Глава 39

Глава 39

Коли Герміона зайшла до вітальні, то побачила Гаррі, Рона та Джіні, котрі, судячи з всього, щойно повернулися з тренування. Гаррі якось дивно подивився на неї, здивовано вигнувши брови, але коментарі залишив при собі. Брат і сестра були зайняті тим, що сварилися, їхній крик аж відлунювався об старі стіни грифіндорської вежі.
- Як би ти швидше звернула...
- То це я винна, що ти завис у повітрі, як кам’яна статуя? Роне, ти уявив себе Венерою Мілоcькою?
- Ким-ким?..
- Не важливо! Але коли до тебе летить квафел, то треба його ловити, а не гіпнотизувати..
- А ти взагалі сьогодні літала з відсутнім поглядом. Мене дивує, як ти помічаєш ще когось, крім прекрасного Забіні.
- На що ти натякаєш? – небезпечно понизила голос Джіні. Її очі гнівно спалахнули. Рон влучив у болюче місце.
- На те, що ти тільки те робиш, що цілуєшся на сцені з ним. Мабуть, скоро це перейде в реальний світ? – Тепер лютував уже Рон.
- Я не винна, що його обрали Ромео! І взагалі відстань від мене з тим Забіні! Не згадуй його при мені.
- Що вже обпеклася? – Рон розійшовся не на жарт.
- Ні, - Джіні гордо підняла голову. – Він всього-на-всього слизеринець, котрий грає разом з нами в одній п’єсі, ось і все. А ти, Роне, мало не одружуєш нас.
Джіні підвелася і попрямувала до дівочих спалень. В останній репліці Герміона відчула якийсь фальш, награність. Сіла на місце Джіні.
- Як тренування?
Рон і Гаррі відповіли одночасно:
- Не дуже.
- Паскудно!
- Слухай, Герміоно, коли ми говорили, щоб ти звабила Дігорі, - почав Гаррі, вигляд у нього був присоромлений, – то не мали на увазі таких радикальних дій. Ми тобі віримо: ти дійсно талановита актриса, але...
- Гаррі, я не хотіла доводити до того, що ти побачив! Просто Дігорі спіткнувся і впав.
- А-а-а...
-Ага! Якби ти прийшов скоріше, то такої комедії ти б не побачив.
- Хочеш сказати, що я б застав трагедію?
- Знаєш, якщо тобі на ногу падає надгробок, то це не водевіль!
- Падає що?..
- Надгробок!
- Ого!
- Гаррі, скажи краще: ти вже переглянув листи?
- Ні. Я заніс їх до своєї кімнати. Вночі прочитаю.
- Але я одного не можу зрозуміти: як ці листи опинилися в Дігорі? – сказав Рон.
- Мене це дуже інтригує, а тому я продовжу цю гру в закоханість.
- Сподобалось? – хитро примружився Рон.
- Шалено! – обурено вигукнула Герміона.
Ще декілька хвилин троє друзів обговорювали можливу роль Седрика Дігорі у всій цій історії. Але щось тут явно було не так, кінці з кінцями не сходились. Та раптом Рон вигукнув:
- От чорт... Снейп..
- Снейп?!! Де!!!?? – Гаррі шалено закрутив головою намагаючись побачити цю ходячу небезпеку.
- Та не тут, а той реферат, що він нам дав на завтра. Я забув його написати.
- Роне, не тільки ти... – приречено зітхнув Гаррі. – То що йдемо в бібліотеку?
- Йдемо, бо завтра будемо надгробки власноруч переносити, або підтримувати...
- Прекрасна перспектива... Герміоно, йдеш з нами?
Герміона деякий час вагалася, але все-таки вирішила скласти компанію хлопцям.


