Переїзд

Не зважаючи на крик Моллі Візлі, що переходив на плач, а потім знову на крик, Рон і Гаррі все ж не поспішали вирушати в Хогвортс, щоб мати змогу скласти НОЧі.
- Ви ж не розумієте наскільки це важливо!
- Мамо…
- Скільки разів можна говорити,…
- Місіс Візлі…
- Я змушую вас!
- Але..
- І не хочу нічого чути!
З цими словами вона грюкнула дверима перед Гаррі і Роном, що не збирались пакувати свої валізи, а отже вона зробила це сама.
- Може це і на краще…
- Що ти маєш на увазі?
- Мама зібрала наші валізи і нам не треба турбуватись про те, як непомітно скласти речі для переїзду.
- Може вже сказати їй?
- Ні, вона буде біситись ще більше.
- Напевне ти правий.
В кімнату ввійшла Джіні. Вся в поросі, а на волоссі було повно павутиння. Гаррі забрав його рукою.
- Я ледве сховалась від неї на горищі.
- Ааа, тоді ясно звідки в тебе павуки в волоссі і порох на носі.
- Рон!
- Тихіше, - перебив їх Гаррі,- хочете щоб вас почули?
- Добре, то які наші плани?
- Як тільки сюди явиться Герміона, то ми одразу ж разом з нею відправляємося на площу Гримо. Ти, до речі, зібралась?
- Так, сховала валізу в шафу. Рон, а як справи у Герміони?
- Нормально, ми знайшли її батьків вчора ввечері, коли ніби то ходили в магазин. Вони жили собі в Австралії, фотографували кенгуру…
- То вона зараз повертає їм пам'ять?
- Так, вона поверне їх додому і повернеться сюди.
В цей момент на дорозі, що вела до Барлогу з’явилась Герміона з підручниками в руках, які вона ніби то ходила позичати в Луни. На її обличчі горіла посмішка, а значить все пройшло добре. Рон вийшов з кімнати і пішов її зустрічати. Гаррі і Джіні залишились в кімнаті.
- Як думаєш, вона нас вб’є?
- Ти про кого?
- Про маму.
- Думаю так, а потім викопає наші могили і вб’є ще раз.
- Тоді нам потрібно ховатись до кінця життя.
- Не думаю, максимум до весілля.
Вона подивилась в його очі і посміхнулась.
- Це ти зараз зробив мені пропозицію?
- Щось таке, а ти що проти?
- Я подумаю.
З цими словами Джіні вийшла з кімнати, махнувши рудим волоссям, від якого пішов квітковий аромат.
Артур Візлі повернувся додому з роботи і побачив своїх дітей, Джіні і Рона, а також Гаррі з Герміоною, що підозріло переглядалися стривоженими поглядами. Він давно зрозумів, що вони не збираються їхати в Хогвортс, і змирився в необхідності заспокоювати істерики дружини, коли прийде час. Але невже час уже прийшов і Барліг опустіє? Рон якось казав, що хоче провести тут старість. Усі привітались, з-за кухонної шафи виглянула Моллі і змахом чарівної палички накрила на стіл. Вони старалися вечеряти мовчки, після цього встали і показово розійшлись в різні сторони. Герміона пішла в кімнату, щоб поскладати речі, що залишились в останню валізу. Рон вийшов на двір, зробив круг навколо дому і явився в кімнату до дівчини.
- Як пройшла зустріч з батьками?
- Дуже добре, я повернула їм пам'ять і тепер вони летять в літаку до Лондона з Австралії.
- О, чудово. То коли ми вирушаємо?
- Думаю потрібно дочекатись поки всі заснуть.
- Добре.
Герміона відправила валізу на площу Гримо в тепер кімната виглядала пустою. Рон підійшов і обійняв її.
Гаррі після вечері пішов прогулятись, разом з ним пішла Джіні.
- То ти вже вирішила?
- Що саме?
- Чи вийдеш за мене?
- Взагалі то, ти не подарував мені обручки. І я збираюсь ще трошки подумати.
- Обручка чекає тебе у нашому новому домі. Я збирався зробити пропозицію там, але не втримався.
- Зрозуміло, а ти вже придумав як будеш просити благословення в моїх батьків?
- Еееее, ну не зовсім. Але думаю з цим можна зачекати, ти ж мені ще не відповіла.
- Заради цього я можу поспішити.
Вони йшли так дуже довго і сміялись. Потім Гаррі подивився на годинник, що показував північ.
Рон з Герміоною почули, що в сусідній кімнаті явились Джіні і Гаррі. За хвилину всі вже стояли в коридорі. Герміона навела на кімнату містера і місіс Візлі паличку і промовила заклинання Глушилято. Потім вони всі явились на площу Гримо. Все літо будинок готували до життя. Забрали голови ельфів з коридору, зробили ремонт в кімнатах,по трошки переносили туди речі. І ось останні чотири валізи стояли на порозі, а перед ними їхні власники.