Деньги, денюжки, жареные семечки, Lada.Gornostaj, Хагн, Дзи

*Кто ж знал, что ангел так распереживается - то! Но черт подумал:*
//У каждого из них свой путь - кто станет ангелом, кто демоном. Неволить не буду. А Рафаил твой ничего поделать не сможет - не его профиль. Уж я знаю.//
*Демон вздохнул: ангел покался какой - то неправильный.*
//Не - а, подкова - вот моя мечта. Дядя Люцифер мне ее обещал давно как и титул Тайного Советника. Да все лень, старому. Мммм, а кто погиб - то? Много же всяких жертв было - не напомнишь ли?//
*Далее вещи случились чуть похуже: кошелек подпрыгнул, а в него ударило мощная волна света, к счастью, он успел подхватить свою дочь и не дать ей упасть на землю. Крылья сами собой раскрылись и отнесли их на безопасное расстояние. Светлая магия! Ничего себе! Приземлился, свистнул огненного коня, удравшего от света, а когда тот прискакал посадил свою дочь и отдал ей своего младшего брата. Взглядом велел помолчать и ударил коня по крупу. Бедное животное заржало и пустилось вскачь в школу.*
- Молодец! *демон с усмешкой заапладировал ангелушке, видимо, всерьез полагавшей, что это черная магия так их отборсила! Ничего подобного - всего лишь светлая магия.* Браво! Активизировала сей амулет светлой магии - и теперь уж точно у того смертного куры денег не будут клевать - некуда будет! Он и так богат, а теперь будет супермиллионером! А ему деньги не нужны уже - семья нужна!
//Эх, молодежь, молодежь!//
- Да, да, светлая магия. Она существует и те "ведьмы", которыми ты их называешь действуют от вашего, ангельского имени и божьего. а наши пособницы, повторяю, давно сгинули в небытие.
*Молодой человек подошел к человеку и сказал:*
- Прошу прощения за разборки. Работа такая, сами понимаете. Мы издавна *смерив ангелушку злым взглядом, проговорил Вольф.* враждуем. Излишки профессии, молоко надо давать за вредность. *затем обратил свой взор на человека.* Иван Васильевич, так берете ?деньги. Это все Светлая магия, будь она неладна. Не бойтесь, положите в банк и со временем тоже станете супермиллионером. Не забудьте, сейчас все дорожает: книги, еда, одежда. А коли не возьмете, то будете пить не от излишества денег, а от их недостатка. Увы, так часто случается.
*Помолчав с минуту, демон произнес:*
- Конечно, это ваше и только ваше решение. Примите его правильно и не ошибетесь - возьмите деньги и заживите счастливо со своей семьей.
//Смертного ничем не проймешь. Зачем эта Лада так сделала? Зачем активировала этот светлый амулет для привлечения денег? Эти деньги утопят того богатого.//
- И да, берите деньги, а кошелек оставьте и будет вам радость. Хоть он и дорогой, да ваш лучше. Чай, купюры там, великие.

