Глава 12

Гаррі вирішив все ж спробувати пролити світло на події двох останніх днів. Тепер вся надія на Дамблдора. Дорогою до кабінету директора він все думав про Регулуса Блека та горокракс. Підійшовши до дверей, хотів уже сказати пароль, але в цю ж мить з кабінету Дамблдора вийшла міс Сміт. Ледь не зіштовхнувшись з нею, Гаррі почав підніматися східцями нагору, зауваживши на собі зацікавлений погляд інспекторки. Коли опинився перед дверима , постукав і почув веселий голос директора:
-Заходьте.
Гаррі увійшов.Дуже дивні почуття оволоділи ним. Вигляд кабінету був дуже знайомим, але якась частина його душі ніби не сподівалася на повернення сюди. Чому саме сюди, а не в школу ?Дивна штука , оці почуття.
-Гаррі, який я радий бачити тебе тут. Чим заслужив такий візит? Сідай, будь ласка.
- Пане професоре, мені снився дуже дивний сон. Боюся мої сни про Волдеморта повернулися,- сказав Гаррі і почав розповідати свій сон про Темного Лорда та Белатрису Лестранж .
-Так, дуже цікаво. Гаррі, якщо в майбутньому щось таке повториться, негайно повідом мене. Гаразд?
- Так ,звичайно. Ви думаєте, що це повториться?
- Скоріш за все-ні.
- Чому ?
- Бо це дуже небезпечно для нього. Він може підсвідомо передати тобі якусь інформацію.
- Я мав на увазі: як сталося ,що його життя знову увірвалося в мою свідомість. Цього хотів Волдеморт?
- На жаль, я точно не знаю, хоча припускаю, що це сталося не з його волі. Найймовірніше за все, Волдеморт був або дуже ослаблений могутньою магією, або надзвичайно розлючений. Тому послабився захист, і ти побачив ту сцену. Знаючи його, я припускаю як першу, так і другу теорію.
- Яку могутню магію ви маєте на увазі? Можливо, створення нових горокраксів?
- Гаррі, у цьому світі є безліч незвичайних, таємничих та небезпечних речей. Люди живуть собі століттями і не знають про їх існування. Але повір, незнання інколи може врятувати життя. Є місця про які ніхто не підозрює, і не шукає. Ось туди завжди і тягнуло Тома Редла . За це він поплатився своєю душею, бо ті моторошні таємниці в поєднанні із злом сіють хаос не тільки на землі, але й у душах. Ні ,Гаррі, я не думаю, Волдеморт створив ще один горокракс.
- А звідки така впевненість, пане директоре?
- Я не казатиму , що впевнений, бо коли мова йде про нього нічого точно сказати не можна.
- Та все ж ви думаєте, що Волдеморт не розірвав своєї душі ще раз. Чому?
- Просто інтуїція.
Гаррі зрозумів, що на цю тему його питання вичерпалися і більше він нічого не дізнається; вирішив запитати про інші не менш важливі речі.
- А кому ,на вашу думку, мститься Белатриса?
- Мені навіть страшно щось припустити. У мене немає жодних підстав, щоб назвати тобі якесь ім’я. Хоча, можливо, це Муді , бо саме він посадив її в Азкабан . Тоді Бела втратила все і цілком можливо ,що тепер мстить йому. Та це лише здогадки. Але мене завжди дивувало: що привабило молоду багату красуню з чистокровної родини у тому жорстокому і непевному житті, яке запропонував Волдеморт? Ось це для мене загадка. Наприклад, мотиви Грейбека я цілком розумію, хоча вони і викликають в мене огиду. Та Белатриси, як і Луціуса я ніколи не розумів.
- Пане професоре, чому ви взяли Луціуса Мелфоя на роботу?
- А тебе це дивує, Гаррі? Він зголосився, і я вибрав його. Чому? Бо в Гогвортсі Луціус під моїм постійним наглядом. Я можу певним чином на нього впливати і не дозволити чинити як заманеться.
- Ви вважаєте, що мій сон та поява Малфоя просто спів падіння чи ще один план ворога?
- Коли йдеться про Волдеморта, я не вірю у співпадіння , бо це означає недооцінювати його ,що може призвести до фатальних наслідків. Гаррі, я ще не розгадав усього задуму Волдеморта,але коли це станеться я обов’язково розповім тобі все. Обіцяю.
- А ви знайшли якісь сліди горокраксів?
