Глава 34

Глава 34
- Гей, Невіле, ходи сюди!
- Що таке, Роне? Е-е-ей, куди ти мене тягнеш?
- Йдемо, там дізнаєшся.
Вони йшли коридорами Хогвардсу, коли раптом Рон пригальмував біля зграї слизеринських дівчат. Його рука мимовільно потяглася до волосся.
- Паркінсон, ми йдемо репетирувати останню сцену, бо в того Дігорі вистачає часу тільки на лизання моєї сестри з тим...- означення особи Забіні, грифіндорець залишив при собі. – Ти йдеш з нами?
Від згадки про поцілунки Блеза та Джіні, Пенсі аж скривилася. Її мовчанку розцінили інакше. Рон продовжив переконувати свою „дружину”, адже необхідно було, щоб всі були присутні.
- Розумієш, Пенсі, до Хеловіну залишилося два тижні, а ми погано відрепетирували, можна сказати, головну завершальну сцену.
- Так, так. Вже йду. А де решта?
- Колін вже в кабінеті трансфігурації, я пішов шукати тебе і Невіла. А Герміона пішла за Седриком . Потрібно ще Малфоя знайти..
- Я за ним піду, - швидко сказала Пенсі, занадто швидко, і зникла в одному з коридорів Гогвортсу.


„ Треба знайти міс Сміт та віддати їй ці листи. Якось негарно вийшло,”- думав Седрик . Стукіт в двері. Подумавши, що це прийшла інспекторка, і молячи Бога, щоб вона не була дуже злою, відчинив двері, та мало не вмер на місці від інфаркту: на порозі стояла Герміона Грейнджер. Вуду вже репутацію зіпсували, то тепер на черзі він?...
- Седрику, ми вирішили зробити репетицію останньої сцени, адже скоро виступ, і було б добре ще раз пройти цю частину сценарію. Ми зібралися в кабінеті трансфігурації , але нам потрібно, щоб ти був присутнім.
Седрик страшенно здивувався такому оберту подій. Здебільшого, він за шкварку і під страхом четвертування заганяв усіх на репетиції. Не вірячи у своє щастя, Дігорі пішов з Герміоною.
Не встигли вони завернути за ріг, як Гаррі під плащем-невидимкою зайшов до кімнати Седрика. Ура!!! Таки вдалося!
Оскільки Герміона дуже не хотіла грати закохану в Седрика, то саме вона придумала цей обхідний маневр: всі будуть репетирувати останню сцену, а тим часом Гаррі забере листи, бо його герой вже в тій сцені мертвий.
Поттер швидко знайшов листи і змився звідти від гріха подалі.


- Цього не може бути! – кричала Белатриса.
- Я тобі ще раз кажу: ніяких листів у Дігорі немає, - надзвичайно спокійно, як на ситуацію сказав Снейп. – Я прийшов до нього, обшукав всю кімнату, використавши при цьому всі можливі закляття, але нічого не знайшов.
- Він їх заховав!
- Бело, а ти в цьому впевнена? Я не хочу тебе образити, але ти могла покласти листи не в ту книгу.
- Снейпе, я не зійшла з розуму, і в мене немає склерозу! Я точно знаю, що листи були в тій книзі, це була „Хроніка життя Моргани, сестри короля Артура”.
- Ну і літературу ти почитуєш на дозвіллі! Не те, що у Дігорі. Він захоплюється книжками про підвищення сили, не буду уточнювати, котрої саме. Цікаво, а ти почала колекціонувати газетні статті про себе, бо в Дігорі я знайшов кілька вирізок про Тричаклунський турнір? Бідолаха, ще досі думає, що програв Поттеру.
- Послухай, мене не хвилює якої там сили бракує Дігорі, а ти, мабуть, з превеликим інтересом простудіював ту літературку! Що, Северусе, роки?
- Ніякі не роки. Якщо тебе це так гризе, то можу довести.
- Я тобі зараз доведу! Ти повинен був забрати в того хлопчиська листи, а не читати всякі бздури!
- Та заспокойся ти з тією книжкою, я тобі нічого не зроблю, Бело, тільки не кіпішуй. Послухай, тих листів там дійсно немає. Але ти теж додумалася покласти їх в книгу, і розгулювати з нею по всій школі!
- А куди я мала їх, по-твоєму, покласти? І ніяка це не школа, це якийсь притулок для душевно хворих!
- Тоді потрапила куди треба. Але чорт з цим, Бело, залишається один вихід з ситуації: йди до Дігорі, і скажи, що ви помінялися книгами, віддай йому цей дурнуватий кодекс, хай він віддасть твою.
- Але ж він не має того листування!
- Боже, мені ще тебе вчити? Пригрози йому Дамблдором. Він швиденько знайде ті листи, а якщо, не доведи Мерліне, Дігорі в курсі подій, то ми будемо знати точно.


TBC