Глава 47

Глава 47

-О-о-о, Поттер, у тебе чудовий вигяд!
Гаррі, подивившись на Малфоя через перекошені окуляри, скривився:
-Мені зараз не до тебе і не до твоїх дурнуватих жартів.
-Як добре, що ти реаліст і усвідомлюєш свою зовнішню неповноцінність. Я ж хотів втішити тебе невдалим компліментом.
-Малфой, відійди з дороги!-вигляд у Рона був такий, немов його щойно переїхав асфальтовий каток.
-Справді, Драко, прошу пропустити друзяку Рона вперед!-галантно посунув Малфоя Забіні.-Стався з повагою до моїх майбутніх родичів!
-Та пішов ти!-Рон схопив Блеза за комірець.
-Ходімо, Роне, вони того не вартують!
Драко декілька секунд дивився вслід грифіндорцям, що піднімались по сходах:
-Ей, Поттер, а знаєш, ти правий, ми й мізинця твого не варті!
Перекошені окуляри Гаррі сповзли на носа:
-Що-о-о?
-Так, як ти, - посміхнувся Малфой,-стриптиз не станцює ніхто! До речі, ти білизну шиєш собі сам? Дуже оригінальний крій!
Драко обернувся і, перестрибуючи через сходинки, спустився вниз.
-Рон, про який стриптиз він говорить?- Гаррі сперся на картину з амазонками, що одразу почали виконувати якісь ритуальні танці.
-Поняття зеленого не маю, але, знаючи Малфоя, я думаю, що це витвір його хворої фантазії.
-Я теж так думаю, але після цієї пиятики я майже нічого не пам'ятаю...
-Я також...
-Хоча, знаєш, у мене вчора був непоганий настрій, тому я зміг би зробити що завгодно.
-Можливо. Але я нічим не можу допомогти,- відтягнув Рон Гаррі від вже здичавілих амазонок,- останнє, що я можу пригадати, це як Невіл поїв Тревора вогневіскі з наперстка...
-Ти йдеш надвір? Вуд щось хоче балакати про квідичний сезон.
-Може,- скривився Рон,-ти обійдешся без мене? Бо мене трохи нудить...
-Окей.-кивнув другові Гаррі і, зітхнувши, направився у двір.
Під одним з дерев стояв Седрик Дігорі і вдивлявся у незвично блакитне листопадове небо. Він не звертав жодної уваги на учнів, що сновигали навколо і, здавалось,був заглиблений у свої думки. Проте вартувало лише Поттерові з'явитись на горизонті, як вихователь одразу стрепенувся:
-Поттер! Маю до тебе розмову!
-Я... Та я на збори капітанів зібрався...
-Обійдуться без тебе.- Седрик направився до Олівера Вуда, який сидів на лавочці і малював щось на папері.-Олівере, можна я на декілька хвилин заберу Поттера, у нас серйозна розмова.
Вуд підняв на Седрика почервонілі очі і сумним тоном попросив:
-Ти мене краще звідси забери, підем пива вип'ємо.
-Не можна, не забувай про збори капітанів.
- Ну то перенеси ті збори на якийсь інший день! Теж мені вигадав, збори після балу...
-Олівере, збори призначив не я, а ти,- якомога розбірливіше вимовив Дігорі.
-Справді?-здивувався Вуд,-І на котру годину я їх призначив?
-Мабуть на зараз, бо Поттер уже прибув. То можна мені з ним порозмовляти?
