Том-из-дневника

Возможно,вы правы. К темной магии может относились даже с восхищением.

Ну кто его знает, может Герпио их примером и вдохновлялся. Кащея ещё можно вспомнить.

Сподобалось порівняння автором теми Тома з темним Пітером Пеном. А Другий Оле Лукойе, як не забула дідуся Андерсена, - СМЕРТЬ, нє?

Та я не певна, що постановку питання можна вважати повністю коректною. Наскільки "закритим" є горокрас?
З одного боку, душа мусить (в теорії) розвиватись, мінятись т.д. І якщо вважати горокрас захищеним від змін відбитком "старої версії" душі, то якусь, більш досвідчену її частину, ніби то й не повинно бути видно. Але ж ми бачимо непогану поінформованість Тома-зі-щоденника про досить недавні події. І ті самі наміри й спосіб дій, що у більш старій "версії" Тома. Все від Джінні? Не згадаю, щоб у книзі про те писалось, як дівчина розповідала Томові історію Гаррі Поттера. Чи то він разом з емоціями потирив її пам'ять?

Додано через 7 хвилин

Не факт, що терпиміше. Але може бути так, що темна магія на той час стала річчю більш вживаною у певних колах, а серед інших - як не буденною, то бодай краще відомою. Ну як от після війни більшість дітей знали чи чули, як виглядають снаряди, гранати, зброя взагалі. Мені зараз підсунь на город уламок снаряда, 90%, що не впізнаю не те, що звідки випущено, а що то боєприпас.

Додано через 11 хвилин

Горокраси "в мирних цілях"?! =-O І скільки ж народу можна прикандичити "в мирних цілях"? Не забули, там неодмінно убити когось треба?! =drink_tablet=

Додано через 16 хвилин

Точно? А як бути з поясненнями Ровлінг про те, що жертва Лілі Поттер створила свого роду "білий горокрас"? Якщо приймати буквально, то часточка душі Лілі захищала Гаррі (і 1/8 Волдеморта за компанію).
І майже напевне не під'їдала "енергію" сина...

Я вовсе не имела в виду убийство людей. Просто считаю,что он талантливый волшебник,и эти самые таланты можно было как-то направить в нужное русло.

Не было такого.

Да неее, он же был крестражем, так что мыслить или жыть отдельно не мог. Хотя высасывать жизнь из ребёнка он мог, хотя это делают все крестражи. =Slyth_student= .
Это злобный прототип Волан-де-Морта *очень красивый прототип*, и кроме того что бы выполнять предназначенную ему функцию, он больше ничего не мог.

Я считаю, что Том из дневника это в полной мере Том Реддл в свои 16 лет, никакого персонажа со своими целями я в нем не вижу. Уже в полной мере со своими сформированными взглядами, целями и умением достигать этих целей.

Да, конечно, можно лишь восхищаться юношей, который школьником совершил такое сложное волшебство, жаль только, что такое ужасное.

Нет, не думаю, что к темной магии относились положительно, иначе Тому не пришлось бы маскироваться под порядочного скромного мальчика сироту перед учителями. Возможно в других школах, вроде Дурмстранга, отношение было более лояльным, но не в Хогвартсе.

Риддл из дневника это именно такой Риддл, какого нужно было показать юному Гарри Поттеру. Инструкция, каким не надо быть в шестнадцать. С картинками: страшная змея, бездыханное тело Джинни Визли... Очень доходчиво.