Глава 24

Глава 24
Вже другу годину тривала напружена робота. А точніше, репетиція під керівництвом всіма визнаного знавця театру і мистецтва Седрика Дігорі, котрого останні пів години не покидала думка про криваве самогубство.
Блез Забіні, чи точніше Ромео, вже майже годину стояв на одному коліні перед імпровізованим балконом з котрого йому усміхалась щаслива Джульєтта - Джіні Уізлі. Коліно спочатку нило, потім сіпало, тепер воно перестало подавати будь-які признаки живого тіла, і Блез, чесно кажучи, вже подумував про ампутацію своєї кінцівки. Але їх з Драко висока мета потребувала певних жертв, тому, зібравши волю в кулак, Блез продовжив:
- В твоїх очах страшніша небезпека, ніж в двадцяти мечах. Поглянь
лиш ніжно – й мені ненависть їхня не страшна…
Джіні сором’язливо усміхнулась йому з балкона:
- Моє лице ховає маска ночі, але на нім пала дівочий стид…
- Цікаво, про який це дівочий стид вона базікає? - Драко, котрий вже, здавалось, зрісся з своїм кріслом від нескінченного сидіння, відпустив уїдливий коментар, - Хіба то не вона в понеділок цілувалась з Діном Томасом в усіх на очах біля Великого Залу. Джульєтта б, мабуть, у гробі перевернулась, якби знала хто виконує її роль…
- Ще одне слово Малфой і ми почнемо репетирувати твою сцену. Повір мені, це буде довго і страшно, хвала Мерліну часу у мене достатньо, - Дігорі погрозливо потрусив сценарієм перед самісіньким носом Драко.
В той час Джінні і Блезу нарешті дозволили покинути місце каторги, тобто сцену, і під яскраве світло рамп вийшли Пенсі з Лавандою.
- Поклич до мене доню. Де вона? – своїм басовитим голосом затягнула Пенсі, заламавши у руки. Дігорі жестом показав їй, щоб не перегравала. Слизеринка нахмурилась, вона ж так хотіла своєю досконалою грою справити незабутнє враження на Блеза, котрий, сидів у першому ряду. Старання не пройшли даремно, враження справилось, та ще й яке. Забіні у розпачі закотив очі і повернувся до сцени не зовсім цензурним місцем.
- Моєю цнотою в дванадцять років клянусь, що я вже кликала її, - Лаванда солодкавим голосом «проспівала» свою репліку, не особливо вдумуючись у зміст сказаного.
Драко у приступі беззвучного сміху сповз з крісла:
- Видно, у Шекспіра були з тим якісь проблеми, - Малфой все ще реготав, поглядаючи на Лаванду, обличчя у котрої запашіло, - чи то твої авторські вставки, а Дігорі? Тоді, проблеми, мабуть, у тебе…
- Малфой! – скипів Седрик, - ти, здається, зараз договоришся. Блез, Джіні, скоро на сцену. Пансі, Лавандо, вашу відрепетируємо пізніше.
- Як я тобі, Блезе?- Пансі кокетливо посміхнулась до Забіні.
- Тобі як? Правду, чи щоб не образити? – перспектива знову виходити на сцену зовсім його не тішила, тому Блез був у не найкращому настрої.
Але Пансі сарказму не вчула, чи не зрозуміла, тому усміхнувшись найзвабливішою посмішкою зі свого арсеналу, покрокувала до свого місця у залі.
Забіні з нещасним виглядом знову виліз на сцену, біля нього став Ерні МакМіллан. Репетирували сцену на балу:
- Коли торкнувся рукою недостойно
І осквернив я цей олтар святий,
Уста-два пілігрими-хай пристойно
Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий, - Блез відчайдушно розмахував текстом, стараючись, вкласти у свої слова якомога більше експресії.
- О пілігриме, в тім гріха немає –
З молитвою торкатись рук святих:
Такий привіт нам звичай дозволяє.
Стискання рук – то поцілунок їх, - Джіні сором’язливо опустила очі.
У першому ряду сидів Рон, і похмуро зиркав то на слизериця, то на сестру. Джіні боялась навіть уявляти його реакцію на продовження сцени.
- Але крім рук, ще дано губи їм…
- Зарано Забіні, - гаркнув Седрик, бо Блез вже з недвозначним виглядом нахилявся до малої Уізлі.
- Так, для молитви, любий пілігрим…, -Джінні відійшла на крок назад.
- Цікаве у Шекспіра трактування про призначення певних органів, - глибокодумно промовив Малфой.
Седрик вже не мав сили на погрози і коментарі. Тому, просто зітхнув і махнув рукою, щоб продовжували.
- О, то дозволь мені, свята, й устами
Молитися побожно, як руками!
- Зарано, Забіні, - знову заревів Седрик.
Рон насторожився і штурхнув Гаррі, котрий мирно дрімав поряд:
- Ти, часом, не читав отой сценарій? Що вони там далі мають робити?