Це повідомлення відредагував Счастье в дельфинах - May 2 2014, 10:06

*Лада уважно вислухала демона й оцінила не така те, що він сказав, як те, про що промовчав.*
//Як просто нам би жилося, якби можна було читати думки! Бодай людські! На жаль, нам, як і смертним, доводиться обмежуватись логікою й інтуїцією. Отже, моя підказує, що демон знову блефує, та в чім його блеф? І що це він за оморочку про світлу магію розвів?//
*Уважніше роздивилася гаманець, потім проглянула його наскрізь. На одній з купюр зміїлись рунічні рядки*
//Я що, справді активувала амулет?// - *Прислухалась до відчуттів* -//Ні, не схоже... Лишився, як був, лише багатством тхне з куди страшнішою силою. Правдива магічна річ//
*Усміхнулася*
//Зараз буду видавати цезові таємниці//
- Знаєте, Іване Васильовичу, - *тоном екзаменатора звернулась до Людини,* - хто такі маги? Насправді? Й чи бувають вони білі, чорні, помаранчеві чи малинові?
*Оцінивши вираз обличчя слухачів, продовжила з лекторськими інтонаціями*
- Маги, шановні мої, це ті диваки, що намагаються у нашому світі створити аверс без реверса, ліве без правого, світло без темряви чи навпаки. Вони можуть звертатись до наших сил, до їхніх, - *кивнула у бік демона*, - або до жодного з нас. Та все, що насправді робить магія - намагається порушити рівновагу у світі, забуваючи, що він, мов маятник, і на кожну "добру" магічну дію йде зла відплата й, як не дивно, навпаки... Хороший маг здатен, щонайбільше, заплутати зв'язок між причиною й наслідком, та ніяк не порушити рівновагу. От візьмемо, наприклад, Вас. Маєте рівновагу: за труд і талант маєте певний достаток, за увагу до родини - їх любов і турботу. Згадайте, коли Вас кілька років тому несправедливо звільнили з роботи, маятник хитнувся - та скоро надійшла віддача, Ви спробували влаштуватись до компанїї, про яку раніш і не мріяли, й у Вас вийшло! І, скажу Вам, Ви звикли до нової рівноваги. За більший достаток Ви платите більшою роботою й відповідальністю на посаді. Ви знаєте, чим толковіше працюєте, тим більше матимете грошей. І це знаєте не лише Ви, а й Ваше оточення. Безліч приятелів, а також друзі й родичі мають до Вас добрі почуття й не чекають, що Ви завжди будете за найменшої потреби підтримувати їх грошима. Бо бачать, що Вам ті гроші з неба не падають, то ж просити у Вас відірвати потом зароблене від сім'ї без потреби не будуть. А от якщо раптом гроші падати почнуть... Отут і почнеться перетворення Вас із вірного друга на живий гаманець, у Вас стануть просити не лише на потрібне, але й на примхи, й навіть собі на шкоду. Якщо гроші скінчаться - усе гаразд, кілька ваших родичів чи приятелів будуть смертельно ображені, але на тім Ваша біда скінчиться. А от якщо тут справді якийсь нерозмінний чи незникомий долар затесався, тоді Вам, любий мій, гаплик.
*Тяжко зітхнула. Очевидне з потойбіччя так тяжко пояснити у земних термінах.*
- Розумієте, Іване Васильовичу, якщо Вам приходять гроші, не оплачені працею, не суть важливо, розумовою, фізичною чи душевною, доводиться платити удачею, здоров'ям, а бува й розумом. І не завжди своїм. Я вже розповідала про дядька, що хотів стати багатим, а тепер все своє багатство на лікування дочки витрачає. Це один з можливих варіантів. Ще може бути так, що, так би мовити, на запах грошей, притягнеться різний непотріб. Можливо, хулігани нападатимуть, може, чиновник-хабарник від Вас грошви забажає, в найгіршому випадку, на лікування рідних гроші підуть. З магічними речами завжди так.
//Точно завжди? Казати чи ні? Мабуть, треба//
- Єдиний відомий мені спосіб уникнути відплати - це якщо з магічного гаманця не брати собі ні копійки, лише роздавати, можливо, частину своїх зароблених також, і не просто усім, хто просить, а тим, кому справді треба. Тоді уся відплата на них ляже. Якщо Ви певні, що маєте досить мудрості й подужаєте таку спокусу, візьміть гаманець. Але знайте, за першої ж помилки - весь тягар відплат впаде на Вас і, можливо, на родину.
//Не тягне він на святого!//-*з похмурою впертістю думала Лада* - //Абсолютно звичайна людина. Хоча, мабуть, порядна й світла. Інакше нащо було міняти його життя на моє й мого ще не народженого маляти? //
- І ще. Мушу нагадати про те, що дітки Ваші підростають. І його - *кивнула на демона* - теж. Хочете, щоб він своїх дітей біля Ваших прилаштував на роботу? Дружити, так би мовити, родинами?

*Что - то с ангелом не то. Черт нахмурился, когда услышал мысли этого ангелочка.*
//Не блеф, а правда!//
*Демон, в отличие от своих собратьев никогда не лгал, хоть и среди всех прослыл странноватым и идеалистом. Ему не слишком понравилось то, что опять слушал лекцию. Он и в школе - то лекции не особо любил, а предпочитал практики - не зная теории он мог выпутаться из любой ситуации.*
- Не совсем так, как ты говоришь, Лада. Магия - это природа, а человек - царь природы, значит маг. Ему подчиняются сейчас ветер, вода, солнце, земля, космос. А все почему? Потому им помогаем мы, демоны, а вы вечно вредите. Думаешь легко было заставить человека в Космос полететь впервые? Ой, нет и еще раз нет. Но удалось.
*Задумавшись, Вольф решил, что его супротивница немного права.*
- Да, возьмите деньги, а не кошелек. Положите в свой, а затем пойдите и раздайте нищим, больным, инвалидам, кому угодно. Даже отдайте на строительство... *он немного помедлил, немного скривившись:* церкви. Как вам будет угодно, Иван Васильевич, только возьмите деньги!
*Тут у демона вновь вспыхнули воспоминания: да, это ангела он видел в поезде, когда спасал своего подопечного от смерти.*
//Нет, он святой! Он не изменяет, любит своих детей, кормит их, в то время как другие отцы не обращают на них внимание. Извини, по идее, тебя должен был спасти твой демон, но он посчитал нужным этого не делать. Хотя это от нас не зависит: если подходит срок ни одни силы, ни темные, ни светлые не смогут спасти. Видимо, твой срок подошел, также как и твоего дитяти. Этого не изменить. Как видишь, я странноватый для демона. Спасаю смертных.//
- Насчет моих детей. Дочка хочет стать ангелом, а сын старший - Высшим демоном. А младший скорее всего пойдет по стопам старшего брата. Как видишь, мои дети и его дети не пересекутся. Хотя... это выбор каждого из них. Я на них никогда не давлю - это не по - отцовски.

*Человек так и стоял с открытым ртом, наблюдая, как "мило" болтают ангел с демоном. Потихоньку последние ушли от темы, перейдя на демонических детей.* //Што?! Хотя это их проблемы, они ж должны враждовать?//
*Иван Васильевич встряхнул головой, посмотрел на кошелек, словно прощаясь, и пошел дальше.*
//Не я - так человек более бедный подберет. Я еще в состоянии обеспечить свою семью, благо в банке есть вклады.//

Сторона ангела.