Вона носила квіти в волоссі

Вона любила носити квіти в волоссі. З самого дитинства. А ще, міняла колір волосся, щоб зливався з живими прикрасами. Вона обожнювала гуляти під дощем. А ще, ловити важкі краплі язичком. Любила дуркувати і бавитися. Просто любила жити. Така собі маленька доросла людина. Вона мала тяжку роботу та високу посаду, але ніколи не ховалося під маскою офіціальності. Вона хотіла миру в усьому світі. І все робила для досягнення своєї мети.
А потім у її житті з'явився він. Така ж велика дитина. Але з тяжкою ношею та складним життям. Разом вони були щасливі. Здавалося давно вже дорослі, але кохали щиро мов діти. Відчинені серця, щирі очі. Таких не так багато є в світі. Але вони були... Гуляли під дощем, дуркували, бавилися, вплітали рожеві троянди в її рожеве волосся. Вони купили невеличкий будинок, схожий на казкову хібарку. Там, жили щасливо. Здавалося їм, що зима схаменулась і завжди буде літо.
А потім, ще було нове життя. Маленький синочок. Були тяжкі дні. Він працював за двох, але колискові співали по черзі. Сміялися, бавилися з сином. З плодом їх кохання.
А потім, була остання битва. Були тяжкі двобої. Але жила надія. Вони були разом. Рука об руку, зціпившись кінчиками пальців. Вони знали на що йдуть. Обидва хотіли жити і обидва йшли насмерть.
Тепер, про цих дорослих дітей нагадує маленький Тедді, а ще - невеличка мраморна плита на старому кладовищі. Там висить і їх фотографія. Там, обидва вони всміхненні. Там, квіти в її волоссі...