотеку. Хіба що з офіційного дозволу когось з деканів, - вона жалісливо схлипнула і забрала з рук Герміони частину книги, - вихователь Дігорі… у мене немає слів. Знищити такий дорогоцінний екземпляр… Святотатство.
Герміона почервоніла і стрімголов вибігла з бібліотеки, сльози застигли на її очах. Для старости факультету Гриффіндор гіршого покарання придумати було неможливо. Седрик спокійно віддав залишки обкладинки мадам Пінс, забрав зі столу свої речі, і також покинув бібліотеку.


TBC