Глава 41

Глава 41

- Я так люблю бали! Усі ці дами в вечірніх мантіях і джентльмени у строгих чорних...
- Всі, крім Рона Візлі. - хмикнула Парваті, пригадавши бал три роки тому.
- Чому ж? - закотила очі Лаванда.-Його...м-м-м вбрання було вельми ...пікантним.
Парваті зітхнула, показавши, що смаки Лаванди абсолютно не співпадають з її.
- І ця вистава!-продовжувала літати в хмарах Браун.- Ні, я неправильно висловилась. І цей Дігорі!
- Що ти маєш на увазі?- закрила підручник з Трансфігурації Герміона.
-О Мерліне! Грейнджер, ти помічаєш, що навколо тебе окрім книжок існують ще люди?
-Ближче до суті, Браун!
-Він ще учнем був дуже привабливим, а тепер, коли він викладач...
- Він вихователь.-виправила Лаванду Герміона.
-Одна холера! А тепер коли він викладач...
-Вихователь!
-Грейнджер, та дай ти завершити думку!Тепер він дорослий, досвідчений і такий...неприступний!Ех, хотіла б я отримати дозвіл на приватні з ним репетиції!
-Але ж він викладач!- не то собі, не то Лаванді повідомила Герміона.
-Він вихователь.- виправила Парваті Грейнджер.
-Одна холера!-фиркнули Лаванда і Герміона водночас.
- Те що він викладач,- продовжила проповідь Браун,- навпаки може додати в стосунки перчинки. Адже, як кажуть, заборонений фрукт завжди солодший.
-Заборонений плід,- поправила Герміона і посміхнулась:"Знала б ти, Лавандо, що ми з тим фруктом вчора валялись разом на надгробку, то ти б всі свої фарбовані патли повисмикувала!"
- Уроки зі зваблення викладачів краще б брати у Лунатички Лавгуд з Рейвенкло.- порадила Парваті.
-Що-о-о?-здивувалась Герміона.- Та вона б ніколи...
- Вона з Малфоєм-старшим?-спитала Браун.
-Вона б ніколи не наважилась...
- Зі Снейпом?
-Не наважилась залицятись...
-З Флитвіком?
-Залицятись до викладача, бо...
-З Хагрідом???
-Ні!!!-намагалась перекричати грифіндорок Парваті.- Вона з Вудом!
-От собака рейвенкловська!- пошпурила подушкою в непричетного до діла Кріві Лаванда.- Задрипанка кучерява! Відчула, що я маю плани на нього і вкрала з-під самого носа!
-Я думала, що ти маєш плани на Дігорі.- сказала Парваті.
- Ну, ти розумієш, Дігорі дуже привабливий, але він для мене занадто розумний...
-Для тебе і Півз занадто розумний.-прошепотіла Герміона.
- Просто мені сказала Падма.- пояснювала Парваті,- що їй сказала Анна, а їй сказав Ерні, а йому сказав Захаріас, що бачив, як вони цілувались і там ще був Снейп.
- А він з ким цілувався?-поцікавилась Лаванда.
- Ні з ким. Він просто...
-Стояв і дивився,- договорила за Парваті Лаванда,- от збоченець безсоромний.
-Ні, він кричав.
- Кричав?-втрутилась в розмову Герміона.
-Невже він так розчулився, що аж кричав і плакав?- спитала Браун.
-Я не казала, що він плакав! Він просто кричав на Вуда, бо Вуд - викладач, а Лавгуд - учениця.
- Вуд хіба не вихователь?-спитала у Герміони Лаванда.
- Ні, Дігорі - вихователь.
-Одна холера, усі вони на одне лице й посаду, що Вуд, що й Дігорі! І що робити!Всіх пристойних мужиків розібрали, а я залишилась сама!- перейнялась власною долею Лаванда.
- Може ти пригадаєш, що окрім викладачів на бал ще прийдуть учні!- з сарказмом у голосі сказала Парваті.
З дівчачих спалень у вітальню спустилась Джіні і сіла біля Герміони.
- Так,- зітхнула Лаванда,- доведеться йти з кимось з учнів. Хто з красунчиків залишився?Хіба що Колін з Рейвенкло?
-Ей!-прикрикнула на Браун Парваті.- Він йде зі мною!
- Вибач.- не надто засмутилась Лаванда.- Ерні, як завжди з Анною, Дін з Маріон, Захаріас з Мелісою.
- А Малфой?- спитала Парваті.
-Ой,- зневажливо хмикнула Браун,- мабуть з тією своєю фіфою Грей. Вони тепер часто з'являються поряд! Ця ганчірка болгарська думає, що коли у неї гарна фігурка і великі мізки, то весь Хогвардс лежатиме у її ніг!