-Та, будь ласка! Дігорі,-почав шепотіти Вуд,- шкода, що ти вчора так рано пішов. Ти навіть не уявляєш як багато вони пили...
-Хто?
-Викладачі! Особливо після того, як кудись подівся Снейп. Спочатку, в його присутності вони також пили, але потім! Хагрід приніс свою, мабуть, літрову чарку і примушував мене пити тільки з неї. Уяви собі, ми по чотири рази випили за здоров'я кожного викладача, вісім разів за здоров'я директора і навіть раз за Луціуса Малфоя.
-За Малфоя?!!
-Чого ти дивуєшся? Ще б годинку і ми почали б пити за кожного хогвардського учня зокрема.
-То я піду з Поттером, добре?
Олівер кивнув і продовжив розвивати свої задатки художника: домальовував нереально довгі ноги кострубатій дівиці у сукні, що майже повністю складалась з декольте.
-Поттер, ходімо!
Гаррі намагався встигати за швидкою ходою Дігорі, але вчорашній бал давав про себе знати:
-Седрик, почекай!
-Почекати?!!- зупинився вихователь.-Я чекав вчора цілий день, хоча міг зіпсувати вашу шикарну гулянку! Але ні, я культурно чекав донині, бо не хотів переривати твоїх вчорашніх ганебних нетверезих маніпуляцій!
-Я що - танцював стриптиз?-обережно спитав Гаррі.
-Фу,- на обличчі Седрика застиг вираз неймовірної огиди,- хвала Мерліну, цього я вже не застав! Як ти дійшов до цього, Поттер? Я думав, що після того, як ти, уявляючи себе крутим барабанщиком, нагримався виделкою по баняку з-під картоплі, заспівав гімн Хогвардсу, пристрасно обіймаючи місіс Норріс, і тричі поцілував якусь жабу з криками: "Давай ставай принцесою!", ти уже будеш не в стані щось ще робити.
-Я цілував Тревора?-скривився Гаррі.
Очі Дігорі полізли на лоба:
-Я не знаю, Поттер... Можливо, ти й цілувався з якимось Тревором після сеансу стриптизу, але я бачив твої прояви пристрасті лише до зеленої рептилії.
-А... Це немає значення...
Якийсь час вони йшли мовчки. Гаррі нарешті пристосувався до темпу Дігорі і тепер намагався стабілізувати дихання.
-Знаєш, Поттер, я тебе не розумію, дівчата від тебе шаленіють, а ти поводиш себе як остання свиня.
-Яких дівчат, крім жаби, ти маєш на увазі?
-Не прикидайся дурником. Я говорю про Чо і Герміону Грейнджер. Як можна прийти з дівчиною на бал і жодного разу не запросити її на танець!А натомість напитись?!
-Давай не будемо про це. Куди ми йдемо?
-До директора. - Седрик не звертав уваги на намагання Гаррі щось спитати.-Герміона така приємна, відповідальна, розумна дівчина... Як можна так себе поводити? Ти ж, можна сказати, зіпсував їй репутацію...
-Принаймні я не валявся з нею на підлозі в кабінеті Трансфігурації,-прошепотів Гаррі,- Герміона - не моя кохана, тож вчора я плямував лише свою репутацію.
-Це істотно нічого не міняє. Сік мандрагори,-промовив Седрик пароль горгульї біля дверей у кабінет директора.

