Деньги, денюжки, жареные семечки, Lada.Gornostaj, Хагн, Дзи

★Неждано дід, що пропонував забрати гроші, а потім простібався над Іваном Васильовичем, кудись зник. Повітря затремтіло, й на його місці з'явилась невисока тендітна білявочка у джинсах і світлій куртці.★//Халепа! Шефа відкликали до Харкова на... Дастьбі упорається. Хто тут у нас?//
★Озирнувшись на демона, що раптово збадьорився, дівчина спробувала підтримати лінію свого попередника★
- Іване Васильовичу, шановний Ви наш! Ви ж не злидень який, не каліка безпомічний! А у себе на роботі людина далеко не остання. Може й справді зараз заробляєте менше, ніж хотілося б, та невже цього гаманця Вам на все життя вистачить? //Теоретино, може. Якщо забере й замість далі працювати, по шинкам та дівкам завіється. Здоров'я хлоп має добре, та од СНІДу і САМ// ★боязко повела плечима★ // рідко рятує. Але про цю ймовірність мабуть не варто... поки що...//
★Стрельнула очима у рогатого, дослухаючи його жалісливого лементу★
- І менше його слухайте, без рогів точно не помре.Просто трохи менше шкодитиме людям. Й вашій сім'ї також...

★ Неожиданно старик, который предлагал забрать деньги, а потом постебався над Иваном Васильевичем, куда-то исчез . Воздух задрожал , и на его месте появилась невысокая хрупкая блондиночка в джинсах и светлой куртке. ★ / / Неприятность ! Шефа отозвали в Харьков на ... Даст бог справится. Кто тут у нас? / /
★ Оглянувшись на демона внезапно приободрился, девушка попыталась поддержать линию своего предшественника ★
- Иван Васильевич, уважаемый Вы наш! Вы же не нищий какой-то, не калека беспомощный! А у себя на работе человек далеко не последний. Может действительно сейчас зарабатываете меньше, чем хотелось бы, и неужели бумажника Вам на всю жизнь хватит ? / / Теоретично , может. Если займетесь вместо дальнейшей работы, по кабакам и девкам шлятся. Здоровье хоп и иссякнет / / ★ робко повела плечами ★ / / редко спасает. Но об этом вероятность видимо не стоит ... пока ... / /
★ стрельнула глазами в рогатого , дослушивая его сострадательного крика ★
- И меньше его слушайте, без рогов точно не помрет. Просто поменьше вредить людям станет. И вашей семье также ...

*М - да, чертику предстояло нелегкое дело: заместо старика, появилась блондинка - ангел. Судя по всему еще молодая, но умеющая читать мысли. Ха, так и он не лыком шит. Прочитав мысли новоявленного ангелочка, демон усмехнулся.*
//О как! Ишь ты куда лезет со своими речами! За святое же берет, за святое!//
*Хвостатому нужно было брать своего подопечного в оборот и с зубами вырвать победу - любой ценой.*
- Позвольте напомнить вам, Иван Васильевич, о вашей зарплате! Она не высока и вряд ли ее подымется. Что вам стоит взять кошелек? Почувствовать себя богатым, прийти домой с подарками для семьи! С конфетами для детей и цветами для жены?! Им будет радость, а тебе почет и уважение.
*Выслушав речи ангела, демон чрезвычайно изумился: он, пришедший на помощь, не взирая ни на что, жертвуя своей жизнью, стоит здесь и уговаривает человека, смертного взять деньги! Каково, а?*
- Скажите, пожалуйста, Иван *обратился черт к человеку.* я заставляю вас убивать, прелюбодействовать, воровать и еще кучу всяких грехов? Нет, я хочу вам помочь! Поверьте, от этого богача не убудет, коли вы возьмете его кошелек с ДОЛЛАРАМИ! Представляете? Самыми дорогими на всем белом свете!
*Немного помолчав, он добавил, грустно посмотрев на него. Если бы на его месте стоял его брат, то этот человек не отвертелся бы от этих денег.*
- Впрочем, это вам решать. А вам, ангелочек, следует знать: у демонов, позор - лишиться рогов, также как и у вас лишиться нимба. Решайте, либо вы берете деньги, либо отправляете меня на казнь... через повешение. Да, да! Ужасная казнь. Но я приму это как данность... Только у вас будет другой демон, который заставить вас и изменять, и воровать, и убивать... Жаль, вы хороший человек!
*Сказав это, демон проговорил:*
- Я впервые желаю кому - то добра! И всю вашу жизнь я ни разу не подталкивал к чему - то плохому, а наоборот, удерживал от зла и погибели. Помните? Год тому назад вы собирались на отдых в Петербург. Но я помешал вам - вы оставили документы дома и не попали на поезд, тем спаслись от смерти. Поезд сошел с рельсов и никто не выжил. В то время, как ангел не известно где был, в раю, наверное! Амброзию с нектаром пил...

