Глава 23

Глава 23


- Одоробло руде! Слизняк противний! Підкаблучник задрипаний! Шестірка поттерівська!
-Бле-е-ез!
-Штурпак клаповухий! Дурень світового масштабу! Незграба криворука! Виродок патлатий! Одоробло руде!
- Повтор на двадцять сьомому епітеті!-перебив Драко Блеза, що ходив з кутка у куток.- Кінець кінцем, ти ж сам на нього нарвався!
- Нарвався?!- на мить зупинився Забіні - Так я зробив це навмисне, але я лише хотів спіткнутись, а не спотворити своє благородне обличчя жахливими ранами!
-Слухай, Квазімодо, твоїх так званих жахливих ран майже не видно! Краще заспокойся, візьми себе в руки, он піди свої слова повчи, а то Дігорі зробить твого Ромео мертвим без жодної отрути.
- Чого це слова маю вчити тільки я?- всівся на канапу Забіні,- Хтось також, якщо мені не зраджує пам'ять, грається разом зі мною і Дігорі у театр.
- Зараз твоя роль набагато вагоміша. Не забувай про своє завдання року,- Драко підморгнув другові.
- І яка ж у тебе місія? Перевернути у труні Шекспіра? Судячи по відкликам, у тебе, Малфой, це вийде набагато швидше!- Кассандра Грей стояла біля входу у вітальню Слизерина.
- Грей, зникни, будь ласка,- буркнув Драко.
- Ти кажеш мені "будь ласка"? Як приємно! Але я нікуди не піду.
- Грей, не хами...- крізь зуби сказав Малфой.
- Я ніколи не хамлю, навіть найобразливіші речі я можу сказати ввічливими, гарними словами.
Кассандра сіла у крісло біля Забіні:
- Що ви вигадали? Навіщо вам Джіні?
- Яка Джіні?- щиро здивувався Блез.
- Візлі, дурню,- штурхонув його Драко.
-А-а-а...-полегшено зітхнув Забіні,- У нас нічого спільного, я, якщо чесно, навіть не пам'ятаю, яка вона на вигляд. А що щось сталось, Дюймовочко?
- Так, серденько, ти галантно пропускаєш вперед її через двері, підсідаєш за її столик у кав'ярні, солодко посміхаєшся їй у коридорах, і найдивніше - навмисне налітаєш на її брата і травмуєшся тільки для того, щоб вона тебе пожаліла. Я звісно могла б подумати, що краса її рудих кіс розтопила твоє холодне серце, але ж при цьому всьому ти ходиш і постійно перешіптуєшся з його величністю Малфоєм-молодшим, повторюючи слова "завдання", "місія", "операція". А так, усе гаразд, більше нічого дивного я не побачила...
- Усе має просте пояснення,- почухав неушкоджену брову Блез, намагаючись вигадати хоч один притягнутий за вуха варіант.
- Невже?
- Блезе, я тебе в усе це втягнув, я й буде виплутуватись. Вийди, будь ласка,- звернувся до друга Драко.
Провівши поглядом Забіні, який покидав кімнату бурмочучи: "Треба записати, що її звати Джіні... Яке дурне ім'я! Неможливо запам'ятати...", Кассандра сказала:
- Два "будь ласка" за один вечір, чи не забагато для Драко Малфоя?
Драко не відводив очей від каміна. Він повинен щось пояснити цій дівці...Вона тут без року тиждень, а він уже зобов'язаний давати їй пояснення щодо своєї поведінки! А хто пояснить все йому? Снейп?Батько? Мати? Дамблдор? Може... Гаррі Поттер?
- Йди розповідай.
- Що я маю розповісти?-здивовано поглянула на Драко Кассандра.
- Усі свої дурні підозри. Дам дружню пораду: не йди до професора Снейпа, бо у нього до мене трохи суб'єктивне ставлення,- Малфой гірко всміхнувся,- йди до Дамблдора, або ще краще до Макгонегел. Вона воздасть тобі всі почесті. Можливо, тобі пощастить і тебе приймуть у фан-клуб Гаррі Поттера. Ти будеш першою з нашого факультету, хто там опиниться. Там ніколи не було слизеринців, а справжніх слизеринців ніколи й не буде.
- Бо вони всі у фан-клубі Драко Малфоя?- саркастично всміхнулась дівчина.
- У Драко Малфоя немає фан-клубу,- відповів слизеринець.
- Невже? А, справді, у Драко Малфоя лише плантація з рабами, якими він управляє і використовує їх так, як хоче. Знаєш чим ти відрізняєшся від Гаррі Поттера? До речі, можеш не хвилюватись, такі люди, як він, мене дратують. То знаєш чим? У Гаррі Поттера є друзі, а у тебе їх практично немає. Сліпий фанатизм дуже сильно відрізняється від дружніх симпатій.
- Не тобі мене судити!- Драко знову втупив погляд у камін.
- Я не суджу.
- Ні, судиш. І ще гірше, ти робиш висновки не знаючи мене, не розуміючи моїх вчинків. Ти тут недовго і не можеш відрізнити друзів від... як ти їх назвала?...ага, рабів.
- Чому не можу?- Кассандра підсіла ближче до каміну,- Ти говориш зараз про Забіні? Так, він твій друг, але лише тому, що не дає можливості собою маніпулювати і ще ти йому подобаєшся, Драко. Якби він позбувся усіх свої клоунських манер, то можливо й відібрав би у тебе усі регалії. Тут ти правий, у тебе є справжній друг і ад'ютант водночас. А решта? Креб і Гойл? Це навіть смішно! Нотт? Він тобі не потрібен. Паркінсон? Перестань! Дівчинка по-дитячому у тебе закохана, але ця любов може пройти кожної миті, як тільки вона побачить претендента покраще. І де ж ті справжні слизеринці, Малфой? Наскільки я зрозуміла, то слизеринці - це завжди команда, яка продасть кого хочеш кому хочеш, але не один одного. Хто зрадить - не справжній слизеринець.
- Ти правильно зрозуміла,- нарешті обернувся до Кассандри Драко,- знаєш, я навіть сам собі дивуюсь, що я сиджу і мовчки слухаю, як ти читаєш мені мораль! А щодо команди... Вона є. Навіть, якщо у ній і двоє.
Драко підвівся і рушив в бік хлопчачих спалень:
- Ще раз раджу подумати над пропозицією донести свої роздуми до вух викладачів.
- Не хочеш говорити, що ви вигадали, не говоріть. Я сама дізнаюсь. Але...- Кассандра посміхнулась,- Занадто гучну назву ти вигадав для позначення вашого союзу з Забіні- команда... Навіть мушкетерів було троє...
- Добраніч, Грей,- сказав хлопець і зник за дверима.


