Глава 65

Глава 65

- Блін, Невіле, забери свої манатки з порогу! Я ж ледь не вбився!
- Гаррі!-кинулась до Поттера Герміона.- Ти приїхав!
- Ага,-впав Поттер на ліжко,-ледь живий...
- Що там нового на площі Гримо?-защебетала Герміона.- Як Крічер? Чи ви шукали горокракс? Коли Тонкс народжує? Чи Сіріус щось змінив всередині будинку? Як він сам?
- Нічого нового. Крічер - така ж сволота, як був. Горокракс шукали. Дитина буде у квітні. Всередині- повний бардак. З Сіріуса поганий кухар, бо від його пиріжків мене ще досі нудить.
- Дай йому спокій!-втрутився Рон.- Що не бачиш, що він аж зелений? Нехай відпочине, йди тим часом пошукай свого неперевершеного, божественного, коханого Седрикунчика.
- Га?-намагався потрапити у русло розмови Гаррі.
- О-о-о! Ти ж не знаєш!-засвітились очі у Рона.- Наша Герм крутить шури-мури...
- Романтичні стосунки.-перебила Візлі Грейнджер.
- З Дігорі уже добрий місяць...
-Трохи більше тижня!
- А нам не казала, щоб ми від заздрості собі харакірі не зробили.
- Щоб вас не шокувати!-крикнула Герміона і очікуюче подивилась на Поттера.- Що скажеш, Гаррі?
- Фу-у-у...-скривився грифіндорець, але побачивши ображене обличчя дівчини, пояснив.- Це я не про Седрика, пиріжки дають про себе знати, особливо з м'ясом. Я дуже за тебе радий, у вас багато спільних інтересів, наприклад, навчання, книги. Я думаю, усе буде гаразд.
- Дякую, Гаррі, хоч ти мене підтримав, а то цей дурень,- кивнула на Рона,- сказав, що ми солодка парочка, бо обоє прибацані і шизанулись на науці.
- Він сказав те саме!-обурився Рон.
- Перестаньте...-попросив Поттер.- Роне, не розмахуй руками, бо я зараз виблюю у цю коробку з-під взуття. До речі, що там?
-А-а-а... Так, дрібниці.- Рон швидко сховав коробку, де були білі пухнасті капці, які на Різдво йому прислала Пенсі, з запискою: "Взую тебе, Візлі, у них, якщо після Різдва Блез ще буде з твоєю рудою почварою-сестричкою, щоб вона вдавилась святковим пляцком!"
- Що у Барлозі?
- Е-е-е...-відмахнувся Рон.- Як завжди, сила силенна народу, повний гармидер. Фред і Джордж своїм різдвяним феєрверком ледь не спалили хату. Мама подерлася з Флер через колір скатертин на весілля. Тато притяг з роботи маглівську макрофільовку і не знав, що з нею робити...
- А як Джині?-обережно спитав Поттер.
- Повний любовний психоз.-зітхнув Візлі.- Під час канікул в'язала рожевий светр Забіні...
- Так йому, гадові, і треба.-фуркнув Гаррі.
- А що там з горокраксом?-спитала Герміона.
- Повний нуль. А у тебе?
- Фіаско.- сумно відповіла Грейнджер.- А у тебе?-спитала в Рона.
- А що мені теж треба було шукати?!-здивувався Візлі.


- Гори-гори ясно, щоби не загасло,- співав Блез, перевертаючи дрова у слизеринському каміні.
- Хороший настрій?-спитав хтось позаду.
- О-о-о!-зрадів Забіні,-Привіт, Дюймовочко!
- Здоров, серденько!
- Ти просто кралечка,- слизеринець зиркнув на біляве волосся дівчини, у якому де-не-де поблискували сніжинки.
- Ти також виглядаєш супер.
- Справді? Бо я на канікулах трішки тягав залізо та й у Малфой-менорі купа всіляких причандаль для підтримання фізичної форми. Отож, я трохи наростив м'язів...
- Спинись, Забіні, я просто ввічливо відповіла! Що, грієшся?- Кассандра присіла біля каміну.
- Та ні, светрик спалюю.
- Чий светрик?
- Свій.