★Від згадки про аварію потягу за плечима янгола пройшов незнайомий холодок. Та, притлумивши несподіванний, абсолютно не янгольський спалах гніву, дівчина затялась зробити все можливе, щоб відмовити хлопа від дурниць і осоромити чортиська ★
// Ти ба, чи ж я мушу дбати про чортячу репутацію?! А от брехати людині у вічі не дозволю!//
-Скажу Вам, Іване Васильовичу, одну відому річ. Спокушають людей, починаючи з дрібничок. Як оцей гаманець, а то й простіших. А якщо демон зумів спокусити, його ранг підвищується, й через деякий час йому доручають складніші завдання. В нас, до речі, так само. Так що не жалійте малого пройду, не ведіться на те, що замість "доброго" демона до Вас приставлять "злого". Піддастеся зараз, наступного разу він же стане злішим і штовхне Вас уже на крадіжку, а там і на гірше.
★Стрельнула поглядом у рогатого.★
//Ну, скажи, що не так, брехунець сльозоточивий!//
- А ще, - знов заглянула прямо у душу Івану, - Ви ж знаєте, що Ви хороша людина. Мій попередник - великий майстер, а кажуть, на Вас кар'єру зробив. Тобто мали Ви спокуси куди сильніші, ніж цей гаманець, і не піддалися. Чи ж варто зараз починати, коли життя й так добре складається? Та невже у Вашому власному гаманці немає грошей на квіти дружині й цукерки дітям?
★Критично поглянувши на позаторішній костюм від Вороніна★
//Ні, як на голландські тюльпани й бельгійський шоколад, то може у цю мить і немає... Але ж не казати Іванові, скільки люду чорту душу б заклало, щоб жити так, як зараз він?!//
★Зітхнула скрушно★
//Ну чому стажерів відправляють без роз'яснень! Чому взагалі той клятий гаманець на даху виявився?//
- І знаєте, що я Вам іще скажу? Давайте трохи подумаємо разом. Випадок з гаманцем на даху - незвичайний, так? То й причина його появи мусить бути незвичайною. Хочете, я вам три назву таких, що краще б не чіпати?
★Озирнулась навколо, струснула крилами, мов вибиваючи з білого пір'я свіжу ідею. Свіжі ідеї не йшли.★
//Гаразд, почнемо з банального//
- Отож, причина перша. Вас знімає прихована камера. Хочете прокинутись героєм телепередачі чи надаєте перевагу YouTube?
//Тоді накрилося Ваше підвищення, шеф не зробить своїм замом того, хто до чужих грошей руки тягне! Але ж не маю права такого казати!Може, сам здогадається?//
- Причина друга. Гроші фальшиві або мічені, їх скинула людина, що не має ніякого відношення до власника авто, але до злочину - так. Тікає від правоохоронців. Хочете найближчим часом попасти у випуски новин і відсидіти за чужий гріх?
// І не відмитися ніколи... А то й бути застреленим за "опір під час затримання". З тими поліцаями ще розбиратись і розбиратись. Чому, Господи, я не маю права цього казати?!!//
- Причина третя... Я знаю, Ви в таке не вірите, але на жаль таке роблять. Магічний переклад на гроші різних бід. Від дрібних порч на малі нещастя й аж до смерті від раку. Якщо самі візьмете ті гроші, то ніхто не зможе Вас захистити, поки не розкаєтесь.
★Твердо глянула на демона★
- Давно такого не робили, та, кажуть, знову кілька відьмачок за старе взялися... А ти тоді одразу, з рогами включно, увесь в шоколаді опинишся, правда? Отако взяти свіжого грішника й спакувати як додатковий подарунок своєму начальству, на відьминих трудах в пекло в'їхавши?
★Кисло, без завзяття всміхнулась Людині★
- Ні, Іване Васильовичу, все може обійтись і дешевше: банальна п'янка з приятелями, щоб відсвяткувати таку грошву, потім пригоди, після яких з дружиною точно посваритесь, потім залишок грошей піде на штраф за щось розбите-перекинуте, ще й борги залишаться. Хороший варіант. Ризикнете?

Показати текст спойлеру

https://translate.google.com.ua/#uk/ru/

для крайнього випадку.