Ранок почався з головного болю: у Гаррі Поттера нестерпно пік шрам... У Джіні Візлі паморочилась голова, бо вона цілу ніч не могла заснути... У Пенсі Паркінсон мозок розколювався після вчорашнього приступу депресії... Блез Забіні до своїх травм додав сильне похмілля: Теодор Нотту вдалось пронести у Хогвардс вогневіскі і вони разом з Забіні і Малфоєм півночі мовчки святкували.
- О-о-о... - казав Поттер, тримаючись за лоба, під час сніданку за грифіндорським столом.
- О-о-о...- майже синхронно з Гаррі стогнав Забіні у другому кінці Великої зали.
- Тобі треба поговорити з Дамблдором,- намазувала масло на хліб Герміона.
- Я уже до нього ходив і яка користь?- Гаррі притулив до лоба склянку з холодним апельсиновим соком.
- Тоді напиши Сіріусу.
- Добре, напишу.
- Пиши вже!
Гаррі підняв очі і злісно зиркнув на Герміону:
- Зараз я не можу.
- Гаррі, пиши вже!
- Герміоно, ти глуха? Йому погано!- накинувся на дівчину Рон.
- Йому буде ще гірше, коли трапиться щось жахливе, до чого ми не готові!- Герміона витягнула шматок пергаменту, перо, які простягнула Гаррі.
- Що писати?-зітхнув Поттер.
- Вигадай щось,- взялась за ніж і масло дівчина.
- Герміоно, мені зараз на думку спадають лише такі слова, від яких Сіріус буде не в захваті!
Гаррі зітхнув, але все ж почав щось шкрябати на пергаменті.
- Ма-а-алфой!- голос Забіні звучав немов з потойбічного світу.
-Що?- спитав Драко, розрізаючи ножем шматок м'яса.
- Ма-а-алфой! Ти знаєш, що ти справжня сволота?!
-З якої це радості?
Блез притулив до скронь дві ложки:
- Бо ти виглядаєш таким жвавеньким, свіженьким, коли я можу посперечатись за звання найкрасивішої свині Хогсміду. Ми ж разом пили!
- Може треба було менше балакати,- взявся за чай Драко,- і менше пити на брудершафт з Ноттом.
Забіні гучно опустив голову на стіл, ледь-ледь не занурившись у картопляне пюре:
- Дожився... Я після сніданку піду застрелюсь.
- Не треба. Ти ж не цілувався з ним.
- Ну, до такого я ніколи не дійду!
До хлопців підійшла Пенсі Паркінсон. Вона трохи постояла за спиною Драко, переминаючись з ноги на ногу. Потім вона обережно торкнулась плеча хлопця. Малфой від несподіванки поперхнувся чаєм:
- Який псих так зробив?!
Пенсі злякано пробелькотіла:
- Драко, я лише хотіла спитати, яке завдання давала на сьогодні Макгонегел, бо вона знову може до нас вчепитись і зняти бали зі Слизерину.
- Чого ти мене питаєш?- витріщив очі Драко.- Йди спитай в Грей, це ж вона в нас тепер найрозумніша.
Пенсі ображено кивнула і пішла з Великої зали. Драко продовжив свій сніданок, ніби нічого не сталось. Забіні декілька хвилин спостерігав, як Малфой їсть свій десерт.
- Я ще трішечки подивлюсь на твій яблучний пиріг і мене стовідсотково знудить...
Драко одразу відклав пиріг вбік:
- Ти б краще пішов, полежав.
- Ти за мене хвилюєшся?- спитав Блез.
- Ні, ти мені просто псуєш апетит.
Забіні підвівся і вже відходячи від столу слизеринців сказав:
- Нічого-нічого, я оклемаю і відіб'ю тобі апетит назавжди...


