Беллатриса Лестрейндж

Как то и не верится,что Молли победила Беллу

Беллатриса неприятный персонаж. Перестать общаться с родной сестрёнкой только из-за её брака. Она-бы точно также из-за этого бросила-бы и Нарциссу, которой помогала обманывать своего обожаемого тёмного лорда и Драко, которому спасала сейчас жизнь, а если бы вся история пошла иначе и выйди он за маглу или маглорождённую забыла-бы или убила, как другую племянницу-Нимфодору.

Беллатриса отрицательный персонаж. В неё нет ничего хорошего. Она беспощадно убивание людей на стороне волан де морта. Она предана своему повелителю и тёмной стороне. Вот цитаты.
Темный Лорд вернется, Крауч! Можете запереть нас в Азкабане! Мы и там будем ждать его! Он освободит нас и осыплет милостями! Мы одни остались ему верны! Старались найти его!»

Вот что говорит сам Волан-де-Морт о супругах Лестрейндж, отправленных в Азкабан:

«… — Здесь должны стоять супруги Лестрейндж, но они замурованы в Азкабане. Они были преданны мне. Они предпочли отправится в Азкабан, нежели отречься от меня… Когда стены Азкабана рухнут, они будут вознаграждены так, как и мечтать не могли.»

Насчёт ничего хорошего. Не знаю насчёт Вас, но в моих глазах верность ставит человека весьма высоко, независимо от того, какой стороне она принадлежит.

....Неоднозначный вопрос...верность злу - хорошо ли это?

Моника де Франс,

Да, она безусловно жестокий отрицательный персонаж. Но такая преданность своему лидеру и идеологии делают ее в моих глазах выше откровенного коллаборациониста Артура Уизли, который целый год так и трудился в аппарате министерства на Волдеморта. Победил бы Волдеморт - так и корпел бы в министерстве при новой власти. "Питаться, так сказать, надо".

Частково. Книжна менш вишукана й більш нарвана.

Крім відкритої відданості своєму лордові й можливо своїм переконанням?

У моїх теж. Але є тонка грань між відданністю й фанатизмом. І я вважаю, що Белатрикс її переступила лише після того, як вбила кузена... Це страшна жінка, але справжня фанатичка чистоти крові НЕ чекала б наказу свого лорда, щоб знищити відступницю з власного роду.

Згода щодо відданности Белли, але не повністю щодо Артура... Щоб так говорити про нього, треба точно знати, нащо Артур лишився й що робив у Міністерстві. Такими ж коллабораціоністами Ви вважаєте й усіх викладачів школи? Я так розумію, не було революції з присягою Темному Лорду? А навпаки, повзуче, тихе проникнення у владу. А на місця, звільнені на знак протесту, моментально знайшлися б у сто разів менш порядні персонажі, готові служити Лордові. (Знаю-знаю, я "адвокат поліцаїв" і маю ще 1000 приємних епітетів). Але ж Артур за першої ж нагоди показав, на чиєму він боці, хоча міг би занишкувати й перечекати бійню, бо "треба дбати про родину". Вибачте за оффтоп, але це досить симпатичний мені персонаж

Додам також, що Белла, хоч якою б фанатичкою чистоти крові не була, не менш фанатична патріотка власного роду. Так, вона знищила "нечисті гілки", Тонкс і Сиріуса (чому не дістала Андромеду, цікаво?), але допомогла Нарциссі дотиснути Северуса на непорушну обітницю, яка, без перебільшення, врятувала Драко. Та й потім навчала його, так що певним чином дбає про вже єдину гілку колись розлогого родового дерева. З іншого боку, мені моторошно від її твердження, що якби вона сама мала синів, то без вагань віддала б їх життя на першу вимогу Лорда. Та може тому вона дітей і не має, що насправді ажніяк не готова була б це зробити? (І не треба про Азкабан, вона найстарша з трьох, могла б народити й не одного до падіння Лорда)

Lada.Gornostaj, к други у меня претензий почти нет - они и не стоили из себя крутых идейных борцов, которые готовы трупом лечь на пути Темного Лорда. А Уизли строили. Еще и других подначинали: "что же это ты недостаточно идейный, не достаточно маглов любишь?" И вот пришел Волдеморт, и что? Артур с Перси в министерстве, дочка в школе, Ронник друзей бросил в походе... А ведь сколько нетерпимости было!

Кого, власне, крім Мелфоїв вони під'юджували? Бо з Мелфоями, як мені здається, має місце давня ворожнеча, може й родова, і не здивуюсь, якщо давніша за життя Тома Ріддля. У них це вже інстинктивне: мелфоївська зверхність до знаного роду, що, на думку Луціуса, занепадає, і віззлівське відгавкування в ключі "ти багатий, але ж лиш тому, що ти сволота" (даруйте :D ). В усякому разі сутичку Луціуса з Артуром у книгарні, та й пізнішу у міністерстві мені важко сприймати інакше. І Драко повністю копіює батькову поведінку.
Щодо Персі, у мене до нього взагалі немає претензій в цьому плані, бо він щиро вірив у свою правоту і так само щиро розкаявся.
"Дочка в школі" - я у шоці. Навчання обов'язкове. А показувати уже двох хворих дітей означало б нарватись на більш ретельну перевірку й підставити Рона.
А от щодо Рона заперечити нічого, й тут дуже показовий моралізаторський хід на предмет модного нині: "я ж жива людна, можу втомитися"

Беллатриса - нужный персонаж. Она добавляет какую-то определенную нотку. Ее нервные выкрики, поведение, которое отличается от многих других. Способность еще больше злить противника, вспомнить хоть 5-ую книгу, когда она, можно так сказать, учила Гарри применять заклятие Круциатус. На мой взгляд такой персонаж является неким разнообразием, среди всех Пожирателей.