Важливі дати в українській історії

Показати текст спойлеру

19 лютого відзначається День Державного герба України

Цього дня 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, визначивши його головним елементом Великого Державного герба.

Символ тисячолітньої історії, символ незламності поколінь та боротьби за незалежність.

Сьогодні Україна вшановує пам’ять Героїв Небесної Сотні.

Саме тоді народжувалась нова нація.
Хрещена вогнем, загартована зимою й об‘єднана жагою до вільного життя.

Пам‘ятаймо про їхній подвиг.

730 днів великої повномасштабної війни.

3658 день війни, в якій ми живемо.

Не перше століття нашої боротьби проти росії.
Боротьби за право існувати як нація.

Пам’ятаймо якою ціною нам завжди це дається і пам’ятаймо тих, хто віддає за це найдорожче — своє життя.

Настане той час, коли кривава імперія росії впаде, а поки робіть що можете, донатьте, живіть.

(Лу і легковажність)

730 днів 💙💛

Рівно два роки тому Україною було підбито крейсер "Москва".

З нагоди річниці в ВМС розповіли, що у той день погода і раптовість були на боці українців, було хмарно і дощило, а військові рф були занадто самовпевнені в своїй недоторканності, внаслідок чого навіть не змогли задіяти 2 з 3 ешелонів ППО, які були на борту.

"Коли наше командування військово-морських сил побачили можливість знищити флагман, ми були до цього готові. А ось ворог, не був до цього удару готовий. Вони навіть не підозрювали, що у нас є власна крилата ракета і що ми взагалі можемо нанести вогневе ураження", - розповів спікер ВМС Дмитро Плетенчук.

З того часу підводний флот оккупантів значно побільшав. Дай Бог,ще збільшиться.

Найстрашніша розмова 20-го століття відбулась 26 квітня 1986 року.

Тоді сталась одна з найбільших катастроф вибухів в історії людства, що спричинив серйозні наслідки для України та всього світу.

Пам'ятаємо про той страшний день Чорнобильської катастрофи
та вшановуємо всіх хто ліквідовував наслідки аварії на ЧАЕС.

26 травня 2014 р. відбувся перший бій за Донецький аеропорт.

Бій розпочався 26-го травня 2014-го року, коли збройні формування з московії спробували захопити аеропорт. Вже 25-го травня до Донецька з Ростовської області прибули вантажівки з озброєними особами, головним чином кадирівцями.

Того ж дня у центрі Донецька біля будівлі обласної державної адміністрації відбувся мітинг, на якому деякі місцеві жителі, під впливом московської пропаганди, вітали озброєних злочинців та закликали їх убивати українських військових та всіх «укропів».

У ніч на 26-е травня група бойовиків проникла до нового терміналу Донецького аеропорту. Цьому допоміг зрадник із Служби безпеки України, капітан Олександр Головура, використовуючи свою перепустку.

Старий термінал продовжував перебувати під контролем українських військових. Його оборону здійснювали сили 3-го полку спеціального призначення з Кропивницького, кількістю близько 150 осіб. Бойовики висунули вимоги про виведення військових, що охороняли внутрішній периметр аеропорту.

Упродовж 26-го травня українські військові здійснили авіаційний удар по ворожим угрупуванням, які намагались зайняти позиції на даху нового терміналу аеропорту. Бойові гвинтокрилі Мі-24 вразили їх, знищивши зенітну установку.

Також в аеропорт прибув десантний загін Збройних Сил України, який заблокував терористів у будівлі аеропорту. Приблизно о 18:30 бойовики намагались відступити, сідаючи до КАМАЗів. Однак, це викликало паніку серед бандитів у Донецьку, які помилково припустили, що ЗСУ розпочали наступ на місто.

Тому вони вирішили, що ці КАМАЗи належать українській стороні і розстріляли їх, не усвідомлюючи, що це були бойовики іншої сепаратистської формації під назвою "Восток". Френдліфаєр.

До речі, ці кадирівці в українській формі та з шевронами «СХІД» намагалися ввести в оману людей на Луганщині ще на самому початку окупації. Їх бачили, як мінімум, на вокзалі в Луганську, Алчевську. Вони люблять операцію під чужим прапором.

26-го травня 2014 року, коли українські десантники захопили новий термінал донецького аеропорту, серед донецьких сепаратистів та їх прибічників поширилася паніка. Місцеві магазини і супермаркети почали закриватись, а бойовики обмежували рух по місту. Ситуація стала ще напруженішою після зіткнення між українськими бійцями і терористами, яке сталося біля військового комісаріату в Донецьку.

У вечірній час 26-го травня стало відомо, що з боку російської федерації до Донецької області прибуло ще 40 вантажівок з озброєними особами. Частину з них українські військові знищили в ході антитерористичної операції (АТО).

Невдала спроба захопити аеропорт 26-го травня серйозно підірвала авторитет ватажка банди "Восток" Ходаковського. Багато бойовиків звинувачували його в непрофесіоналізмі, а деякі навіть в тому, що він "працює на Київ".

Донецький аеропорт протримався 242 дні! Герої - Кіборги витримали - не витримав бетон! Вічна слава захисникам України, вічна памʼять полеглим за нашу свободу Героям.

1 червня 1996 року. Саме в цей чорний для нас день Україна позбулася статусу ядерної держави

Згідно з Будапештським меморандумом, Україна 28 років тому передала останні ядерні ракети росії.