- За твоїми словами, у її ніг лежить уже Малфой.- сказала Парваті.
- Ой, я б на її місці побереглася,- продовжила Лаванда, - він хоч і нічогенький хлопець, але надто вже неврівноважений. А от Забіні!
- Забіні симпатичний, але він зі Слизерину!- заперечила Парваті.
- Ой, перестань гнати ту муру про гуртожитки! Але, на жаль, -зітхнула Лаванда,- Забіні пташка занадто високого польоту. Цікаво, яку кралю він приведе на бал?
Герміона помітила, як у Джіні одразу розчервонілися щоки.
- Як кажуть, краще горобець в руках, ніж журавель у небі. А ось і мій горобець,-побачила Лаванда Рона, що разом з Гаррі заходив у вітальню.
- Рончику!-притиснула Лаванда грудьми Візлі до дверей, якими водночас прищемила руку Поттерові.
- Гм...- відповів Рон.
-Роне, ти не проти, щоб ми...
- Ай!!- крикнув Гаррі, намагаючись звільнити свою правицю.
- Поттер, заткнись, ти нам заважаєш!-рявкнула Лаванда і повернулась до Рона, який від нестачі кисню і близького перебування від Лавандиного немалого бюсту, позеленів.- Рончику...
-Що-о-о?-видихнув залишки повітря Візлі.
-Давай підемо разом на бал: тільки ти і я...
-А-а-а!-не вгамовувався Гаррі.
- Поттер, ми тебе не візьмемо, можеш там не завивати! То як?
- Та я...
-Рон, заразо, згоджуйся швидше, а то я на ціле життя залишусь інвалідом!-втрутився у розмову Гаррі.
-Ну добре...-прошепотів роздавлений немалим дівочим тілом Рон, якому вже ввижався довгий тунель життя, у кінці якого зі свічкою стояв професор Снейп.
-І одягни будь ласка той свій спокусливий костюмчик з мереживом,- додала Лаванда, віддаляючись від місця битви.
-Ну й напориста дівка...-сказав Рон.
-І не кажи.-згодився Гаррі, розглядаючи посинілу руку.


Драко Малфой сидів у Великій залі, пив сік і агресивно гортав уже пошарапані сторінки "Щоденного віщуна":
- На першій сторінці - про бал, на третій - про вечірні мантії, на четвертій - правила бального етикету! Дістали!
- Привіт, друзяко Драко!-усміхнувся на всі тридцять два Забіні.-Ти чув, як я зримував?
- Не чіпай мене!-відгаркнувся Малфой.
- Щось трапилось?-занепокоївся Блез.
- Життя - фігня...
-О-о-о! Нас потягнуло на філософію! Як тепер тебе називати - Дракуцій, Дракотель чи Драколай-лама?
-Не чіпай мене!
-Я вже це чув! Чому життя - фігня?
- Мене усе це дістало!-показав рукою Малфой на вируючу передбальним переполохом залу.
- Мене також інтер'єр дратує, я б на стіни наклеїв дівчат місяця з "Віщуна" у бікіні, а замість вчительського столу поставив би барну стійку і...
- Забіні!
- Ти правий,-зітхнув Блез,- Дамблдор від наших дизайнерських винаходів явно не зафанатіє!
- Я не про це, у мене життя летить шкереберть, а тобі тільки дівки в голові!
-Драко, було б гірше, якби у мене в голові були тільки хлопці!Уяви собі, наскільки плачевним було б тоді твоє становище! Але що ж я несу!-схопився Блез і тричі постукав по столу,- тьху, тьху, тьху!
Малфой зміряв Блеза зневажливим поглядом:
- Який ж ти іноді мізерний!
-Ой, вибач, такий я вже є, яким мама народила. А про що таке глобальне ти думаєш? Часом не думаєш замінити Поттера на посту рятівника цивілізації?
-Блез,-кинув "Віщуном" у друга Драко,- по-моєму, порівнянь з Поттером за ці два дні уже досить! Я думаю про себе...
- Малфой, ти помітив, що останнім часом у тебе з'явилась маніакальна звичка щось у мене жбурляти? Спочатку яблуко, потім журнал. Боюсь, черга дійде і до цегли...
- Дійде-дійде, як будеш багато варнякати.
- То про яку частину свого організму ти конкретно думаєш: про ноги чи руки?
- Мене хвилює ситуація, яка складається.
- Слухай,- поплескав Драко по плечі Блез,- ми ж усе дізнались про те дурнувате решето спогадів. І тобі в минулому дійсно наказали прикінчити директора. Що ж тебе гризе?
Малфой витріщився на Забіні:
-Справді, що ж мене може хвилювати?Моє життя цілком безтурботне!
