Глава 16

Глава 16
Наступного дня о десятій годині Велика зала була схожою на театр. Сцена, розміщена наприкінці, та довгі ряди крісел робили її храмом мистецтва. У першому ряді сиділи декани усіх факультетів та деякі інші викладачі, а також Седрик з старостами. Звичайно, сюди не пускали нікого за винятком Джіні, котра була тут завдяки брату.
- Я думаю, що ми розпочнемо із проб на роль Джульєтти, -слово взяв Cедрик. - Сьогодні від старост я одержав список бажаючих. Коли я називатиму ваше прізвище, виходьте на сцену. Повірте, я прекрасно розумію, що на вивчення тексту був лише один вечір, тому цим дуже не переймайтесь. Отже, міс Паркінсон.
Пенсі вийшла на сцену, глибоко вдихнула,і:
Ромео, стій!.. О, стій........
..........................................
„Ромео, де ти? Де ж ти мій Ромео?!”
Це все було сказано таким серйозним і чомусь строгим тоном, хоча вона намагалася сказати це трагічно, що стало очевидним: Джульєтту їй не грати...Далі вийшли ще декілька дівчат, які теж драматичним талантом не блищали.
- Міс Браун.
Лаванда з задоволеною посмішкою вийшла.
О, скинь же, скинь своє ім’я , Ромео!
Воно ж не є тобою, і взамін
Візьми мене усю!
Це було вимовлено настільки заклично і вульгарно, що професорка Макгонегел про себе вирішила проконтролювати дії Лаванди.
Коли на велике Седрикове нещастя список бажаючих закінчився, а Джульєтти так і не було знайдено, Дігорі сказав:
- Герміоно, спробуй ти.
- Але ж...
- Будь ласка, вся моя надія на тебе.
Герміона подарувала Седрикові свою усмішку і попрямувала до сцени.
Мене ти любиш? Знаю скажеш: ”Так”
Тобі я вірю, з мене досить слова.
Це не був провал , але не був тріумф. І тут Седрик вирішив випробувати долю.
- Джіні, спробуй ти.
- Але ж вона шестикурсниця!- заперечила Парваті.
- Дійсно, я не можу...
- Якщо добре зіграєш, директора я беру на себе.
- Гаразд.
І вона вийшла на сцену. Задумливий погляд, загадкова посмішка...
Лише твоє ім’я- мій ворог лютий;
А ти - це ти, а зовсім не Монтеккі...
Всі дівчата, які прагнули втілити Джульєтту, зрозуміли свою помилку: вони дивилися на глядачів, а Джіні, слова котрої проникали в саме серце, спрямувала свій зір вбік... І слова Седрика порушили тишу:
- Браво! Ти наша Джульєтта!
Проби Ромео розпочнуться через дві години, бажаючих прошу підійти до мене за текстом.
Бажаючих виявилось лише троє: якийсь юнак з Рейвенкло, який не випускав з обіймів Парваті Патіл, Дін Томас і Шеймус Фінніган. Решту потенційних Ромео Дігорі виловлював на коридорах, силоміць впихаючи їм у руки тексти ролі. Найважчим завданням для новопризначеного вихователя було відрізнити семикласника від інших молодших особин, тому Седрик вирішив залучати до прослуховування всіх учнів чоловічої статі або принаймні на них схожих.
Драко Малфой і Блез Забіні цього погожого недільного ранку прогулювались довжелезними коридорами Хогвардсу, штовхаючи поперед себе корок з-під маслопива.
- Хогвардс стає схожим на цирк,- розмірковував Малфой,- директор - фокусник-психопат, який щовечора, мов кролика з шапки, витягує нового вчителя, вихователь - режисер-невдаха погорілого театру, викладач польотів - герой-коханець, якого поперли з команди за надмірну любовну активність...
- Звідки ти взяв? - спитав Драко Блез.
- У сьогоднішньому номері "Базікала" прочитав.
- Нарешті ти прислухався до моєї поради - передплатити журнал для збоченців.
- Я у Пенсі забрав! - відрізав Драко.
- Ну, давай далі про цирк.
- Про цирк? А-а-а, про Хогвардс. Нова інспекторка поповнила руду когорту сімейки Візлі, цікаво чи вона така ж пришелепкувато-кумедна, як і вони?
- Ти забув ще про одних артистів комічного жанру.
- Про кого це? - Малфой зупинився.