*Демон удивленно наблюдал за ангелом: впервые на его веку ангел злился.*
//Ох, я - то вру??? Ой ли, ой, ли...//
- Да, кстати, забыл представится. Я - Вольфганг, можно просто Вольф. *улыбнулся парень, раскрывая свои крылья - черный, с едва пробивающейся серебристостью - символом доблести и отваги. Правое его крыло было рассечено в результате наказания.* Иван Васильевич, как ни странно, я отличаюсь от своих собратьев. Видите рану? Это из -за того, что спас вас с семьей от смерти. В то время как тот ангел - старичок соблазнял ангелиц. Да, да! Такое было, сам видел: в Чистилище сидел, да кофе пил.
*Почему демон так отреагировал? Хоть он и был падшим ангелом, но честь соблюдал.*
- Меня выставляют не в лучшем свете. Это несколько обидно. *продолжал он, внимательно наблюдая за молодым ангелом. Похоже, он влюбился, в третий раз на дню. Но он вспомнил о том, что у него самого была чертиха и пять голодных чертенят, которые сейчас ждут его дома с едой.* Я сам женат и у меня есть дети. Голодные причем. А у тебя верно и детей нет, ангелица? Видно нет.
*Парень шевельнул крылами и проговорил:*
- Иван Васильевич! Советую не слушать ангела: сейчас мы, черти работаем не за души - это старый товар. Нечто новое есть у человека - это желания - вот наш товар. И душа мне ваша ни к чему. *Вольфганг и не врал: действительно в аду больше не принимают души - с ними много возни, а желания - положил в сундук и все, никаких хлопот.* Если уж так боитесь искуса, заложите эти деньги в банк под проценты: так и деньги просто так не потратятся, и искушений всяческих можно избежать. А детишек и женушку и так обрадуйте. Здесь нет видеокамер, нет ни снайперов, нет ни того, чего так пугает ваш ангелочек. И да, за такую жизнь как у вас, многие убивают, губят и себя и других. А другие и души закладывали в старое время, а сейчас - желания различные.
*Почесав голову, чертенок все же решил немного приударить за ангелом. Ну, от жены попадет, да уж больно по душе Вольфу пришлась ангелица. Он подлетел к ней и взял за белоснежное крыло и поцеловал в щеку. Место, куда поцеловал черт горело огнем. Отлетев он продолжил:*
- Решайтесь, берите и богатейте! Жизнь ваша потечет по совсем другому руслу. Вы купите себе костюм, который недавно видели в магазине и будете самым счастливым человеком в мире!

★Від паскудного доторку янголицю пересмикнуло. Перш, ніж зрозуміла, що коїть, стріпнула крилами, наганяючи вихор. Чорта відкинуло й непогано приклало потилицею до стовпа з ліхтарем★
- Іди в пекло, гидь!
★Торкнулася щоки. Боліло, як після гадючого укусу й наривало. Висмикнула гостре перо з кінця крила, відітнула клапоть шкіри на щоці й зцідила прямо на бруківку кілька крапель почорнілої зараженої чортячим доторком субстанції, що заміняла янголам кров. І лише коли субстанція стала перлово-рожевою, дала спокій рані.Заживе. Тепер у неї все заживає.★
// От же ж покидьок! Тепер три дні примочки святою водою робити... ну не йти ж до шефа з такою дрібницею, він і так вище голови зайнятий!//
★Янголиця болісно усміхнулась. Вона іще дещо згадала... Але розповідати про це зараз нічого не збиралась.Лише шарпнулась від згадки про дітей, але знов опанувала себе.★
// Остання пастка Сатани - жалість і заклик до доброго у людині... "На колчакіських фронтах поранений!" Шаріков, блін!//
- Брешеш, нешановний, - ★огризнулась до демона,★ - всі, крім твоєї подружки-чортиці, знають, хто завдав цю рану й за що, та то довга історія. Людині нецікаво, під чийого хвоста ти заглядав... А вдруге брешеш, що бачив мого шефа і водночас рятував Івана Івановича. Ні ми, ні ви не всюдисущі, так що не міг.
★І знов обернулась до Людини★
- Не Вас він рятував, Іване Васильовичу, змушуючи затриматись. Пекло мало завдання погубити можливого праведника. Абсолютного, розумієте? Я знаю, кому продали квитка на Ваше місце.
//Мене не простять! Я не знаю, якою буде покута, та я мусила це сказати! Вс, зібратись, зосередитись... Спокійно, Ладочко, спокійно...//
- Ще трохи про пекельний маркетинг, - ★продовжила тоном лектора★ - раз уже середній людський інтелект виріс настільки, що більшість розуміє всі невигідні сторони продажу душі, хтось придумав новий рекламний хід. На звороті їх угод про виконання бажань дрібним текстом написано: "душа замовника здається у оренду виконавцеві на першу вимогу останнього". Ті ж самі яй... тобто, речі, інший ракурс.
★З відразою поглянула на чорнокрилого зубоскала й знов звернулась до Людини★
- Іване Васильовичу, Ви помітили, що про відьмацькі витівки демон мовчить? Я сама точно не знаю, з якої причини цей гаманець опинився на даху, але якщо так скидали лихо, а Ви візьмете гроші й покладете їх у банк, лихо ростиме разом із відсотками. Так що думайте... А то мали випадок, дядько хотів мати на прожиття мільйон доларів щороку. Тепер завдяки нашим конкурентам має. І тратить більшу його частину на лікування дочки, яка б і не захворіла, якби не батькові оборудки.
Зрозумійте, Іване Васильовичу, раптові незаслужені гроші завжди тягнуть за собою такі ж раптові й незаслужені проблеми.Це закон, котрий і сам Бог не відміняє.