Гаррі задумливо храпнув і згорнувся у кріслі калачиком.
- Мабуть, Гаррі п’єса сподобалась, - констатував факт Рон і продовжив спостерігати дійство.
- Нас незворушно слухають святі, - щоки у Джіні зарожевіли.
Блез лише підморгнув дівчині, мовляв, нікуди від цього не дінешся, і продекламував:
- Не рухайся ж, дай відповідь мольбам! – він нахилився і поцілував Джіні.
- Що? – заревів Рон так голосно, що Гаррі прокинувся і, підскочивши від переляку, набив собі здоровенну гулю на лікті, - що це за неподобство? Моя сестра не буде цілуватися у всіх на очах! Та ще й цим…
- З ким? – з викликом зиркнув на гриффіндорця Забіні.
- Цікаво, а що буде, коли ми перейдемо до репетиції першої шлюбної ночі? Уізлі, я приготую для тебе заспокійливе зілля і гамівну сорочку, - підлив масла у вогонь Драко.
Коли нарешті всі вгамувались, і Рона під страхом Зв’язуючого закляття всадили в крісло, Блез продовжив:
- Твої уста очистили мій гріх…
- Взяли твій гріх мої уста з твоїх, - прошепотіла Джіні.
- Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую! Верни ж мій гріх, - Забіні знову поцілував грифіндорку, котра, здавалось, не дуже вже й протестувала.
Рон спробував було підвестись з крісла, щоб надавати Забіні по всіх чутливих частинах тіла одразу, за таку ганьбу над його сестрою, але Гаррі і Герміона, котрі сиділи поряд, вчасно схопили його за руки і всадили назад.
Седрик, котрий, здається, остаточно втратив здатність розмовляти, лише махнув рукою, що сцена закінчена.
- Я пропоную ще раз від репетирувати цей уривок. Якось вони неприродно його відіграли. А потім перейти до вінчання і першої шлюбної ночі, - Драко ліниво потягнувся в кріслі.
- Малфой! Хто тут керує, я чи ти? – Седрик помаленьку починав проклинати того, хто воскресив його до цього жахливого світу.
Драко знизав плечима:
- А що я? Я лише висловив свою об’єктивну думку…
- Запхай свою думку… - не витримав, врешті решт, Рон.
- Фу, як брутально Уізлі, - Малфой розплився у солодкій посмішці.
- Так! Малфой – на сцену! Сцена вінчання остання і закінчимо на сьогодні, - Седрик обтер спітніле лице залишками того, що на початку репетиції було сценарієм.
«Це, мабуть, таки пекло», - розраджував себе Дігорі, поки Драко виходив на сцену, на ходу перекидаючись насмішками з Блезом і грізними поглядами з Уізлі.
- Які ж то сили благодатні й цінні
У травах є, у квітах і в камінні! – почав Малфой заупокійним
тоном.
Рон голосно засміявся, проте через секунду зі святенницьким виглядом знову дивився на сцену. Драко продовжив:
- Й мерзенне все, що із землі встає,
Хоч щось корисне все ж землі дає.
Проте й в найкращому нема такого,
Чого б не прирівняв ти до лихого:
Корисне все – до діла або в строк,
Бо з блага може теж постать порок.
Із залу почувся сміх. Забіні розковбасило не на жарт. Чути подібні слова з вуст друга він не звик, тому насолоджувався оцим моментом і веселився від душі. Рон також не втрачав нагоди покепкувати з преподобного отця, він саме розповідав Гаррі та Герміоні, як личитиме священицька ряса до сірих, бездонних очей Драко, і як чудово чорний колір буде поєднуватись з волоссям кольору спілої пшениці. Такий поетизм, досі незвичний Рону, так вразив Герміону, що вона мимоволі засміялась значно голосніше, ніж це передбачали писані та неписані правила етикету. Драко підійшов до краю сцени:
- Смішно, Грейнджер?
Рон і Гаррі з передчуттям «смачної» бійки потягнулись до своїх паличок, але Герміона їх зупинила порухом руки:
- Пробач, Драко, - її голос звучав якось дивно, напружено, ніби от-от
міг зірватись - я не хотіла тебе образити…
- Так вже краще, - Драко самовдоволено усміхнувся і повернувся до
свого місця на сцені.
Рон поліз під крісло, шукати свою щелепу, котра лежала десь в районі плінтусу і вперто не хотіла підійматись. Гаррі дивився на Герміону так, ніби перед ним стояв Василіск, той самий, котрий вже п’ятий рік покоїться з миром. Хлопці ніяк не могли второпати, як це їх найкраща подруга, Герміона, котра ненавиділа Драко Малфоя, цього мерзенного слизеринця, всіма фібрами своєї душі, буквально декілька хвилин тому, при всіх попросила у нього вибачення, більше того, ще й назвала на ім’я. Мабуть, настав кінець світу…

TBC