Глава 17

- Слухай, Дігорі, що ти розумієш під словом відриватись?- питав у Седрика Вуд, оглядаючи перетворену у театр Велику залу.- Щоб ти зараз не відповів, я все одно думаю, що твої уявлення про розваги застаріли років десь на сто п'ятдесят. Ти знаєш, що таке дівчата, посиденьки, щирі чоловічі розмови?
- З дівчат тобі я можу запропонувати Макгонегел і Спраут, чоловічі посиденьки можеш влаштувати зі Снейпом.
- Фу,- скривився Олівер.-Навіщо я тобі потрібний?
-Будеш моїм помічником при затвердженні на ролі.
- Дігорі, я нічого не петраю в театрі,- прошепотів Вуд.
- Олівере, я також нічого не петраю в театрі,- відповів йому таким же тоном Седрик.
Побачивши, що майже всі запрошені ним потенційні Ромео похнюплено розсілись по місцях, Дігорі почав:
- Я дуже радий, що ви всі прийшли і бажаєте бути учасниками цього м-м-м... мистецького дійства з власної доброї волі,- Дігорі глянув на Драко Малфоя, який одразу закотив очі і сповз вниз по кріслу, мовби непритомніючи,- зараз ви в будь-якому порядку виходитимите на сцену. Після прослуховування усіх ми оголосимо, хто буде виконувати роль Ромео та інші ролі у виставі. Нагадаю, що Джульєтту зіграє Джіні Візлі.
Драко раптом "опритомнів", зробив з слів Ромео кульку і пошпурив її у Блеза Забіні, який, здавалось, дрімав у крайньому кріслі останнього ряду. Забіні звісно ж одразу прокинувся і штурхнув Невіла Лонгботтома, який сидів поряд і у тремтячих руках тримав текст. Забіні ще хотів допомогти Лонгботтому зблизька вивчити структуру хогвардської підлоги, ткнувши його туди носом, але побачив, як у його бік шкірився щасливий Драко Малфой. Слизеринець показував Блезу великий палець і щось беззвучно промовляв. Якби Забіні сидів ближче, то він би почув, як Малфой вимовляє: "Мала Візлі. Мала Візлі. Мала Візлі.", але , на жаль, друзів розділяв з десяток рядів і Блез не міг зрозуміти, з якого то дива Драко почав уявляти себе рибкою, мовчки розтуляючи рота і витріщаючи очі. Після декількох хвилин посиленого застосування міміки і пантоміми, Драко втратив терпець і покрутив пальцем біля скроні. Блез звісно в боргу не залишився і, беручи приклад з Драко, показав палець, щоправда, не великий...
Малфой зірвався на ноги і чітко, голосно промовив:
- Забіні - ти просто гальмо!
Професор Макгонегел перервала обмін компліментами:
- Містер Малфой, сядьте будь ласка, ви матимете можливість показати свої емоції на сцені.
Блез показав Драко язика, вирвав з рук Невіла текст і почав його посилено вивчати.
З хлопця Парваті Патіл Ромео був ніякий, це визнав навіть абсолютний "незнавець" театру Олівер Вуд. Шеймус Фінніган грав Ромео так, що можна було подумати, що Шекспір написав не трагедію, а детектив про Джеймса Бонда. Цей Ромео Оліверу дуже сподобався і він навіть попросив, щоб Шеймусу дали "пристойний Вальтер і прикольну тачку", Дін Томас був досить непоганим, але, побачивши, як при його появі скисло обличчя Джіні, Седрик вирішив не ризикувати. Прослухавши ще з два десятка хлопців і знявши зі сцени онімілого Невіла Лонгботтома, який від переляку не реагував на жоден зовнішній подразник, Седрик полегшено зітхнув:
- Ще тільки троє... Роне, будь ласка!
Коли Рон Візлі з полум'яним обличчям піднімався на сцену, Дігорі почув як поряд кахикнув Вуд:
- Седрику, а ти... тобі не здається, що буде трохи м-м-м непристойно, якщо Рон зіграє Ромео?
-Чому?- стомленим голосом спитав Дігорі.
- Ну розумієш, якось некрасиво, коли брат і сестра вдають закохану пару.
- Тьху ти!- скрикнув Седрик,- То якого він лізе на сцену? Забери його звідти, бо я вже охрип.