*Хоть он и отлетел, но все же гнев ангела настиг его: от трепыхания белых крыльев создался мощный вихрь да такой, что демон неминуемо достиг столба и стандартно ударился головой.*
//Нет, чтобы спасибо сказать! Ее Вольф поцеловал, а не тот старикашка! Не те ангелушки пошли, не те! Начальник, говоришь, ничего, ничего, он тебя соблазнит - не таких твой шеф обламывал!//
*Тут же прискакали огненные кони, а на них сидели дети демона - старший сын и средняя дочь. Критически оглядев отца они отдали ему лед из Ада и предупредили о том, что ему от начальства не поздоровится, а они сиротами останутся. Приняв от них лед и приложив к голове, пострадавший от любви черт ответил, что постарается сделать все возможное, дабы заполучить желание человека. Меж тем девочка повернулась к ангелу и спросила:*
- Зачем вы так с моим папой обращаетесь? Он вам что - то плохое сделал - нет, всего лишь поцеловал. Ему нравятся ангелочки, он от чистого сердца вас полюбил. Вы ангел и должны вести себя соответственно.
*На руках у средней дочки лежал младенец - демоненок, который тянулся ручонками к своему отцу. Отдала его в руки своего отца она стала ждать ответа от ангелочки, зло смеривая ее взглядом черных, как два агата, глаз. Демон взял своего младшего сыночка и стал покачивать его, напевая колыбельную:*
- Баю - баюшки, баю!
Сейчас желанье заберу,
И пойдем с тобой домой,
Да от жены получу!
А ты спи, дружочек мой,
Знай, что я тебя люблю!
*Младенец - демоненок тут же закрыл глазки и, вцепившись в папин костюм, тут же заснул. Старший сын уже уехал в школу адскую, оставив свою сестру и брата с отцом. Взглянув тепло на сыночка, прижал его посильнее к своему сердцу, сказал человеку:*
- Поверьте, я не обманываю вас! Вот мой сын и дочь, старшего вы видели! Насчет договора - вот он, посмотрите сами - где видно упоминания о душе - только желания и мечты. *Демон вытащил из кармана брюк договор и развернул его, показав и человеку, и ангелушке.* А насчет раны, сейчас покажу...
*Он вытащил из пиджака небольшой хрустальный шар и вскоре было показано то, как старик - ангел забавлялся с ангельками, а он, демон, наблюдал ухаживая за своими демоньками, затем как полетел тут же в квартиру к своему подопечному и спрятал документы. Затем как стоял на Суде и оправдывали перед всеми за свой "добрый" поступок. Как стоял на коленях на площади перед палачом - демоном с огромным мечом и как тот разрезал ему крыло. Когда показ сего наказания был закончен, Вольф убрал шар в карман и произнес:*
- Вы все знаете. Да, я не такой, как все и потому вскоре придет мне кара - смерть. Меня вдернут на виселице тот же палач, а мои дети станут сиротами, а вы, Иван Васильевич, будете постоянно в искушении - другой демон будет гораздо жестче меня. а насчет ведьм и колдунов - их сожгли в 15 веке. А те, кто сейчас так себя называют - всего лишь вруны. Здесь нет магии, можешь сама убедиться, прости, как тебя зовут? Хм... Ладушка? Или как - то так? Вот смотри - *демон подошел и укусил себя зав запястье - потекла черная, густая кровь и с помощью вихря донес кровь до кошелька, который лежал на крыше. Не было никакой реакции.* Если бы было колдовство - то вокруг кошелька образовался бы черный дым. А его нет.
*Взглянув на человека, демон услышал писк своего сына, который просил есть. И он оторвал от себя перо, превратившиеся в его руках в бутылочку с молоком и напоил малыша. Молоко было единорожье и очень ценное.*
- Видите, нет никакого обмана. Я отец и люблю своих детей. И понимаю вас. Возьмите деньги и положите в банк, но не лишайтесь возможности хоть немного разбогатеть. Не в деньгах счастье, а в семье. А чтобы ее содержать - нужны деньги. Ведь так? Так. Возьмите деньги и поступите по моему совету. А ты Линна почему не идешь домой *обратился он к дочери, с трудом удерживающего огненного коня, который рвался укусить ангела за плечо.*
- Пока ангел не ответит, никуда не иду. Папа, как ты себя чувствуешь? *Заботливо спросила его Линна.*
- В полном порядке. Спасибо.

