Новорічний випуск
|
|
|
|
Новорічний випускСповідь Святого *У кімнаті сиділо двоє людей. На її стінах виднілась українська символіка, посередині стояв камін. За столом сидів чоловік середніх років з пером в руках. Напроти нього сидів в кріслі в своєму звичному одязі засновник Інституту розвитку української мови та літератури Святой Абдулла. - Давайте спершу поговоримо про сам інститут *звернувся чоловік до Абдулли. Отримавши згоду, він розпочав.* - Коли був заснований інститут? - По суті Інститут було засновано в березні 2007, коли Серна Ульфрсен створила цей під форум і дала йому таку назву. І ця її ініціатива видалася значущою для україномовної частини форуму. Адже Інститут спочатку задумувався мною, як звичайна флудильня, на зразок розділу English, що мала знаходитись в категорії «Інші мови». Але саме Серна, за що їй велике «Дякую» втілила ідею так: творчий форум для українців та вивчаючих цю мову. - Яка ситуація була на форумі на час заснування інституту? Чи було багато україномовних користувачів? - Ситуацію яскраво ілюструють коментарі в темці «Форум украинского языка». Мене неприємно здивувала кількість опонентів ідеї (багато хто з них сьогодні є відвідувачами Інституту), які використовували дивні аргументи про достатність теми «українська» та флуд, що розведуть в новому розділі. Ці люди переважно нігілісти, що протестують проти всього, більше за звичкою, ніж за переконанням. Натомість україномовних користувачів було багато, вони підтримали нас на перших порах, а більшість з них і сьогодні з нами рухає Інститут вперед. - Чи довго ви, Абдулло, просили згоди адміністрації на створення інституту? - Яку я вже зазначив моя ролі у безпосередньо створенні немає. Все зробила Серна, я лише дав імпульс, ідею, яку розвинули і втілили в життя без моєї участі. На це знадобилося 5 днів, адже рівно така відстань між першим постом теми (пропозицією) і одним з останніх із посиланням на Інститут. - Як інститут робив перші кроки? - Коли все починалося ми були сповнені ентузіазму і надій, тому все реалізовувалося швидко, а висока відвідуваність (мені здається, що найвища за весь час існування) сприяла бурхливому розвитку. Лише за вечір 17 березня (з 21:49) в першій темі розділу «Ласкаво просимо!» набралося 23 пости. Наступного дня одна за одною народжувалися теми, що принесли Інституту справжню популярність: Конкурс перекладачів, конкурс на найкращий юзербар, обговорення помилок, теми з прозою і віршами наших студентів. День за днем все активніше й активніше розростався наш форум, і в цьому безперечно була заслуга наших модераторів – в першу чергу Катари, яка з ранку до ночі працювала над реалізацією задумів. Згодом я створив ДК, і це стало новим поштовхом до просування вперед. Одним словом Інститут еволюціонував доти, доки його відвідували користувачі, котрі були його киснем. - Які перспективи розвитку Інституту ви бачите в майбутньому? - На разі, коли життя Інституту нову пожвавилося, в нас з'явилися великі плани на майбутнє. Передусім – це проведення маси конкурсів, що має заохотити нових студентів і зацікавити старих. Вже реставровано рольову, планується вивести її на новий, небачений ще рівень. Головна перспектива – реалізація навчання. Ще ведуться дискусії з приводу її форми, але є ідея і ми обов'язково втілимо її. - Абдулло, давайте поговоримо трохи про Вас. Я думаю, багатьом користувачам буде цікаво дізнатися як живе людина, що дала ідею для створення інституту, є його засновником. Отже, Скажіть, в якому місті Ви живете? Чи багато в вашому місті україномовних людей? - Я живу в Києві. Ні для кого не секрет, що більша частина його населення спілкується російською, лише невелика частина використовує для висловлення думок суржик, майже ніхто – українську. Звісно, офіційні промови, ділові зустрічі не обходяться без використання «державної», але загальна тенденція не радує. Останнім часом зростає кількість переселенців із західних регіонів країни, тому все більше носіїв рідної мови трапляється вулицями столиці. Та кияни виявляються «закоренілими» консерваторами і не спішать брати у руки українські словники. Єдине, що може частково вирішити проблему – зміна поколінь. - А Ви в реальному житті творча людина? Берете участь у гуртках? - Говорити про себе завжди важко, адже, як відомо, «ніщо не псує думки про людину так, як її власна думка про себе висловлена вголос», але якщо бути щирим то я вважаю себе творчою людиною. Я пишу вірші, пробую себе у прозі та драмі, не випускаю можливості і поспівати, граю на гітарі. Останнім часом став захоплюватися журналістикою і тепер вберу участь у відповідному гуртку. - Якою музикою Ви захоплюєтесь? - Музикою я захоплююся не так давно, ще півроку тому слухав усе, що попадалося під вухо, але все різко змінилося влітку цього року і тут не обійшлося без форуму. Я побачив банер (що завжди транслюється на сторінках форуму) такого змісту: «Прослухай пісню Scorpions – Maybe I Maybe You online». Оголошення чомусь мене зацікавило і через декілька хвилин я вже слухав приємний голос вокаліста під супровід фортепіано. Мені дуже сподобалося і з того часу я захоплююсь музикою цього гурту. Серед моїх улюблених пісень Holiday, Still loving you, Humanity, Future never dies, Lonely nights, In trance, тощо. Для тих, хто не знає, жанр, в якому грає цей гурт, – Hard Rock, останній найважчий альбом – Power metal. - А у Вас є ідеал? То чого Ви хочете досягнути, чого прагнете? Розкажіть про нього. - Ідеал чи мрія? Якщо йдеться про ідеал, то для мене – це Наполеон Бонапарт. Я прагну досягнути в житті не меншого ніж він і запам'ятатися людству. Мрія ж, навіть не знаю. Якоїсь однієї в мене немає, а розповідати про всі не хочеться. - Яке Ваше життєве кредо? - Важкувато відповісти на це питання, бо рідко трапляється так, щоб людина могла всю сутність свого світогляду помістити в одну фразу. Тому такого своєрідного девізу я не маю, але якщо намагатися розкрити глибини мого світосприйняття – то в мені стикаються два антиподи: закоренілий прагматик і мрійливий романтик. Вони тягнуть мені у різні боки, і дуже важко стримувати їх у певній рівновазі і гармонії. З літературних героїв мене найточніше можуть охарактеризувати двоє: Жюльєн Сорель, з роману Стендаля «Червоне та Чорне» та Іполит з роману Достоєвського «Ідіот». Такий собі честолюбець й гордій, в поєднанні з бродячим філософом. Дивна суміш, чи не так? - Так,трошки дивно. Що ж, дякую Вам за інтерв*ю. Я також сподіваюся на багатосторонній розвиток Інституту. Також я висловлюю сподівання, що через рік чи два, ми проведемо ще одне схоже інтерв*ю, в якому будемо пожинати плоди своєї праці. До побачення Абдулло. У ролі чоловіка з пером був Sovereign |