Кассандра нахилилась ближче до полум'я:
- Слухай... М-м-м... Якби це культурніше спитати, а давно в тебе потяг до рожевого?
Блез різко випростався:
- Я і рожеве?! За кого ти мене маєш?!
- За хлопця з нетрадиційними смаками.
- З якими такими нетрадиційними?!!-обличчя Забіні збіглось з кольором светра.
- Не вибухай! Я не маю нічого проти таких...
- Кого?!!!
- Любителів рожевого.
- Я любитель чорного, синього, зеленого, сірого, але не рожевого, а цю шмату мені на Різдво прислала та грифіндорська вар'ятка!
- То якого... ти її спалив?
Блез засопів:
- Щоб такі, як ти і Луціус Малфой, не діставали дурними питаннями.
- Ти одягав светрик у Малфоїв?
- Ніколи! Просто Луціус бачив його у кімнаті Драко, до речі, поряд з твоїми штукатурними подаруночками.
- Малфой-старший оцінив якість рум'ян?
- Ні. Він оцінював мою з Драко орієнтацію.
Кассандра засміялась і поплескала Забіні по плечу:
- Що було у Малфоїв?
- Велика нудна гулянка. Купа якихось тіток і дядьків, які щипали Драко за щічку і казали, як він сильно виріс. Мені так кортіло розвалити той Малфой-менор, або хоча б погромити унікальну колекцію славетних Малфоївських скульптур з білого мармуру.
- У Малфоїв є мармурові скульптури?- спитала Касссандра.
- Ага. Повна халупа. Він навіть виділив для цього цілий зал. Там так бр-р-р... зимно, не кімната, а цвинтар якийсь! Взагалі, він всіх дістав тими статуйками!
- А статуя Феміди там є?
- Хто є?
- Жінка з зав'язаними очима і терезами в руках.
- Ну...-задумався Блез.- Мужиків увсяких багато є, жінок також... Вона вдіта та твоя, як її?
- Феміда. Одягнута-одянута.
- Ага. Є така. Біля крісел і вікна. Там вікно класне: до підлоги...
- Блезе, я піду.-піднялась Кассандра.
- А я думав ти складеш мені компанію під час ритуального спалення...
- Ти вже якось сам. Добре?
***

"...Ворогами часто стають друзі. Ті, з ким довгий час об'єднували цілі і прагнення, ті, що клялись бути вірними... Не вір клятвам, не вір даному слову. Люди здатні переступити через обіцянку, через міцні вузли спільної справи, здатні зрадити, забути, відректись... Той, хто був другом, може стати прокурором, суддею і катом, у якого, як свідчення чорного сарказму, мармурова Феміда дивиться з вікна на світ сліпими очима. Бійся таких друзів і будь обережна, просимо, будь обережна..."


- Пенсі!
- Мілісенто!
- Яка ти гарна!
- Нова кофтинка!
- Супер!
- Модель містера Дольче!
- А колір який!
- Унікальний!
- Де дістала?
- А-а-а... Довга історія.
- Та розкажи.
- Тобі буде нецікаво!
- Цікаво!
- Нецікаво!
- А може ви двоє заткнетесь?!!!
- О, Малфой...-зневажливо фуркнула Пенсі.- Тебе вже сюди чорти принесли...
- Ну, вибач за те, що я тут живу!
- А де Блез?-поцікавилась Пенсі.
- Ще його не бачив,- всівся Малфой на слизеринський диван.
- А ти часом не знаєш...- Паркінсон переступала з ноги на ногу.- А він ще... Він ще зустрічається з тим рудим непорозумінням?
- Угу.-кивнув Драко і заглибився у читання "Щоденного віщуна" та наступні звукові спецефекти вивели його зі стану рівноваги.
- О-о-о-!!!!!-заволала Пенсі.-Стільки старань і всі на вітер!!!! Козел!! Який козел!!!Дуб дубом! Усі майстер-класи до одного місця!!!-бігала вона у розпачі по вітальні.- Чмо!!! Унікальне чмо!
- Забіні що, твою ступу спалив?-спитав Драко.
- Яку ступу?-почухала голову Пенсі.
- На якій ти літаєш.