- Ще ні ,Гаррі, ще ні. Окрім того листа, що читав тобі Сіріус ми поки що нічого не знайшли. Але вже досить пізно і тобі пора вертатися до вітальні. Я буду тримати тебе у курсі подій. Якщо захочеш поділитися думками або просто поговорити, то я завжди до твоїх послуг. На добраніч ,Гаррі.
- До побачення.
З цими словами Гаррі вийшов з кабінету. Йдучи до вітальні Грифіндору його не покидала думка, що щось не так, що щось дуже серйозне і небезпечне повинно незабаром статися або... вже сталось.
У вітальні майже нікого не було: брати Кріві розглядали якісь фотографії, гучно регочучи, Парваті Патіл випробовувала нові чудо-тіні для очей, розмалювавши одне око у яскраво-салатовий, а друге у темно-вишневий. Боячись наштовхнутись на постійне бажання Коліна Кріві обговорити феноменальне поттерівське життя, Гаррі одразу пішов у хлопчачу спальню, де його зустрічав доволі цікавий пейзаж: Рон, вбраний у червону піжаму з зображенням сотень маленьких Міккі-Маусів, імітуючи сповільнену зйомку, битою відбивав невидимі квафели, не забуваючи водночас і коментувати власну гру:
- І ось найрезультативніший гравець і ще, до речі, капітан збірної Англії знову відбиває дуже небезпечний удар суперника. Послухайте, як ревуть трибуни:"А-а-а!Ро-о-он!А-а-а!Ро-о-он!"
Невіл Лонгботтом, який саме студіював улюблену гербалогію, притуливши до вух подушки, помітив Гаррі і сказав:
- Він уже півгодини скаженіє.
Потттер засміявся і заревів на всю спальню:
- Ур-р-ра! Англія виграла! Рон - чемпіон!
Рон застиг з високо над головою піднятою битою. Гаррі всівся на ліжко:
- Я був у Дамблдора...
- І що він сказав?- почувся голос біля дверей. Там стояла Герміона Грейнджер і не відводила очей від Ронової піжами і бити.
- Нічого конкретного,- зітхнув Гаррі,-ніби нічого і не сталось. Дамблдор думає, що сни більше мене не турбуватимуть. До речі, ми були праві щодо Малфоя. Дамблдор взяв його для того, щоб слідкувати за його поведінкою.
- І хто сьогодні виграв, - не звертала уваги на слова Гаррі дівчина,- Міккі-Мауси чи оленятка Бембі?
- Не твоє діло! - кинув в кут биту Рон.- Не треба ходити по чужих спальнях!
- Ще мене турбує ця міс Сміт... - продовжив Поттер.- Щоб ви не казали, а я відчуваю, що тут діло нечисте...
- Хай тебе краще турбують неврівноважені особистості у дитячих піжамах, які, замість того, щоб готуватись до уроків, займаються дурницями,- Герміона обернулась обличчям до дверей,- до речі, я завтра йду в бібліотеку, щоб знайти якусь інформацію про цю нову слизеринку.
Коли Герміона вийшла, Рон пхикнув:
- Теж мені таємний агент - буде інформацію шукати...


У той же час у слизеринській вітальні було доволі гамірно. Зігнавши всіх першокласників на підлогу, на канапі розлігся Блез Забіні. Він для вигляду тримав у руках підручник, розкритий на останній сторінці, й олівець, яким по книжці вистукував якусь мелодію. Очі хлопця без упину стежили за пересуванням по кімнаті нової учениці. Дівчина розгортала, мабуть, щойно доставлені з друкарні підручники, і відмічала їх назви на пергаменті. Раптом один з першокласників штовхнув величенький вже стос літератури і та розлетілась майже по всій кімнаті. Забіні нахилився і підняв з підлоги маленьку книжечку з замовляннями. Кассандра, не змінюючи виразу обличчя і навіть не ляснувши першокласника по плечах, як, без сумніву, вчинив би Забіні, поскладала усе на місце. Вона знов переглянула список і спохмурніла.
Забіні підняв руку з книжкою і помахав нею у повітрі:
-Щось шукаєш, Дюймовочко?- він широко посміхнувся.