Як тільки Блез ввійшов у вітальню Слизерину йому одразу у вуха вдарило жахливо пронизливе виття. "Ой, ти диви, сигналізація моєї совісті ввімкнулась, жаль запізнилась на декілька годин",- подумав Блез, затуляючи голову подушкою. Та виття не стихало, а навпаки набрало більшої потужності.
- Е-е-е-е!!!-лунало у голові хлопця -Між ними таки щось є-е-е-е!!! Вона, бачте, найрозумніша-а-а!!!
Забіні зрозумів, що від звукової бомби його жодна подушка не врятує. Він сів і з траурним обличчям втупився у двері, що вели до дівчачих спалень:
-Цікаво, що легше - заспокоїти її чи запхати її голову в камін? Ех, якби я не був пацифістом...-слизеринець встав з крісла і підійшов поближче до джерела крику,- Боже, Малфой, знав би ти, наскільки мені набридли твої дівиці! Пенсі!!! Пенсі виходь!!! Поговорити треба!!!
Волання припинились, Забіні блаженно зітхнув і вже був готовий повернутись до своєї подушки, як тут в вітальні з'явилась червона від сліз Пенсі Паркінсон:
- Що ти хочеш?
"Щоб ти заткнулась!" - подумав хлопець, а вголос сказав:
- Мені не подобається, що ти постійно плачеш. Не треба перейматись так через всілякі дрібниці.
- Це не дрібниці.
- Ти так переживаєш через Драко?- спитав Забіні і одразу про це пошкодував.
- Він каже, що вона найрозумніша-а-а!!! Вона йому подобається-а-а!!!
-Тихо! - рявкнув слизеринець і дівчина здивувавшись замовкла.- Драко не заслуговує на те, щоб ти так страждала.
Пенсі зацікавилась і навіть почала втирати сльози. Забіні мовчки подякував магічній антені в себе вдома, яка давала хлопцеві можливість дивитись маглівські бразильські серіали.
- Він не заслуговує такої щирої любові. Він не розуміє тебе, твоїх почуттів, можливо він ще не доріс.
"Господи, чув би це Малфой!" - майнуло у голові Блеза, але звукова сирена не вмикалась, тому він продовжив:
-Тобі варто звернути увагу на інших хлопців, для яких ти будеш особливою, неповторною, а не зливатись з натовпом. Твоє кохання ще знайде тебе, не треба нав'язуватись людині, якій ти не потрібна.
- Я йому непотрібна?-спитала Пенсі.
Блез похитав головою.
-Непотрібна...-всхлипнула дівчина. Вона сіла на канапу і продовжила витирати сльзи хустинкою.- Але ж!
-Тихо!- крикнув Забіні-Пенсі, я тебе прошу не піднімай голос, бо в мене розколюється голова.
-О-о-о,- в очах Паркінсон читалось співчуття. -Це мабуть через ту рану! - дівчина показала на брову Блеза.
"Ні, дурепо, це через похмілля"- але всупереч своїм думкам таки кивнув.
- А ти зараз закоханий?- грайливо ситала Пенсі.
Блез обережно посміхнувся:
-Знаєш, визначення слова "кохання" стерлось у мене тоді ж, коли я перестав розрізняти п'ятого і сьомого чоловіка моєї мами і якось пропустив присутність тата №6.
- Нічого,- схопила Забіні за руку дівчина,- кохання обов'язково тебе знайде!
"Та-а-ак,- подумав слизеринець, треба давати звідси деру, бо я, як завжди перестарався."
- Пенсі, скоро вже урок Макгонегел, а мені ще треба знайти підручники і всілякі інші причандалля, тому, вибач, але я піду...
- Добре!- посміхнулась Пенсі і почала накручувати кучері на палець.


TBC