Глава 53

Глава 53
Маленька сіра і трохи дикувата на вигляд сова сіла на плече Кассандри Грей. Весела юрба слизеринців, які хоч і не виграли, але все ж святкували, не звернула жодної уваги на цю крихітну істотку.
-Тобі хіба пишуть листи?-Кассандра здригнулась і відірвала погляд від крихітного шматка пергаменту.
-А я хіба не людина?!-відповіла Малфою Грей.
- Я ж просто спитав,-ображено хмикнув слизеринець і пішов вслід за друзями.
Кассандра сховала лист під стіл, озирнулась навколо і роздерла мініатюрний конвертик:
Касс, твій найдавніший і найвірніший друг чекає тебе там, де плачуть янголи. Сьогодні після появи місяця уже буде запізно.
Кассандра перевернула лавку, вибігаючи з Великої зали.
-Малфой! Малфой!Та стій же ти!
Білявий юнак відділився від групи:
-Хочеш привітати мене з блискучою грою?
-Виведи мене з Хогвардсу!
-Що?!!!-з обличчя Драко одразу сповзла посмішка.
-Ти мене чув!
-Ей, Малфой,-гукнув Забіні,- ми йдемо у вітальню, ти з нами?
-Я підійду потім!-відповів Драко і обернувся до Кассандри.- Ти що ненормальна? Уже сьома година вечора, будний день!
-Малфой, мені необхідно вийти з Хогвардсу!- у голосі дівчини звучали благальні нотки.
-Ну і що?
-Я тебе прошу! Допоможи мені! Попроси дозвіл у батька, ти ж... тобі ж раз плюнути!
- Легко сказати.-почухав голову слизеринець.
- Будь ласка! Це дуже важливо!
-А навіщо тобі виходити зі школи?
Кассандра притулись до стіни і голосно стукнулась головою.
-Ей, акуратніше!- злякався Драко.
-Якщо ти не виведеш мене зі школи, я зараз піду до Поттера і розкажу про твої з Забіні маніпуляції, потім зізнаюсь директорові, що я була в ситі спогадів, і розкажу, що я там бачила...
-Ти не можеш! А як же те, що ти мені говорила про слизеринців, єдність?!
-Плювала я зараз на всіх слизеринців,- штовхнула Драко Кассандра,-плювала я на Хогвардс! Виведи мене зі школи!!!
-Я не розумію...-Драко боявся, що в дівчини от-от почнеться істерика.
-Не треба розуміти! Треба лише взяти дозвіл у твого клятого батька!!!
-Почекай мене тут.-Драко побіг вверх сходами.

-Холодно,-прошепотіла Кассандра, вийшовши за межі школи.
-Темно,-буркнув у відповідь Драко,- місяця нема.
-Хвала Мерліну, що нема, зараз він непотрібний... непотрібний той місяць.
-Грей, що з тобою, ти ж тремтиш! І взагалі, якої холери ми сюди приперлись?! Що це означає?!
-Цс-с-с...-притулила свого пальця до губ Драко Кассандра.-Слухай мене, я зараз зникну, аперуюсь, а ти... ти дочекаєшся мене, незважаючи на те, скільки тобі доведеться тут мерзнути. Ти проведеш мене назад в Хогвардс.
-Я все одно...-спробував протестувати Малфой.
-Я тебе благаю! І тоді, тоді я буду твоєю боржницею до кінця життя.-Кассандра зникла у темряві.