У бібліотеці було порожньо. Як би це не видавалося дивним, але й мадам Пінс також не було...
- Повний прикол! Йдемо у заборонену секцію! – з ентузіазмом запропонував Рон.
- Навіщо? Ми вже знайшли, що шукали, та й реферат для Снейпа... – почала опиратися Герміона, котра залишилася дуже обережною особою, незважаючи на багатий досвід зламувань і решти вельми цікавих пригод, яка без вагомих причин нікуди не полізе.
- До речі, про Снейпа. Він теж був у забороненій секції, в ту ніч, коли я шукав листи. Також щось шукав і не знайшов. При цьому щось говорив, що хтось йому не довіряє і прагне зробити сама.
- Цікаво- цікаво... А тепер, Герміоно, бачиш, що ми маємо вагому причину, щоб піти туди, - Рон кивнув у бік забороненої секції.
- Так, ходімо.
Друзі зайшли. Гаррі та Герміона попрямували до того місця, де Снейп застукав Гаррі, Рон вирішив ознайомитися з книгами, які є тут. Усі розуміли, якщо їх знайдуть тут, то проблем буде більше, ніж достатньо... Візлі проходив довгими рядами книг. „ Непрощені закляття: теорія і практика” , „Методика вивчення блокології” , „ Як наслати прокляття”... Рон подумав, що такі книги взагалі потрібно знищити, бо такі люди, як Малої та Забіні ніколи б не втрималися б від спокуси прочитати їх... Зненацька помітив чиюсь тінь в кінці ряду... Це не могли бути Гаррі чи Герміона, бо вони в протилежному кінці... Якщо це повернулася мадам Пінс, то ой як же перепаде! А, може, хтось зі вчителів? У наступну хвилину молив усіх святих угодників, щоб це не були ні Малфой-старший, ні Снейп. Якщо вони, то ті кляті надгробки пригодяться для прямого використання, а не як декорації... Надзвичайно тихо, все ще дивлячись на тінь, Рон відступив кілька кроків назад... І раптом...
- А-а-а....
- Ой-ой... я не
- Ти?
- Ти?!
- Йолоп!
- Дурень! Я злякався!
- Що в штанці напудив?
- Заткнись, зараза ти прилизана!
Коли Гаррі з Герміоною прибігли на Ронів крик, то побачили, що їх друг і Малфой верещать один на одного, а біля них стоять Забіні та Грей.
- Що ви тут робили? – злісно запитав Поттер.
- Ми? – перепитав Блез. – Та ось за вами йшли... Розумієш, Драко вже другий тиждень хоче запросити Візлі на бал. Так марить його рудою шевелюрою... Бідаця...
- Забіні, заткнись! – прошипів Рон.
- Ой, чим я заслужив таку ненависть? Та я вірний шанувальник твоєї сім’ї...
- Ще раз побачу тебе біля моєї сестри, то тебе рідна мати не впізнає. Звичайно, якщо вона ще пам’ятає, що окрім восьми чоловіків у неї ще є син...
- Послухай, Візлі, ніколи не ображай мою маму, бо я не подивлюся, що твоя сестра справжня красуня, і вріжу тобі так, що тебе взагалі ніхто не впізнає.
- Ой, як страшно!
- Слухай, Візлі, - втрутився в розмову Драко, - вали звідси і забери татуся-Поттера і всезнаючу Грейнджер. Ви нас не бачили, а ми-вас. Врубали?
- Слухай, Малфой, сам вали звідси.
- Ой ти нариваєшся...
- Хочеш ще одного синяка під оком для симетрії?
Тут Драко вирішив, що Рон перейшов межу і зі всієї сили вдарив його в лице. Рон похитнувся, але втримав рівновагу, і його кулак вмастив Малфоя по носі. Хлопці зчепилися зовсім не дбаючи про стелажі, і забувши, що проходи між ними страшенно вузькі. Вони звалили з страшним гуркотом стелаж. Від того звуку аж розімкнули свої «пристрасні обійми». Вже було відкрили роти, щоб продовжити потік взаємних образ, як наступні стелажі почали падати. Їхні серця пропустили один удар... Оце халепа... Та наступної миті шестірка вихором вилетіла з бібліотеки.

TBC