Кассандра у відповідь посміхнулась ще ширше і підійшла до канапи, різким рухом визволила книгу з рук Блеза і ніжно сказала:
- Кассандра, серденько, я - Кассандра. І краще запиши, сонечко, щоб ти не забув: Ка, А, Ес, Ес, А, Ен, А, Де, Ер, А - Кассандра і повторяй перед сном, щоб з голови не вилетіло, любий.
Дівчина ще раз широко посміхнулась і, навантажившись підручниками, рушила до спалень, ледь не збивши з ніг Драко Малфоя.
- Під ноги бажано дивитись!- буркнув Кассандрі Малфой.
- Ти чув, як вона зі мною говорила?- спитав Забіні у Драко, коли дівчина вийшла з вітальні.- Так як вчителька з учнем молодших класів! Ех, Дюймовочко, Дюймовочко... - розплився у посмішці Блез.
Малфой, скинувши ноги Забіні з канапи, зручно вмостився поруч:
- Ти мене інколи дивуєш, Забіні. Перш ніж до неї чіплятись, спитайся скільки їй років.
- А не треба питатись, бо я й так знаю...
Драко Малфой закотив очі:
- О великий провидцю Блезе Трелоні, ви користувались скляною магічною кулею чи це вам наснилось?
- Ні, о великий дурню Драко, у неї підручники сьомого класу.
Очі Малфоя збільшились у півтора рази:
- Ти... Ти серйозно?
Забіні закрив очі, підняв обидві руки догори і замогильним голосом проспівав:
- Клянусь усіма магічними чаїнками професорки Трелоні і не менш магічним шрамом героя всіх часів і народів Поттера!
Драко Малфой штовхнув Блеза, щоб той вийшов з трансу і звернув увагу на земні справи.
- Забіні, у мене до тебе діло.
- Якщо ти хочеш втопити Поттера в унітазі, то попроси Креба і Гойла, вони це зроблять швидше, без зайвого шуму і травматизму.
- Ні, я хочу, щоб ти поклеївся до сестри Рона Візлі.
Блез здивовано глянув на друга:
- А ти не хочеш, щоб я підпалив бороду Дамблдорові, облив Гегріда гарбузовим соком і заспівав серенаду Макгонегел?
- Ні, я просто хочу, щоб ти поклеївся до сестри Рона Візлі.- спокійно відповів Драко.
- Знаєш, Малфой, може ти краще замовиш собі якогось журнала для збоченців?
- Я не збоченець, Забіні.
- Усі збоченці так кажуть.
- Блезе, я серйозно!
Забіні одразу перестав посміхатись і повернувся обличчям до Драко:
- Тоді я поставлю питання по-іншому: навіщо це тобі?
- Вони на мене щось "копають"...
- Хто вони?
- Хто-хто... Марсіани!-Драко Малфой почав нервуватись.
- О-о-о, тобою цікавляться позаземні цивілізації?
- Мною цікавиться святий Поттер і компанія.
- Звідки ти це взяв?
- Грейнджер випитувала мене про мою родину, напевне, їх цікавить, звідки мій батько взявся у Хогвардсі. Ще міс Всезнайка дуже хотіла дізнатись про мою тітку Белатрису.
Блез Забіні розуміюче закивав головою:
- Вона хоче.
- Що вона хоче, Блезе?- злякано спитався Малфой.
- Заміж.
- За кого?!
- За тебе.
Драко зірвався на ноги і перейшов на крик:
- Ти... Ти взагалі нормальний?!
- Жарт.- Забіні знову надав своєму обличчю серйозного виразу.- І чим тобі допоможе мій союз з малою Візлі?
- Вона, як на мене, найслабший елемент у їхньому товаристві. Треба дізнатись, що вони знають такого, чого не знаю я,- заспокоївся Драко, сідаючи знову на канапу.
- Тепер я розумію, але це не дуже вписується у мої плани на цей навчальний рік. Але... Ти - мій друг Драко,- Забіні підвівся,- і я просто змушений тобі допомогти. До речі,- сказав хлопець уже напівдорозі до спальні,- звідки новенька Дюймовочка знає твоє ім'я?
Малфой театрально зітхнув:
- Я просто в Болгарії шалено популярний.
- Звісно, ваші сімейні туристичні тури з Азкабану-в Азкабан стали вже давно надбанням усього світу.
- Блезе, можливо, тобі слід продумати якусь стратегію з Візлі?- уже навздогін Забіні сказав Драко.
- Навіщо?- уже з-за дверей долинув голос.- Я неперевершений імпровізатор!

TBC