Маленька фігурка білого янгола зі сльозами на кам'яних щоках одиноко миготіла посеред занедбаного парку. Кассандра підійшла до фігурки і посинілим від холоду пальцем провела по білих кам'яних сльозах. Дівчина обійняла майже однакового з нею за зростом янгола і, примружившись, поглянула в темно-сіре небо.
-Касс...-долинув до неї низький приємний голос.
-Де ти?-закрутила головою дівчина.
-Я тут.- біля янгола з'явилась висока постать у каптурі.
-Я прийшла...
Чоловік зняв каптур, підійшов до Кассандри і обійняв. Дівчина міцно притулилась до плеча Фредеріка Грея.
-Без сліз, тільки без сліз. Тут вже є один янгол, що плаче.- сірі очі батька роздивлялись бліде обличчя дочки.
-Ти втік?
-Втік?-Фредерік Грей засміявся, потрусивши солом'яного кольору волоссям,-Касс, від дементорів не так легко втекти. Я лише вийшов, так би мовити на прогулянку...
-Ти не повернешся туди, правда?
-Не вдавай з себе маленьку дівчинку! Ти ж все розумієш!-Грей сів на гранітну плиту, на якій стояла фігурка,-Слухай уважно, під час різдвяних канікул ти повернешся в маєток...
-Я можу поїхати туди раніше, якщо необхідно.
-Касс, ти поїдеш туди тільки під час різдвяних канікул,- красиві риси обличчя Фредеріка Грея загострились від напруження ,-правила зараз не для того, щоб їх порушувати.
-Я розумію,-знову притулилась до янгола Кассандра.
-Ти підеш у північне крило і піднімешсся у кімнату біля горища...
-У кімнату, яка зачинена на ключ?
-Ключ всередині маминої порцелянової фігурки, яку ти забрала з собою у Хогвардс.
-Але як його витягнути?
-Розіб'єш фігурку.
-Я не можу! Це все, що залишилось у мене від мами!- вигукнула у розпачі Кассандра.
- Не час бути сентиментальною, Касс! Ти відкриєш кімнату, зірвеш зі стіни стару картину і витягнеш її з рами, між полотном і картиною ти знайдеш конверт. Ти повернешся,- Фредерік Грей струсив з білявих пасем волосся сніг,- ти повернешся в Хогвардс з конвертом і сховаєш його.
-Мені можна його відкрити?
-Ні, поки живі ті, чия печатка стоїть на конверті.
-Це ваша печатка?-майже нечутно спитала Кассандра. Фредерік Грей кивнув.
-Навіть розкривши конверт і побачивши, що там, ти повинна бути дуже обережною. Зрікайся його при найменшій загрозі. Кажи, що ти нічого не розумієш і не знаєш.
-Ви з мамою через це потрапили в Азкабан?
- Хтозна,-гірко посміхнувся Фредерік Грей,- я помилявся, я дуже багато помилявся, але я... Касс, я ні про що не шкодую!
На небі з'явився місяць - похмурий з чорними лиховісними плямами на блідо-жовтому тлі.
-Ні! Йди геть! Йди!-закричала Кассандра,-Ще рано!Ще не час!
-Касс,- підвівся батько дівчини,-дементори не чекають, мені пора туди, а тобі пора до школи в тепле ліжко. До речі, як ти вийшла?
-Мене провів син викладача,-обійняла батька Кассандра,-Драко Малфой, він мене зараз чекає, не хвилюйся він нічого не розповість.
-Ну, що ж...-зітхнув Фредерік Грей.-Доля регоче мені в обличчя.
-Що?
-Нічого-нічого. Біжи, не змушуй цього Драко Малфоя загинути смертю хоробрих і замерзнути.
-Тату!-гукнула наостанок Кассандра.-Невже цей конверт усього цього вартує?
- Земля крутилась навколо Сонця і повір, що прийде час, коли вона закрутиться навколо цього конверта. Прощавай, Касс!


-В Вероні пишній, бр-р-р, дві сім'ї,-переминався з ноги ногу Малфой,-от, блін, далі не пам'ятаю! Бр-р-р... В Вероні...
-Згадуєш свій акторський дебют?-нізвідки з'явилась Кассандра.
-Ні, замерзаю!
-Вибач, що так довго. Пішли, бо справді холодно.
Слизеринці деякий час йшли мовчки, лише наближаючись до вітальні Драко спитав:
-Ти нічого не поясниш?
-Ні.- Кассандра зупинилась перед входом.-Нам краще зайти поодинці.-Драко у відповідь кивнув.-І-і-і... Повір, я цього не забуду.
Кассандра встала навшпиньки і поцілувала Драко в щоку:
-Ніколи не забуду...-дівчина зникла за стіною.
Драко зітхнув і торкнувся холодної поверхні стіни...