Новорічний випуск
|
|
|
|
Новорічний випускНовий Рік - назагадковіше свято Це одне з найбільш таємничих, урочистих і «родинних» свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у дива. А очікують їх не тільки діти, але й дорослі, навіть якщо вони напускають на себе серйозність і зайнятість й не подають виду. Ніхто не знає, хто саме почав святкувати це свято. Тривалий час у Київській Русі святкували кілька Нових років: 1 березня й 1 вересня. 1 березня — Новий рік за церковним календарем, пов'язаним із римською традицією святкування. Відтоді існує звичай запалювати вогні па новорічних ялинках. Згодом у 1700 році, цар Петро І переніс Новий рік на 1 січня. Цим днем ми користуємося і зараз. Щодо Нового року, існує багато українських прикмет, звичаїв, традицій та повір’їв. Напередодні свята діти пишуть листа Діду Морозу, розповідаючи про свою поведінку протягом минулого року й загадуючи бажання, які Дід Мороз постарається виконати. Якщо на Новий рік рівно випав сніг, то врожай озимини і ярини буде однаковим. Коли ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік. У ніч перед Новим роком треба спати без подушки, бо інакше болітиме голова цілий рік. Дівчина перед Новим роком кладе собі під голову подушку, а під подушку гребінець, нову сорочку і цілушку хліба. І хто їй присниться, той буде її чоловік. Новий рік святкують у різних країнах, і у всіх є свої символи. В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — а за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Він символізував спільного предка. Але найголовніші символи Нового року – це Дід Мороз ті Снігуронька. У різних країнах їх звуть по різному, але за іменами ховаються однакові персонажі. За стародавньою легендою, Дід Мороз мешкає далеко на півночі Європи, у Фінляндії. Звичний транспорт для Діда Мороза — запряжені в сани олені. Роздавати новорічні подарунки він починає з Лапландії. Легенда дуже красиво описує Лапландію: води там покриті срібним льодом, а на небі замість сонця — прекрасні зорі. Проте це тільки одна з легенд. А ось трошки історії. На думку дослідників, справжній Дід Мороз мешкав на березі Середземного моря. Наприкінці III століття в Лікії, біля кордону із сучасною Турцією, жив парубок на ім'я Ніко-лаус. Він мав духовне звання й був шанований людьми за доброту, прагнення допомогти бідним і знедоленим. Саме за ці заслуги його й вважають святим. Цей святий не тільки намагався зарадити біді ближнього, але й знаходив і повертав додому викрадених дітей. Похований Ніколаус у соборному храмі в місті Мірра, що в Італії. Цікаво те, що українські діти мали можливість зустрітися зі справжнім Санта Клаусом з Лапландії! Цього року він особисто запалив вогні на центральній ялинці Києва, а потім проїхався по інтернатах міста даруючи подарунки дітям сиротам. Можливо ця подія увійде в історію, адже це відбулося вперше і стало справжнім святом для маленьких жителів столиці. Вступаючи до нового року, кожному з нас варто озирнутися назад, оцінити, як ми поводилися минулого року, що доброго та приємного встигли зробити, які спогади беремо із собою до року наступного. І дійти висновків, що ще залишилося виконати наступного року. Ми завжди сподіваємося отримати від долі подарунки в новому році. Зі святами вас читачі! Нехай збуваються ваші мрії! Щиро ваша, [user]Bon Bon[/user] |