- Ну, якщо ти не віриш Дюймовочці, то ми можемо піти попірнати в тих Дамблдорових мізках. Цікаво, чи треба брати плавки, чи лізти туди вбраним?
- Я думаю не про сито спогадів. Я думаю про бал.
-Ой!- Забіні зобразив на обличчі вдаваний розпач.- Невже тобі нічого вдягти?Тобі обов'язково треба пошити вечірню мантію у мадам Малкін. Знаєш, тобі личитиме світло-помаранчевий!
Драко вдавився вівсяним печивом, уявивши себе у світло-помаранчевій мантії.
- Я не маю з ким йти на бал, дурню.- прошепотів Малфой Забіні так, щоб не почули інші учні.- Батько проходу мені не дає, вчепився, як блоха до місіс Норріс :"Не зганьби честі Малфоїв, запроси класну дівку, я у твоєму віці міняв дівчат частіше ніж шкарпетки." Дістав уже зі своїми любовними подвигами! А кого мені запросити? Зараз я не маю настрою, щоб бігати на задніх лапках перед якимсь пустоголовим дівчиськом! Звісно, я міг би запросити Паркінсон, але після того, як я її мало не угробив надгробком, навряд вона схоче скласти мені компанію!
- Вар'яте, а чого ти не запросиш її?
-Її?-перепитав Драко.
- Ну так, її! Вона ж ідеальний варіант!
-Вона?-Малфой відчував себе справжнім ідіотом.- Вона?
-Так, вона!- Блез по-справжньому радів зі своєї геніальної ідеї.
-Ну, вона... У неї мабуть є голова, дві руки і дві ноги... А ім'я у неї є?
-Так.- ствердно закивав головою Блез.
-Як чудово.- Драко жалів, щоб у нього під руками не було цегли.- У неї ще й є ім'я! Це ж просто чудова дівчина! Тепер дуже важко знайти людину з двома ногами, руками і ще й з ім'ям!
-Так! І знаєш, уже думають, що ви з нею... Ну, сам розумієш...
-О-о-о! А хто думає?-спитав Малфой.
Забіні набрав таємничого вигляду, нахилився до вуха Драко і прошепотів:
-Всі думають...
-Ах, то всі думають, що ми з нею... ну сам розумієш?
- Так.-кивнув Блез.
- А ім'я у неї є?
-Є, але ти що трохи глухуватий, ти ж вже питався!
- А ти що трохи дурнуватий?! Що не можеш сказати, як її звати?!
- Блін, Драко, ми ж про Грей говоримо, а ти про що думав?!
-Про твою психічну недієздатність...-пробурмотів Драко.- То що всі справді думають, що ми...
-Крутите шури-мури. Гаразд, Малфой, я піду подивлюсь, як дівки у нашій вітальні мантії міряють. Якщо надумаєш приєднатись, то прихопи пива і чіпсів.
Самолюбство Малфоя співало від задоволення. Що б хто не казав, а репутація підкорителя жіночих сердець ще за ним збереглася! Варто лише пройтись з дівчиною по коридору, а всі вже гадають, що вона стала жертвою його чарів! Хай батько сховається зі своїми походеньками!
У Велику залу зайшла Кассандра Грей. У руках у неї, як і зазвичай, був величенький стос книжок, які сягали підборіддя дівчини.
-Ей, Грей, тобі допомогти?- хороший настрій Малфоя аж вистрибував з нього.
-Обійдусь без твоєї допомоги. От блі-і-ін!- стос книг розлетівся по підлозі.- Ну чого так завжди?!
Драко вирішив не форсувати події і спокійно дивився, як слизеринка збирає свою макулатуру.
-Грей,- сказав хлопець, коли дівчина нарешті підвелась.- Ти вже маєш кавалера на бал?
- Кавалера?Ні.- Драко задоволено посміхнувся.-Кавалерів? Так.
- Кавалерів? То він не один?
-Сім.
-Сім?
-Так, і всі ще чекають на мою відповідь.
- І довго чекають?
-Двоє - два тижні, троє - тиждень, ще двоє - чотири дні.
- Терплячі хлопці...-зауважив Драко, який би ніколи не чекав стільки на якусь дівицю.-Слухай, Грей, у мене ділова пропозиція.
- Ділова?- Кассандра виглядала заінтригованою.
- Як ти казала - ми обоє влізли в одне болото і стали, в деякому розумінні, союзниками. Отож, я пропоную тобі похід зі мною на бал, як продовження нашої коаліції.
- У коаліції є ще Забіні, будемо вдавати з себе шведську сім'ю?
- Забіні зуміє дати собі раду.
-А ти не зумієш?
-Знаєш, Грей,- посміхнувся Драко,- я сильно відрізняюсь від тих семи ідіотів, які очікують твоєї відповіді, тому скажи мені "так" чи "ні" і не мороч голову.
