Глава 66

Глава 66

Серед старовинних телескопів, які переповнювали вежу Астрономії, літало безліч крихітних паперових літачків. Кассандра, за допомогою чарівної палички, змушувала їх знову і знову кружляти по кімнаті. Палітурка з красивого зеленого оксамиту, що колись була частиною записника, подарованого Драко Малфоєм на Різдво, самотньо лежала на підвіконнику.
- Чорт!-вигукнула Кассандра, бо почулись чиїсь кроки на сходах і літачки попадали вниз.
- Привіт.-промовив Драко, наближаючись до підвіконника.
- Ми вже бачились.
- Ах, так, звісно,- слизеринець підійшов до вікна.
- Я...-почала Кассандра.
-Можна я перший?-Малфой підняв очі з підлоги.- Послухай, будь ласка, бо я, чесно кажучи, не мастак говорити якісь пафосні романтичні речі. Я взагалі цинік, але це...це трохи не в тему.- Драко дивився на Кассандру, а вона мовчки слухала і розглядала щось через вікно.-Ти особлива дівчина, не така, як всі. Я відчуваю, що у нас з тобою є якась, не знаю, спорідненість, ми майже однакові! Ти знаєш, коли ми разом пішли на бал, то я казав, що це тільки угода, взаємна послуга, але для мене, повір, це було чимось більшим. Мені було приємно, що саме ти поряд. І хоча я часто поводився, як самозакохана свиня, я ніколи не хотів тебе образити, просто я такий, як є... Я не вмію показувати свою симпатію, прихиляти до себе людей. Але з тобою, з тобою я хочу, щоб було по-іншому!Я не можу тобі одразу запропонувати бути моєю дівчиною, я лише хочу, щоб ми спробували поступово побудувати почуття, які відрізнятимуться від дружби.
- Ні.- порушила Кассандра мовчанку.- Ні таких стосунків, ні дружби не буде.
- Це... Це остаточне рішення?-здивовано спитав шокований Малфой.- Може ще подумаєш?
- Про що?-гірко усміхнулась Кассандра.- Стосунків не буде ні зараз, ні завтра, ні через місяць. Я взагалі прагнутиму обмежити наше спілкування до мінімуму, хоча розумію, що у школі ми все одно будем стикатись, але у мене нема можливості покинути Хогвардс. На жаль...
- А можеш пояснити причину такого рішення?-у голосі Драко з'явився знайомий сарказм.
- Повір, причини більш, ніж поважні.
- А можна попросити тебе їх озвучити?-Малфой помітно розлютився.
- А ти хочеш їх почути?
- Мабуть, хочу, якщо питаю!
- Добре, якщо ти прибереш тон "ображеного супер-Малфоя, якому перший раз в житті відмовили".
- Обов'язково, якщо ти скажеш, чим тебе не влаштовує супер-Малфой.
- Тим, що він Малфой!-нарешті відвернулась від вікна Кассандра.
- Не зрозумів.
- Звісно, адже ти, мабуть, нічого не знаєш і не розумієш. Це нічого не міняє. У мене є гордість. Я ображена, зла і цілковито самотня. У мене немає нікого, хто б допоміг мені, розрадив, заступився, захистив. І причина цьому усьому: розбитим мріям, втраченим ілюзіям, поламаним почуттям, одна - Малфой...
- Ти що ненормальна?!-закричав Драко.- Я тут до чого?І я ж намагався тобі допомогти, втішити тебе, ми з Забіні зі шкіри лізли!Я не винний у смерті твоїх батьків!
- Я й не казала, що ти винен!-піднялась на тон вище й Кассандра.
- Ти сказала: Малфой!
- А ти один на світі Малфой?!
Драко, піднявши брови, на мить задумався і спитав:
- Батько?
Кассандра не відповіла, відвернулась до вікна і знову почала розглядати щось вдалині.
- Що він зробив?-пошепки спитав Драко.
- Мене сиротою.
- Я не вірю...-захитав головою Малфой.
- О, перестань! Невже ти зараз скажеш, що твій батько янгол і не здатен мухи образити? Це буде підло з твого боку!
- Ні, звісно ж він не янгол і я впевнений, що він на таке здатен, але... Він же знав, що ми друзі з тобою, він же знав, що ти мені подобаєшся...
- Очевидно, благородність - не його риса.
- А звідки ти знаєш? Хто тобі таке сказав? Може, це неправда?
Кассандра обернулась і пристально поглянула у сірі очі хлопця:
- Ти мені не віриш?
- Вірю.- кивнув Драко.- Але мені все одно важко це усвідомити. Причина,- відчинив він двері,- звісно поважна і я більше не буду тобі надокучати. Вибач.
Коли слизеринець зник за дверима, Кассандра відчинила старе, потріскане, трухляве вікно. У кімнату одразу ввірвався холодний, січневий вітер, який знову підняв вгору маленькі паперові літачки і ті закружляли разом з сніжинками.
- Без жодної магії.-спостерігала за ними Кассандра.
Вона взяла оксамитову палітурку, торкнулась її вказівним пальцем і, мить подумавши, викинула через відчинене вікно:
- Так мусить бути, бо я, на жаль, не Джульєтта... Я інша.



- Ті хулахупи, то, напевно, надзвичайна гидота, хоча я їх жодного разу не бачив. Але навіть так, вони мені настільки осточортіли, що передавив би їх усіх власними руками.-Олівер почав показувати процес знищення хулахуп у повітрі.- Гади смердячі! Я йому кажу:"Пішли, містере Лавгуд, до готелю, бо вже пізно і холодно", а він мені: "Постривай, синку, ще зо дві годинки почекаєм, у них почнуться ритуальні танці для приваблення особин протилежної статі". А я собі думаю: постою ще з годинку і сам танцювати більше ніколи не зможу, постою ще зо дві - і протилежна стать мені буде по барабану.
- Невже все так було погано?-співчуваючи спитав Седрик.
- Та ні. Прийшли в готель, гахнули по сто грам вогневіскі, потім ще по сто, і ще по сто, і якось знайшли спільну мову: він мені - про хулахупи, я йому - про квідіч. Ірландських народних пісень поспівали, Луна правда рипоніла, що в нас ні голосу, ні слуху, але в той момент то нікого не гребло.
- Привіт місцевим педофілам!-мовби виріс на хогвардських сходах Забіні.
-Ромео, я тобі зараз зуби полікую так, що до кінця життя їстимеш лише картопляне пюре!-шарпнувся було до слизеринця Вуд, але був стриманий Дігорі.
- У мене зуби здорові від народження!-продемонстрував усі 32 Блез.- Я от коли вас побачив, то вирішив спитати. Оскільки ви у нас знані збоченці, то чи немає у вас чоловічого в'язаного светра рожевого кольору?
Дігорі і Вуд на декілька секунд випали з реальності, Седрик отямився першим:
- Втрачаєш форму, Забіні, бо в твій прикол я не врубався.
- Не маєте, значить?-похнюпився Блез.- Чому всі мужики не люблять рожеве?!
- Бо це противний бабський колір.- відповів на питання Вуд.
- А ти вмієш мислити, Олі!-поплескав Блез Вуда по плечу.-Єдина звивина працює!Побільше думай, і не тільки про квідіч, а над складнішими питаннями, наприклад, скільки буде сім на вісім.
- Можеш його бити,-відпустив рукав Олівера Седрик.