Глава 3

Під акомпанемент жування і прицмокування, яке лунало з усіх боків гриффіндорського столу, Гаррі Поттер чухав шрам і не відводив погляду від крихітної купки салату, що сумувала на краєчку його тарілки.
"Знову ці сни... Невже не можна хоча б рік прожити спокійно?!Без страху, без болю в шрамі, без Волдеморта?! Сказати Рону і Герміоні чи не казати? А Дамблдору?"
Перед самим обличчям Гаррі з'явилось щось світле:
- Що, Поттер, знову уві сні боровся з Темним Лордом? Може шрам тобі почухати?
Драко Малфой мав надзвичайно задоволений вигляд, посміхався так, ніби підірвав візлівський маєток з його мешканцями і Поттером всередині, а потім ще тричі проїхався по ділянці бульдозером.
- Не діставай, Малфой!- гаркнув Гаррі і вдарив кулаком по вільному краю своєї тарілки,-вибач,- сказав він Ронові, який серветкою витирав зі своєї щоки частину Гарріного салату.
- Боронь Боже, Поттер! Я не бажаю тобі зла!- Драко посилено жестикулював, постійно задіваючи правою рукою Герміонину голову,- До речі, Візлі, зелене листя капусти надзвичайно пасує до твоєї рудої шевелюри!
Рон уже було поліз забрудненою майонезом рукою у кишеню, щоб дістати паличку, аж раптом Малфой повернувся до Герміони, що пригладжувала волосся:
- Моє шанування дамам! Міс Грейнджер, смачного,- легко вклонившись, слизеринець почимчикував до свого столу, насвистуючи якийсь веселенький мотивчик.
- Гаррі, як ти думаєш, він п'є, курить чи просто з розуму зійшов?- Рон злизував з губ залишки салату.
- Мабуть, і перше, і друге, а ненормальний він ще з народження.
- Можна мені сказати?! - кинула виделку на стіл Герміона,- Можна?Не треба на нього звертати уваги! Він ж прагне того, щоб ви вступили з ним у суперечку, він хоче вас роздратувати!Це ж просто з психологічної точки зору - не помічати його і його вибриків! Зараз, у такий складний час не варто витрачати силу на боротьбу з Малфоєм, краще... краще більше навчатись,- вона помахала товстим підручником з Трансфігурації перед Гарріним носом,- і добре скласти Ж.А.Б.А.!
Вона зупинилась, що перевести подих.Цим скористався Рон і заткнув дівчині рота запашною булочкою з джемом.
- Жуйте, дамо! І моє вам шанування!
Гаррі не зводив очей з трьох пустих крісел за вчительським столом. Хто буде викладати захист від темних мистецтв? Ходять чутки, що Снейп після зникнення професора Слизорога повернеться до Зілля і настійок, напевне, це правда, бо вже дуже він з лютим випглядом розрізає курячу ніжку. Першокласники, уже розсортовані Капелюхом, майже вийшли з шокового стану і дехто з них навіть щось їв. Одна руденька дівчинка, що потрапила у Слизерин, (цікаво, з якого то часу туди потрапляють руді?), роззявивши рота, витріщалась на Драко Малфоя, який, помітивши зацікавленість юної особи, з великим завзяттям почав накладати їй у тарілку вареної картоплі. "Псих,- подумав Гаррі, - ти ж ніколи не любив дітей, навіть слизеринців. Мабуть, скоро кінець світу і знає про це лише Малфой, тому і рятує свою нікчемну псячу ( не в образу Сіріуса!) душу!"
- Де...чвак-чвак...Дам....чвак-чвак...блд...чвак-чвак...ор?- нарешті розжував м'ясо Рон.
- Наскільки мені відомо, це перший раз в історії Хогвордсу, коли директор відсутній на церемонії сортування першокурсників і це просто жахлива неповага до молодих людей, які уже сьогодні складають свої перші враження про школу і її директора. І буде дуже прикро, якщо ці враження будуть неправильними. Для мене, наприклад, було дуже важливо побачити і почути Дамблдора у перший день навчання... Не закривай мені рота, Рон!- намагалась ухилитись від булочки, що повільно, але впевнено прямувала до її обличчя, Герміона.
У цей момент двері відчинились і до вчительського стола попрямував Дамблдор. Учні перестали їсти, чекаючи від директора пояснення його тимчасової відсутності.
- Вітаю!- з усмішкою розпочав Дамблдор,- Вибачте мене за запізнення на сортування. Дуже радий бачити в стінах Хогвордсу таке потужне поповнення. Вирішуючи важливі справи, я, повірте, не забував про вас і знайшов нового вчителя...
Учні завмерли. Дамблдор зупинився, немов стараючись щось пригадати.
- Про що я говорив?-звернувся він до професора Макгонегелл.
За слизеринським столом захихотіли.
- Склероз,- сумно хитнувши головою, сказав руденькій першокурсниці Малфой.
- Ах, ось про що я,- посміхнувся Дамблдор,- я подумав, що в наш досвідчений педагогічний колектив потрібно б влити трохи молодої, енергійної крові. Отже, хочу представити вам, дорогі друзі, нового викладача містера Олівера Вуда!
Невілл Лонгботтом вдавився смаженою рибою, у Рона з носа полився апельсиновий сік, Драко Малфой розлив гарячий чай на руденьку першокурсницю і намагаючись перекричати її зойки, заревів на цілий зал:
- Вуд і Захист від темних мистецтв! Чи ви подуріли? Та єдине антизакляття, яке він знає - це "Сіли всі швидко на мітли і дали звідси деру"!!!
Гаррі прошепотів:
- А він правий. Наврядчи лорд Волдеморт захоче грати з нами у квідичч на горокракси...
Тим часом червоний і щасливий Вуд пообнімав за професорським столом Хагріда, поцілував у щічку Макгонегел, потиснув руку Флітвіку і загалом вів досить активну рухову діяльність. Та коли він з радості і, звісно ж, ненавмисне перекинув на професора Снейпа усе вмістиме його тарілки, той спокійно підвівся поклав руку Вудові на плече і процідив крізь зуби:
- Сядь, проф-ф-фес-с-сор!
Вуд одразу опустився на стілець, і з острахом поглядав на Снейпа, немов чекаючи, коли він скаже скільки балів треба зняти з Гриффіндору.
Побачивши сум'яття серед учнів, Дамблдор підняв руку догори, закликаючи до тиші:
- Містер Вуд замінить мадам Гуч, яка стала помічником тренера збірної Англії з квідичу. Щодо викладача Захисту від темних мистецтв, то він прибуде через декілька днів, і я обіцяю, що він поповнить когорту молодих викладачів у Хогвордсі. Ще раз вітаю першокурсників, а тепер продовжуймо бенкет!
Драко Малфой полегшено зітхнув і зі звичною саркастичною посмішкою звернувся до заплаканої руденької слизеринки:
- Як тебе звати?
- Лісса.
Драко витягнув з кишені батистову хустинку і кинув дівчинці:
- Вибач мені, йди там посякайся, хустинку можеш залишити собі.
На обличчі Лісси засяяла широка посмішка, а у Герміони Грейнджер почали труситися руки...

Згодом професор Дамблдор стояв у своєму кабінеті і крутив у руці перо:
- Я розумію, чому він і чому я, але ж навіщо... Навіщо?! Для чого йому Дігорі? Навіщо ти йому потрібний, Седрик?

TBC