- Це я не про Забіні! Я б ніколи не назвала його чмом! Це я про іншого, рогату, смердячу, парнокопитну тварюку! Гада паршивого! Недоумка!- Пенсі на мить спинилась і звернулась до Драко.- У тебе часом лопати немає?
- А тобі навіщо?-здивувався слизеринець.
- Та так. Закопати декого треба...-вибігла Пенсі з вітальні.
Драко хмикнув і повернувся до читання магічного гороскопу:"На цьому тижні вас чекають проблеми в особистому житті, можливі суперечки з членами родини, на роботі будуть конфлікти з начальством. У середу є ймовірність постраждати від небезпечних отруйних тварин і рослин".
- Так-ак.- сказав Малфой.- У середу не натикатись на того кактуса Візлі і скунса Поттера, не підбивати клинки до Макгонегел і не пропонувати таткові зробити ірокез.
- Малфой...-цього разу від чтива відволікла Кассандра.
- Привіт, Грей!- Малфой засяяв, як новорічна ялинка. - Помацай мої щоки, я їх мастив тим кремом, який ти мені прислала на Різдво. Правда, шовковисті?
- Через двадцять хвилин підійдеш в Астрономічну вежу.
- Ти там хочеш мацати мої щоки?
- Треба поговорити.-Кассандра накинула на плечі мантію і змірявши Драко холодним поглядом зникла за портретом герцога.
***
Ошаліла від щастя від зустрічі Джіні Візлі уже десяту хвилину міцно притискалась до Забіні і накручувала його волосся на палець.
- Я так сумувала, так сумувала. Щодня думала про тебе, а ти про мене думав?
- Так, серденько.
- Рон постійно говорив про тебе щось погане, намагався переконати мене в тому, що наші стосунки нічим добрим не закінчаться. Але ж ніхто нас не розлучить, правда?
- Так, серденько.
-Мама і тато ніби нічого проти нас не мають проти, звісно ж великого захоплення не виказують, але це зрозуміло. А твоя мама ставиться до мене позитивно?
- Так, серденько.
- Нам доведеться боротися за наше кохання, я у цьому впевнена. Але я готова боротись, а ти?
- Так, серденько.
- Я дуже рада, що тобі сподобався мій подарунок на Різдво. Я дуже старалась. Одягнеш його сьогодні на вечерю?
-Так,се...Ой!-згадка про светр змусила Забіні подумки вилізти з шикарного Ламборджіні з красунею на сидінні, яке він посилено собі уявляв.- Я... Я , мабуть, не зможу!
- Чому?-послабила обійми Джіні.
- Ну, бо...-вигадував причину Блез.- Той муда..., тобто твій брат може розлютитись, що ми так афішуєм наші стосунки. Краще не провокувати...
- Але ж ти обіцяв боротись за наше кохання!-у розпачі перебила Джіні.
- Хіба?-нахмурив брови Забіні.-Ах, так! Але я не думаю, що слід бути настільки агресивним у цій боротьбі.
- Одягнути рожевий светрик - це агресія?!-відсунулась від Блеза Візлі.
- Ні, це повний дебілізм...-прошепотів слизеринець.
- Якщо ти мене любиш, то одягнеш светр!-зі сльозами на очах сказала дівчина.
- Звісно одягну.-зітхнувши погодився Забіні.- Мабуть, тому й піду зараз, треба ж його примірити, почистити.
- Ну добре.-втерла сльози грифіндорка.- До вечора.
Протягом подолання шляху до слизеринської вітальні, Забіні подумки проклинав усе руде і рожеве. До списку антигероїв вечора потрапив і Малфой, який, хоча й не був рудим і не носив рожевого, добряче дістав Блеза своїми експлуататорськими замашками.
- Обережніше, Забіні! Шкода, що Санта-Клаус не приніс вам окулярів!-професор Снейп чухав постраждале плече.
-Вибачте, професоре.
- Якісь проблеми?-поцікавився Снейп.
- Та ні, нічого особливого. Про навчання задумався.
- Невже?-професор широко розплющив очі.- Дивно, я не чув, що у Малфой-менорі був землетрус і щось вам впало на голову.
- Я змінюю своє ставлення до життя.
- Ну-ну,- Снейп зміряв Блеза з ніг до голови,-побачимо на найближчій контрольній.