- Візлі, покинь межі поля! Ой, тобто сцени! Злізь зі сцени, Візлі!!!- прогримів голос Вуда.
Рон сів на місце дуже похнюплений, він, певна річ, вважав, що геніального актора з нього не буде, але йому навіть не дали спробувати! Помітивши настрій Рона, Седрик підійшов і поклав йому руку на плече:
- Не ображайся. У виставі є багато інших гарних ролей.
-Ага. Звісно,- кивнув Рон.
- Розумієш, Джіні грає Джульєтту, а Ромео по сюжету у неї закоханий...
-Закоханий?!Тьху ти! То якого я поліз на сцену?!
- Я думаю ми підберемо тобі іншу, далеко не гіршу роль.
- Добре. Дякую.- на обличчі Рона з'явилась тінь посмішки.
Наступним мав вийти Гаррі Поттер. Седрик вже розслабився, бо був майже впевнений, що цей геніальний хлопець, який виграв у нього Тричаклунський турнір, уміє все.
Та Поттер на сцені виглядав не надто переконливо, він переминався з ноги на ногу, водячи поглядом по залу.
"Нічого,- думав Седрик,- зараз він заговорить і..."
- Померклисмолоскипипереднеюісвітитьвродоювонасвоєюнащокахночідіамантяснийувусімавра.
-Це він не по нашому?-спитав Седрика Олівер.
-Не знаю... Дякуємо, Гаррі, я думаю, що поки досить!
- Шекспір хіба був не англієць?- не заспокоювався Вуд.
-Олівере, зараз я тобі наб'ю пику! Не діставай, мені й так не солодко!Малфой!
- Мабуть, до ешафоту з веселішим виглядом ідуть,- сказав Вуд, спостерігаючи за повільним наближенням слизеринця до сцени.
-Драко, ти на роль Ромео пробуєшся, чи тобі до вподоби е-е-е інші персонажі? - посміхнувся Дігорі.
-Слово режисера для мене закон,- відповів Драко.
-Починай.
Та Малфой почав дивні маніпуляції: він вивернув одна за другою навиворіт усі кишені, оглянув підніжжя сцени, нарешті нашвидкоруч обмацав свою мантію.
- Він що фокуси буде показувати?-спитав невгамовний Вуд.
Блез Забіні у останньому ряді почав високо підкидати і ловити кульку, яка й була монологом Ромео. Піймавши розлючений погляд Драко, Забіні, посміхнувшись, покрутив пальцем біля скроні. Драко такого приниження власної гідності не чекав і тому скрутив дулю і тицьнув її зі сцени прямісінько в зал зі словами:
- Ну ти і гальмо!!!
У першому ряді на ноги піднялась професор Макгонегел:
- Містере Малфой, ваша інтерпретація Шекспіра переходить усі межі вихованості! Ромео, до вашого відома, був джентельменом і ніколи не називав Джульєтту гальмом у перший день їхнього знайомства!!!
Блез Забіні аж заходився від беззвучного реготу, витираючи сльози від сміху об парадну мантію Невіла Лонгботтома.
-Вибачте, - пробурмотів Драко, намагаючись пригадати хоч один рядок того злощасного монологу:
-Е-е-е, значить, світло вирубали...
-Погасли смолоскипи,-виправив безпристрасним голосом Дігорі.
-Ну бо Джульєтта, цей самий... Приперлась...
- Погасли смолоскипи перед нею!
- Ну я ж кажу! Перед нею свічки погасли, ой, смолоскипи... І вона дуже прикольно виглядає...
- І світить вона вродою своєю,- голос Дігорі ставав все агресивнішим.
- Ну, я ж так кажу. Майже так... Ну світить, світить вона вродою своєю. Аж тут негр прийшов!
Шокований зал замовк.
- Який негр, Малфой?- прошепотів Седрик.
- Ну негр,- Драко почав жестикулювати, намагаючись показати негра,-негр з сережкою на декілька карат.
-Отелло прийшов, чи що?-сам у себе запитав Вуд.
-Северусе, у вас є заспокійливе?-тремтячим голосом запитала Макгонегел.
-Померкли смолоскипи перед нею!
І світить вона вродою своєю
На щоках ночі - діамант ясний
У вусі мавра!!!-Седрик Дігорі кричав, забувши,що він уже як півгодини тому зірвав голос,-Мавра, Малфой!!!Мавра!!!