- Якби ж ти сказав, Малфой, що тобі нема з ким йти на бал і лише я зможу врятувати твою нікчемну репутацію, то...
- І не мрій!-відрізав Драко.
- Добре.- Кассандра послала Малфою чарівну посмішку.- Я піду з тобою на бал, але лише тому, що мені подобається, коли наді мною завіса таємничості й чуток. Нехай всі гадають, що у нас з тобою шалене кохання, а насправді це лише...
-Діловий союз,- відадресував посмішку назад Драко.
- Головне, щоб ти про це не забув...
-Не хвилюйся, не забуду...

***

- Лід прикладав?- спитався Рон у Гаррі. Хлопці сиділи у своїй спальні і гортали журнали.
-Ні, бляха муха, пюре картопляне я прикладав!
-І допомогло?-поцікавився Візлі.
У Гаррі настрій був зіпсований травмою правої руки і усвідомленям того, що Рона дівчина на бал запросила сама, а він поняття зеленого не має, з ким би піти.
- Не допомогло! Рани, нанесені бюстом твоєї коханої, не заживають!
- Ніяка вона мені не кохана!- мляво заперечив Візлі, у якого при спогаді про Лавандин бюст починало темніти в очах.
-Неважливо! Головне, що вона жіночої статі і що ти підеш з нею на бал!
- Гаррі, а ти не вирішив, кого запросити?
Гаррі спалив поглядом Ронову шевелюру.
- Я ж тільки спитав!-виправдався Візлі.
- Чесно кажучи, я думав запросити Джіні. Звісно, я розумію, що ми з нею розстались і тепер не разом... Але тебе хвилюють її відносини з Забіні, тому краще я буду за нею наглядати.
- Мене хвилюють її відносини з Забіні?!!!- Рон бігав по кімнаті з шаленою швидкістю.- Я абсолютно спокійний!!! Моє ставлення до нього зовсім не змінилось!!! Я ще три роки тому хотів набити йому морду і тепер хочу!!! Набити його смазливу пику і повибивати йому усі зуби!!! Хіба мене хвилюють їхні відносини?!!!
-Ні-ні,- поспішив заспокоїти друга Гаррі,- твоє ставлення стовідсотково нейтральне.
-Гаррі,- Рон всівся на ліжко і подивився на Поттера повними розпачу очима,-вона тобі відмовить і все... Та сволота стане моїм швагром... Житиме зі мною під одним дахом... Жертиме вівсянку з моєї улюбленої тарілки...
-Роне-Роне!Спокійніше!-сказав Гаррі, якого перспектива з поїданням вівсянки трохи налякала.- Джіні не така дурна!
-Ага... Згадаєш мої слова, коли по "Барлозі" бігатимуть маленькі забінята і шкіритимуться до тебе своїми білосніжними зубами...
-Роне, не перебільшуй!
-Ні-ні, Гаррі, ти тільки уяви: діти того виродка будуть називатимуть тебе: "Вуйко Поттер" ...
- Але ж вона мені відмовить, Роне! Що нам робити?-перейнявся депресивним настроєм друга Поттер.
- Нічого.-зітхнув Рон.-Доведеться слідкувати за нею зі сторони.
Грифіндорці кілька хвилин мовчки переглядали журнали: Гаррі вивчав рекламу магічного пояса для схуднення, а Рон намагався вловити запах зразка парфумів, який вже давно вивітрився.
- Гаррі, а з ким йде Герміона?
-Точно не з Крумом.-не відривав погляду від чудо-пояса Поттер.
-Головне, щоб вона не надто захопилась заграваннями з Дігорі, а то...
- Діти нашого режисера називатимуть тебе вуйком швидше, ніж нащадки Джіні,- завершив думку друга Гаррі.- І судячи по тому, що я бачив, прибавлення в родині місіс Седрик слід очікувати акурат через дев'ять місяців.
-Жах...-похитав головою Рон,-Гаррі, чому б тобі не запросити Герміону?! За нею теж здалось би приглянути!
- Це ідея... Так хоча б буде з мене якась користь.
- Але ти, ти тільки запроси її, як дівчину!
- Ну, а я що збирався запросити її, як динозавра?!
-Ні,- очі Рона змовницько заблистіли,- тобі не слід казати те, що я ляпнув у четвертому класі. Мовляв, я не маю пари, ти не маєш пари, і тебе й так ніхто не запросить, тому ми можемо піти разом.
-А що казати?
- Ну не знаю,- знизав плечима Рон,- вигадай щось! Ти ж знаєш, як дівчата реагують на всілякі сентиментальні шмарклі.
-Постараюсь,-повернувся до пояса для схуднення Гаррі.

TBC