- Угу. Професоре,-кинув наостанок Забіні,-а ви носите рожеве?
По погляду викладача Забіні прочитав, що до симпатиків рожевих джемперочків і штанів Снейп очевидно не належить, тому юнак й поспішив дати деру. У слизеринській вітальні, окрім Малфоя, що походжав з кутка в куток і хрускотів пальцями, сидів Нотт, який хвалився Кребові і Гойлові пляшкою колекційного вогневіскі, і Мілісента з модним журналом в руках.
- Здоров, брате!- Блез помахав рукою Драко.
- Ага.-Драко продовжував хрустіти пальцями.
- Як доїхав?-Блез швидко оглянув Ноттову пляшку і подумки вирішив розпити її якост ввечері після побачання з Джіні.
- Ага.
- Що ага?
- Нічого.-відповів Малфой і піднявся сходами у свою спальню.
- Ну, друзяко,-наздогнав його Забіні,-тебе сьогодні заткнути неможливо! Такий балакучий! Може в карти зіграємо? Якщо ти програєш, то шукаєш для мене рожевий светр.
Драко підняв голову:
- Ти що ввійшов у смак? Тобі одного не вистачає?
- Вистачило б,-зітхнув Блез,- та я його спалив у нашому каміні!
- То ти, паразит, засмердів усю вітальню! А я вже покарав другокласників! Будеш з ними драяти хлопчачі спальні.
- Я між іншим до тебе, як друг прийшов, а не як прибиральниця! То граєм на светрик?
- Я щось ніфіга не розумію.-покрутив головою Малфой.- Нащо ти його палив, якщо він тобі потрібен?
- Та руденька, яка за бажанням великого і могутнього Драко, стала моїм пристрасним коханням, хоче, щоб я прийшов у ньому на вечерю. А де мені тепер його взяти? Зрозумів тепер?
- Ага.- Драко продовжив хрустіти пальцями.
- Слухай,- Блез сів поряд.- Якщо тебе щось гризе, то вилий душу, стане легше.
- Просто, розумієш, у мене з Грей через десять хвилин розмова у Астрономічній вежі. Ініціаторка - вона. Що вона мені хоче сказати? Я звісно здогадуюсь, що це щось особисте, але, наскільки мені відомо, дівчата не пропонують хлопцям романтичні стосунки... Я не знаю, як себе поводити. Звісно ж, мені дуже приємно, бо вона класна. Справді, класна! Гарна, розумна, прикольна! Вона мені давно подобається, але я думав, що я для неї - лише друг. Якщо ж вона скаже про свої почуття перша, то я відчуватиму себе не чоловіком, а шматою, яка не здатна про свої симпатії сказати, але я...
- Ціхо!Ціхо!-замахав руками Забіні.- Ну, ти вилив душу так, що я аж спітнів! Мені б твої гризоти! Краля його на рандку кличе у вежу, а він кіпішує! Хочеш поміняємся місцями?Я піду Дюймовочку цілувати, а ти шукатимеш рожевий светрик?
-За-а-абіні!
- Тихо-тихо! Зараз вуйко Блез все пояснить: і звідки у бджілок беруться маленькі бджоленятка, і як правильно дівчаток за косички смикати...
-За-а-абіні!
- Почекай! Я тобі не Поттер: два помахи палички - і світ врятований! Я мушу все робити поступово.
- Ну...
- Є безліч варіантів.-впав Забіні на ліжко і почав загинати пальці.-подарувати їй пристрасний поцілунок, прийти з трояндою в руках, або краще в зубах, або вкрити пелюстками всю Астрономічну вежу...
- Треба сказати твоїй мамі, щоб відключила маглівське телебачення.-зупинив потік слів Драко.- У тебе вже передозування.
-- Не хочеш, не треба.- ображено відвернувся Блез.- Стільки років поряд зі мною, міг би вже й чогось навчитись...
- Вибач, маестро.
- І не підлабузнюйся.
- Я вирішу свої проблеми сам. Не маленький.
- Вирішиш, якщо не запізнишся. Десять хвилин уже пройшло.
- Блі-і-ін.-кинувся Драко до дверей.- Побажай мені успіху!
- Біжи, мачо недороблений...