На той час в нашій країні знаходились 130 СС-19, 46 СС-24, до 43 Ту-95МС і Ту-160, до 2156 стратегічних ядерних боєзарядів і до 4200 тактичних ядерних боєзарядів.

У меморандумі, до речі, йшлося, що рф має поважати кордони України і не застосовувати силу.

Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна відновить статус ядерної держави і вже ніколи - НІКОЛИ! - не випустить з рук зброю, особливо маючи під боком такого сусіда.

9 червня 1995 року тогочасні українській та російський президенти Леонід Кучма та Борис Єльцин підписали в Сочі двосторонню Угоду щодо Чорноморського флоту.
Згідно з угодою основна база та штаб ЧФ рф прописувались у Севастополі. Україні передалося 18,3%, російській федерації - 81,7% кораблів та суден Чорноморського флоту.

Ця помилка коштувала нам багато життів, розплачуємося по сю пору, але потроху її виправляємо. Сподіваємося, що більше таких дурниць Україна не допустить.

У ніч з 15 на 16 червня 1920 р. більшовики розстріляли в Одесі 63 людини в рамках політичного терору.

У лютому 1920 року більшовикам вдалося захопити владу в Одесі. Щоб закріпитися в місті та запобігти відновленню української державності, їм треба було фізично та морально знищити симпатиків й учасників українського національного руху. Місцева газета «Вісті Одеського губерніального революційного комітету» від 22 лютого повідомляла таке: «Нині у в’язниці немає жодного в’язня. Днями прибуде перша партія зі 150 осіб…». Відтоді репресії, терор стали нормою, в’язниці заповнилися тисячами людей.

Придушення відкритого і прихованого спротиву режиму в регіоні здійснювала Одеська губернська надзвичайна комісія (ОГНК) чи губЧК. На своїх засіданнях члени комісії вирішували долю усіх, кому не пощастило потрапити в поле зору місцевих чекістів.

У травні 1920-го відбулося посилення терору. Сприяли цьому економічна криза та ситуація на фронті. У квітні-травні наступ українського та польського військ на Київ спричинив викриття в Одесі «підпільних організацій, що мали на меті повалення радянської влади».

«4-й всеукраїнський з’їзд Рад застерігає робітників та селян проти зрадницького гасла «Українська Народна Республіка», який є лише прикриттям для підкорення України міжнародному капіталу та українській шовіністичній буржуазії…, – пишуть «Вісті» від 3 червня. – Третя УНР, яку обіцяє нині Петлюра, є лише прикриттям для утвердження в Україні ненависної влади польських шляхтичів». з того часу практично нічого не змінилося, методи пропаганди ті ж самі

В Одесі оголошено надзвичайний стан, влада переходить від обраних рад до ревкомів (революційних комітетів). Пояснювалося це тим, що в місті та повіті «контрреволюційні» змови стають масовими.

17-18 травня одеська губЧК розглядає справу про «підпільну петлюрівську організацію». Відлік осіб, розстріляних більшовиками у справі, відкрили Георгій Тютюнник, Володимир Маковський, Микола Солчинський, Галина Чижевська, Михайло Клик. Їм інкримінували намір підняти повстання в Одесі та повіті проти радянської влади. Кількість обвинувачених не відповідала пропагандистським завданням, тому наприкінці травня було сфабриковано нову справу для розгортання широкомасштабної кампанії проти «петлюрівського руху». Фактично, для проведення антиукраїнського терору.

До середини червня було заарештовано 170 осіб у справі № 2575. Це були переважно члени «Просвіти» та ті, хто на час облави перебував у її книгарні, а також «дрібні спекулянти» та «колишні члени РКП(б)». Серед заарештованих опинилися люди різного віку, національності та соціального статусу.

14 червня 1920-го колегією Одеської губЧК у складі Станіслава Реденса, Макса Дейча, Леоніда Заковського винесено вирок заарештованим у справі «підпільної петлюрівської організації». До розстрілу засудили 63-х осіб, 48 осіб відправили до концтабору, інших – відпустили.

У ніч з 15 на 16 червня 1920 року вирок було виконано.

Серед жертв розстрілів було чимало членів одеської «Просвіти». Також однією з центральних фігур, навколо якої розкручували обвинувачення був Анатолій Усаневич (одесит, служив у 1919 році в УГА). За "зв'язок" із ним розстріляли Олександра Горобача, Івана Церра, Бограта Гозалова, Ольгу Розе, Лаврентія Конька, яких звинувачували у зв’язках із Усаневичем і які на допитах не навели жодних фактів про існування «підпільної організації». Абраму Рейфману, Шай Мільтеру інкримінували виготовлення фальшивих документів «агентам Петлюри». Фактів підтвердження цього не було наведено. Костянтина Сіренка розстріляли як секретаря «Просвіти».

За звинуваченням у причетності до міфічної «підпільної петлюрівської організації» протягом 1920 року лише в Одесі було розстріляно понад двісті людей. Загалом за цей рік у губернії було розстріляно понад півтори тисячі осіб, імена яких вдалося встановити дослідникам.

У січні-лютому 1921 р., інспектуючи губернію, чиновник Д. Приходько звітував ВУЦВК: «українці Одеси бояться зізнатися в тому, що вони українці...без розбору розстріляно 70 членів «Просвіти».

ось так Одесу робили "руским горадам"