- Про династію клоунів, які у Хогвардсі представлені найкращими у своєму роді: Малфоєм-старшим і Малфоєм-молодшим, від жартів яких хочеться піти позасмагати в крематорій, щоб довго не страждати.
- Це не смішно,- штовхнув корок Драко.
- Ну я ж кажу, що у вас, Малфоїв, - специфічне почуття гумору.
Драко хотів уже щось було відповісти, але побачив, як до них наближається Дігорі з якоюсь макулатурою.
- Ти дивись,- прошепотів Забіні, пришвидчуючи крок,- скільки новий вихователь уже "накопав" на нас, зараз ще статтю пришиє.
- Тобі - за приставання до малолітніх.
- Ну, тоді будем з дементорами в карти разом грати, ти ж співучасник.
- Я не про Візлі, я про Грей!
Блез посміхнувся:
- Тоді він зарано приплентався, нехай приходить десь-так через тиждень.
- Інколи я дивуюсь, що у нас з тобою є щось спільне,- похитав головою Драко.
-Ма-а-алфой! Та стій же ти нарешті!- почувся голос позаду.
Драко і Блез зупинились, чекаючи, поки підійде Седрик.
- Бери,- протягнув Дігорі Малфою слова Ромео,- через годину у Великій залі...
- Е, ні,- обурився Драко,- ви мене у ці авантюри зі сльозами й поцілунками не втягнете, шукай дурнішого!
Седрикове обличчя стало яскраво-червоним, він раптом різко схопив Малфоя за комір і притиснув до стіни:
- Слухай, шмаркачу, якщо ти думаєш, що я настільки фанатію від мистецтва, що буду дві години бігати по школі з цими дурнуватими паперами і шукати таланти, то ти помиляєшся. Через годину ти з цим, - Седрик запхав один аркуш за комір мантії Драко,- будеш у Великій залі, а якщо не будеш, то я тебе затверджу на роль няні Джульєтти і пошию тобі оригінальний сценічний костюм - пишну бузкову спідницю і рожевий чепчик з бантиком. Хочеш - перевір, чи я здатен так зробити!
Дігорі відпустив Драко і люто зиркнув на Блеза:
- Обожнюю театр,- забрав Забіні з рук вихователя текст,- з вашого дозволу візьму ще один, може вдасться показати світ прекрасного якомусь неуку, незнайомому з мистецтвом.
Дігорі ще раз зупинив свій погляд на Драко, а потім швидко рушив далі коридором.
- Свиня,- буркнув Малфой.
- Так. Він - справжня свиня.- погодився Блез.
- Він - безперечно, але я маю на увазі тебе, міг хоча б щось сказати або краще зробити!
Блез зітхнув:
- Повір, друже, мені серце краялось на шматочки, але що поробити, якщо ми, пацифісти, не визнаємо фізичного насилля.
- Ти, по-моєму, не пацифіст, а пофігіст.
- Називай, як хочеш, але треба хоча б це раз прочитати,- відповів Забіні, повертаючи до вітальні Слизерину.

У Седрика був жахливий настрій. Він щойно ледь не зірвався на цьому хлопчиськові Малфою! Йому треба тримати себе в руках, але це так важко, Дамблдор лише повідомив, що Седрик не повинен покидати території Хогвардсу і для цього вигадав посаду вихователя. Але яким чином постановка "Ромео і Джульєтти" може пролити світло на загадкові маніпуляції з часоворотами? "Обло-о-ом!"-думав Седрик, шукаючи очима когось, хто б з відстані кількох метрів був схожий на шекспірівського героя. Нарешті з-за повороту з'явилась спина високого хлопця. Дігорі торкнувся його плеча і проговорив свій стандартний текст:
- Тримай слова Ромео, через сорок хвилин прослуховування в Великій залі.
Хлопець обернувся і сказав:
- Дігорі, ти що припух?
- Вуд, вибач я тебе не...
- Піди запропонуй роль Снейпові, з нього буде ідеальний Ромео. Гарантую, що йому сцену самоотруєння доведеться грати тричі на біс.
- Він трохи застарий.
- А нічого, Джульєттою може бути професорка Сіністра і тоді можна буде сказати, що для хоробрості перед першою шлюбною нічкою Ромео з Джульєттою помилково хильнули не вогневіскі, а зілля для старіння.
Седрик засміявся:
-Слухай, Олівере, ти не хочеш трохи відірватись?
-З задоволенням!