"Листя", печалька

О груди листя!
Чом до вас так манять
ці кольори осінньої пори?
Сим дивним танго простір наповняють
і линуть вниз. Повернуть догори
своє лице, щоб погляд кинуть в небо,
останній погляд дивних бідолаг.

О грізний Фатум!
Дай їм ще пожити,
вони і так уже тихесенько горять,
хоча нічого ще вони встигли,
та смолоскип не хоче більш чекать.
Його тримаєш ти, суворий Фатум,
як тяжко це все мені споглядать,
і біль пройшовся усим моїм серцем,
але води не можу я подать.

Вони горять. Вогонь біжить до неба.
А я іду, занурившись в пітьму.
Печаль застала мене біля сквера,
однак її я швидко обмину.

О груди листя!
Це є ваша доля:
Кружляти над землею низько-низько,
а потім різко падати додолу,
і вашу роль в житті уже відіграно.
Вмирайте, браття. Душу свою голу
ви покажіть мені...

24.10.12