Підперши голову руками і заспокоївши себе, Седрик витягнув листок і передав його Драко:
-Спробуй це, але я тебе благаю прочитай!
-Та тихо! В тім вікні сяйнуло світло!
Там схід, сама ж Джульєтта - ясне сонце!
Зійди ж, прекрасне сонечко, і сяйвом
Блиск заздрісного місяця убий!
Він і без того зблід, він занедужав...
Голос Драко був настільки скорботним, що Олівер Вуд навіть всхлипнув:
- У нас сусідка була, плакальницею працювала, то вона майже таким же тоном, тільки завивала більше...
-Олівере!
-Слухай, Седрику, а може вони родичі?Попроси його нехай завиє так сутужно і у хустину посякається...
-Дякую, Малфой!-Седрик Дігорі здавалось уже й встиг посивіти за ці дві-три години, а Ромео ще не знайшов. Він оглянув зал, але побачив там лише обличчя, що нещодавно відстраждали своє на сцені. В останньому ряду расист Малфой гамселив якогось хлопця...
- Ма-а-алфой!-захрипів Дігорі.
Драко відпустив свого суперника і аж позеленів від злості:
- Дігорі, у тебе склероз?! Я щойно вийшов з твого дурдому і повертатись не збираюсь!
Професор Макгонегел разом з іншими викладачами піднялись зі свої місць:
- Седрику,- сказала Макгонегел,- ми уже підемо, бо ти сам просто чудово зі всім даєш раду.
Дочекавшись, коли професори покинуть Велику залу, Дігорі відірвав Драко від темноволосого, кароокого хлопця і показав рукою на сцену:
- Ти! Вперед!
Кароокий підняв зім'яті у кульку слова, розгладив аркуш і, відадресувавши Седрику і Драко загадкову посмішку, рушив до сцени. По дорозі він підмигнув Джульєтті - Джіні Візлі.
"Він останній...-крутилось у голові Дігорі.- Останній. А якщо він не підійде? То де я, скажіть будь ласка, візьму Дамблдорові того Ромео? Ще змусять мене стрибати по сцені! Він повинен підійти. Повинен!"
Карооокий саме дібрався до сцени і уже шкірився до публіки на всі тридцять два. Дігорі зібрався зі сміливістю:
- Ей, Ромео, звати тебе як?
- Блез Забіні,- у карооокого виявився досить приємний тембр голосу.
- Текст ролі візьмеш у мене.
- У мене вже є,- продемонстрував зіжм'яканий папірець Блез.
- Я маю на увазі цілий текст. Тебе затверджено на роль Ромео.
- Але я ж навіть нічого не сказав!-здивувався Забіні.
- Мені сподобалось... Мені сподобалась твоя хода!- ляпнув перше, що спало на думку Седрик.- Шекспірівський Ромео ходив саме так!
Позаду Драко Малфой не приховував бурхливої радості за того, хто щойно був його боксерською грушею. "Треба розпитати Поттера про цього Малфоя. Якийсь він не врівноважений."- подумав Седрик. Він підійшов до Олівера і забрав у нього сценарій. Блез Забіні ще стояв на сцені і чухав голову, намагаючись зрозуміти, звідки Дігорі дізнався, яка хода була у Ромео.
- Значить так,- зазирнув у сценарій Седрик,- князь Веронський - Колін Річардс, Паріс - Гаррі Поттер, синьйор Монтеккі - Невіл Лонгботтом, синьйора Монтеккі - Герміона Грейнджер, синьйор Капулетті - Рон Візлі, синьйора Капулетті - Пенсі Паркінсон, Меркуціо - Дін Томас, Бенволіо - Шеймус Фінніган, Тібальт - Ерні Макміллан, няня Джульєтти - Лаванда Браун, Джульєтта- Джіні Візлі, Ромео - Блез Забіні, якщо ви хочете зіграти епізодичну роль, то підійдіть. А-а-а,- посміхнувся режисер,- Драко Малфой зіграє брата Лоренцо.
- Дігорі,- зашипів на вухо Седрикові Драко,- я бачу, що ти просто прагнеш мати красивий, величезний, яскраво-синій ліхтар під оком...
- Малфой, тобі не личить у такому сані говорити такі речі! Всім ще раз дякую. Завтра після уроків у кабінеті трансфігурації почнуться репетиції.