***

-Я, чесно кажучи, думаю, що Ноттові нічого не загрожує. Ну викликав Снейп його батьків, ну почитає їм моралі і що далі?- Драко очікував якоїсь реакції співбесідників: Кассандра лише пошелестіла сторінкою, а Блез засопів.-Одразу було зрозуміло, що ніяких сумних наслідків, про які вчора кричала Макгонегел, не буде, окрім тяжкого похмілля, звісно. А загалом, вчора була класна гулянка, жаль ніхто з грифіндорців не гикнувся. Що ти думаєш, Блез? Бле-е-з?
Забіні мовчки лежав на канапі і витріщався в стелю.
-Блез, ти мене чуєш?Що ти глухий чи що?
Забіні не показав жодних ознак життя.
-О-о-о, яка прикрість!-Малфой став над канапою.- Шановні друзі, сьогодні ми зібрались, щоб провести на той світ доброго товариша, люблячого, але не надто вірного чоловіка і гарного батька кількох десятків дітей, розкиданих по всій території Хогвардсу з концентрацією дві штуки на десять квадратних метрів. Містер Забіні залишив велетенський слід в історії нашої школи: жуйка причеплена ним під стіл у кабінеті Замовлянь буде нагадувати наступним поколінням про його коротке і даремне життя...
-Та пішов ти!-втрутився у промову Блез.
-Знаєш, ти як при житті був невихованим хамом, таким й після смерті залишився! Жодної поваги до друзів в траурі!
-Це я хам?!!
-Ну, це ж не я без жодної на те причини перестаю реагувати на людей.-Драко сів поряд з Забіні.
-У мене на все є причини.
-Уточни.
-Знаєш що, Малфой, ти - жахливий егоїст! Вчора, коли ви буянили і пили мною ж сховане вогневіскі, я був змушений вигулювати на свіжому повітрі п'яну сестру Візлі. Але я ж не жалівся, бо робив це заради друга, який виявився справжньою собакою.
- Це з якої радості?
-Як ти міг мене не покликати, коли отой вар'ят Поттер показував стриптиз, я може також хотів пореготати ?
-Який ще стриптиз?-нахмурив брови Малфой.-Ти що з похмілля плетеш?
-У мене немає похмілля, вчора я був тверезий!
-Ти говориш про те, що я сказав Поттерові?
-Ні, блін, моїй мамі! Певно що Поттерові!
-Блез, я ж йому збрехав. Підколов його, розумієш? Ті ж придурки з Грифіндору повпивались і певна річ нічого не пам'ятають!
-А-а-а...-зітхнув Забіні.- Все одно у мене настрій зіпсувся.
-Якщо б сталось щось таке, то я б тобі сказав кидати ту шмаркачку в кущі і гнати до Великої зали.
-Справді?
- Аякже, так що перестань корчити з себе ображеного!Та й не дуже то було б весело, от якби якась дівиця, така як Грей...-Драко перейшов на шепіт.
-Ой, не кажи...
-Класно б таке організувати.
-Фіг вона перед тобою роздягнеться, хіба що після слів: "Можете поцілувати наречену."
-Всяке буває.
-Ой-ой-ой, доведи, великий мачо, спеціаліст по роздяганню.
-Ну...
-Стушувався!
-Вчись, дилетанте!-Драко обернувся в сторону Кассандри, що студіювала Зілля.-Грей, у тебе така класна брошка на мантії! Можна подивитись ближче, це така ж як у Паркінсон?
-Вона зроблена на замовлення і тому унікальна!- фиркнула Кассандра.- Вона прикріплена до мантії.
-Та ні, Грей!- не вгамовувався Драко.- Вона точнісінько така ж як у Паркінсон!
-Придивись, сліпондро!- Кассандра зняла мантію і кинула через усю кімнату.
-Ну я ж кажу, точнісінько така, як у Паркінсон,- вертів мантією Драко.
-У Паркінсон такого ж орнаменту, як малюнок на моїй жилетці! А ця унікальна.
-Ніяка вона не унікальна!
Кассандра злісно засопіла, скинула жилетка і запхала під носа Малфою:
-Бачиш?
-Ну, вони ж ідентичні! Ось ця на мантії, і на жилетці, і на блюзці...- Драко торкнувся малюнка.
-Руки, Малфой! Ти що ж не бачиш, що це символи Слизерину, а це герб Греїв!
-Ну, тоді ваш герб Пенсі прищіпає на джинси!
-Вони різні, Малфой!
-Ну, знаєш на блюзці може справді малюнок трішки інший ніж на жилетці, але точнісінько такий, як брошка на мантії.
- Що ти плетеш?
-Вибач, я ж не винний, що ваш сімейний герб тиражують сотнями і нашивають на одяг.
-Малюнки на блюзці і на жилетці- однаковісінькі!- Кассандра розщіпнула верхній гудзик і Драко одразу почав посміхатись.-Якщо їх притулити один до одного, то вони зійдуться... Малфой,- Кассандра защіпнула гудзик назад,-мені здається, чи тобі пофіг мій сімейний герб?
-Ні-ні я справді загризся цією ситуацією.
-Ах ти ж свиня!-забрала одяг від Малфоя дівчина.-Ти просто хотів, щоб я зняла...
-Драко, як ти міг!-кинув у Драко подушкою Блез.- Зіграти на почуттях сімейної гідності людини! Ти справжня скотина, Малфой!
-Забіні, ти припух?!!-здивуванню Драко не було меж.-Ти ж сам...
-Ходімо, Дюймовочко, вип'ємо соку і забудемо цей прикрий інцидент,-взяв Блез за руку Кассанду,- а ти подумай про свою ганебну поведінку!-обернувся він при виході до Малфоя і підморгнув йому.
-Забіні, ти колись вранці не прокинешся!!! Я тобі обіцяю!!!

TBC