Глава 6

Кабінет Захисту від темних мистецтв не був пустим. За партою майже у кінці класу сидів Драко Малфой, біля нього Креб і Гойл. На парті Малфоя улігся Забіні, схрестивши руки на грудях.
- Він що? Теж вмирати зібрався?- перелякано зашепотів Рон.
- Ні, це він намагається показати з себе велике цабе,- вголос відповіла йому Герміона і кинула книжки на найближчу парту.
- Якісь проблеми, Грейнджер?- спитав Малфой, відсуваючи рукою Гойла, який закривав своєю спиною епіцентр подій.
- Ні! Я просто рада, що у тебе не багато родичів і ти одна дитина в сім'ї!
Креб і Гойл повільно почали підніматись з своїх місць. Забіні, який раптово ожив, злісно зиркнув на охоронців Малфоя і ті, хмикнули, але все ж всілися.
- Боїшся, Візлі?- витріщився Забіні на Рона.
- Кого? Тебе?- Рон намагався говорити страшним тоном, але, очевидно, свого тону злякався лише сам Рон.
- Мене не треба боятися, Візлі,- усміхнувся Забіні на всі тридцять два,- мене треба любити!!! Його,- кивнув на кафедру,- боїшся?
- Перестань, Забіні,- втрутився у розмову Драко,- ти говориш так, ніби Захист викладатиме Темний Лорд. Візлі, це всього-на-всього ще один Малфой. І, оскільки,- слизеринець вишкірився,- у нас з тобою повне взаєморозуміння, то мого батька тобі не слід боятись.
- Втішив,- Рон схопився за голову руками.
Старший Малфой повільно ввійшов до кабінету, і поки дійшов до кафедри встиг розглянути кожного учня. Від крижаного погляду світло-сірих очей у Рона засіпалось вухо, Гаррі низько схилився над підручником і у нього сильно зачухалась потилиця від пекучого погляду викладача, лише Герміона поводилась так, ніби пересаджувала мандрагори на уроці професорки Спраут.
На відміну від грифіндорців, слизеринці вели себе більш розкуто. Блез Забіні подарував Луціусу Малфою найчарівнішу зі своїх посмішок, а Пенсі Паркінсон одразу почала накручувати кучері на палець.
- Учні, розгорніть свої підручники на сторінці одинадцять,- одразу взявся до справи Малфой.
Вгору злетіли одразу дві руки: Герміонина ( Рон сумно похитав головою) і ...Драко Малфоя.
- Драко,- з усмішкою звернувся викладач до сина.
- Наскільки мені відомо, професор Снейп знаходиться у школі...
- Наскільки тобі відомо? - обличчя Малфоя-старшого одразу набрало жорсткого і неприступного вигляду .- Як добре, що на минулому уроці ти зумів помітити викладача!
За спиною Драко хтось захихотів, та хлопець, незважаючи на це, продовжував:
- То чому професор Снейп не може продовжити викладання Захисту від темних мистецтв?
- Очевидно на це є причина...
- Вас призначив директор?
- Це урок! - від вигуку Луціуса Малфоя здалось аж затремтіли стіни.- Не допит!!! Сторінка одинадцять, Драко, одинадцять!
Раптом викладач замовк і повернувся до Герміони:
- У вас виникли питання, міс?
- Та я...- голос Герміони затремтів,- власне...
- Що?
- Я хотіла спитати майже те саме,- випалила Герміона.
- Десять балів з Грифіндору за недоречні питання! Сторінка одинадцять,- голос Малфоя знову став тихим і спокійним.
Драко перехилився через прохід між партами і прошепотів:
- Грейнджер, ми з тобою, виявляється, споріднені душі. Я вже читаю твої думки...
Дівчина люто накинулась на підручник, завзято шукаючи одинадцяту сторінку...
***
Герміона Грейнджер сортувала книги, щойно принесені з бібліотеки. Частина грифіндорського столу, довжиною десь зо два метри,була заставлена непотрібною, на думку Рона Візлі, літературою.
- Так...- переглядала список Герміона,- "Як зварити зілля не користуючись рецептом" є, "Хто такі леприкони" є, "Як...
- Убити Рона Візлі без рецепту" є,- закотив очі догори Рон,- Герміоно, уже дванадцять хвилин ти безперестанку розкладаєш цю макулатуру! Скільки можна?!
Герміона насупила брови:
- Я...
-Хочу добре здати екзамени,- хором продовжили Рон і Гаррі,- отримати гарну роботу у міністерстві і вмерти шанованою чарівницею з пенсією більшою ніж прожитковий мінімум!
Герміона хмикнула і продовжила, уже зовсім не звертаючи уваги на присутність хлопців.
- Як справи Гаррі?- сказав Рон, вдаючи, що Геріона також перестала існувати.
- Противно,- скривився Гаррі.
- Як ти вважаєш Дігорі ще тут чи вже поїхав?
- У школі Седрик Дігорі?!- закричала Герміона і пошпурила у Рона "Історією останніх племен тролів"- Це ж усе міняє!
- Ти думаєш від приїзду Дігорі повиздихували останні племена тролів?- спіймав книжку Рон.
- Ні, дурню! Як ви не розумієте?- дівчина почала гарячково жестикулювати,- Лестранж у сні Гаррі, Седрик у школі, Малфой - викладач...
- Справді!- награно щиро вдарив себе по лобі Рон - Як ми не здогадались! Седрик - син Белатриси і Малфоя-старшого...
- Ні-ні! - заперечив Гаррі, - Син - це не цікаво! Краще коханець!
- Фу, Гаррі! Це вже збочення,- скривився Рон.
- Белатриси,- пояснив Гаррі.
- А-а-а...
- А ти подумав?- Гаррі ввійшов у раж і навіть почав малювати на пергаменті пітекантропа, який мав би бути Белатрисою,- Не забувай Вуда. Він, мабуть , прийшов мстити. Седрик відбив у Вуда дівчину.
- Белатрису,- Рон тицьнув пальцем у фігурку Вуда з надзвичайно тонкими ногами і короткими руками.
- Ні! Що у таких хлопців, як Вуд і Дігорі не може бути більше однієї дівчини?
- Хлопці, я серйозно!
- Герміоно, - став серйозним Гаррі,- це співпадіння обставин! Може ж у нашому житті щось статись ненавмисне!
- Мабуть, ти правий,- повернулась до "Історії тролів" Грейнджер.

TBC