★Сльози мимоволі набігли на очі янголиці. Вона зовсім недавно відпустила у світ людей дуже дорогу їй маленьку душу. І хоч розуміла, що це - чистий і вірний вибір, боліло їй від того не менше.★
//Вона кумедна й має досить милий вигляд, ця демонська малеча... От лише виростуть з них такі ж самісінькі хитрохвості... Чи є для них інший шлях? Чому я ніколи про це не думала?//
★Поглянула уважніше на кулю, що вже утретє крутила ту ж серію картинок: старого янгола, що досить нечемно торсав юних янголиць, демона перед суддями, різкий помах меча, що розсікав крило. Щось це їй нагадало, але здогад миттю зник, бо знову з'явилась картинка з янголами. Попри прозору янгольську кров, щоки Лади стали багряними★
//А шеф, красень, свого не пропустить! І не свого теж! Колись казав, перший свій духовний досвід отримав у Індії... Плотський також, не інакше...//
★Непрошені сльози закрапали на кришталь, і картинка змінилася. Під янгольські балахони заглядала геть інша істота!★
//Яка ж я дурна, мало не повірила! Нас же вчили. До самого Рафаїла з цією історією дійду, хай міняють програму навчання і вводять практичний курс! //
- Чудова спроба оббрехати мого наставника, - ★холодно кинула демонові★, - та ми знаємо, що ці кулі показують не лише минуле й майбутнє, але й мрії. І ці розваги з янголицями - ті, що ти сам для себе уявив, якби опинився на місці мого шефа. Та ти не він. Може на порятунок ближче поглянемо?
★Прискіпливо роздивилась усі сцени, але не знайшла підробки.Лише після останнього помаху меча якась сіра хмарка, мов би ролик прокручували на такій шаленій швидкості, що зображення й звук злились в один короткий момент. Лада з усієї сили намагалась підстроїти сприйняття, але ніц не виходило. З відчаю спробувала зупинити час у сфері - вийшло. Тепер кришталь відображав сцену, якій янголиця не одразу повірила.Цей нібито опальний демон з розсіченим крилом притискав до грудей осипану діамантами підкову особливої форми, а сам Люцифер поблажливо усміхався до нього.★
//Таємний радник?! Орден Підкови, що його мають може які три сотні демонів за всю історію?! Під видом простого недоумка?! Господи! Дай мені мудрості, скільки втримаю й заміни на достойного, як не впораюсь! Чи це його мрія? Я вже собі не вірю... Ні, я ж точно знаю, що мрії не згортаються, лише таємні спогади. І ще я знаю, що не прощу тобі цього "спасіння", бо тепер знаю, і хто загинув замість цієї Людини! //
- Те, що ти сховав документи, не відвернуло аварію і призвело до мо... - ★ глибоко вдихнула★, - того, що землю покинуло дві душі замість одної. Я сама не розумію усього.
//А надто того, нащо мені цю підковку показано!//
- Але те, що зараз ти провокуєш Людину на зло і згубу важливіше за всі попередні й майбутні заслуги й помилки.
★Обернулась до Івана Васильовича★
- Маємо ще одну брехню. Чорний дим був би, якби на освячену річ крапнути кров'ю демона. Проклята річ реакції не дає. Так що перевіряти мушу я.
★Намірившись знову роздряпати щоку, випадково випустила з руки власне вирване перо. І щойно пір'їна доторкнулась до гаманця... у явному світі нічого не трапилося, лише гаманець різко підплигнув на даху й упав на дорогу. А от у паралельному - там перо спалахнуло й вибухнуло з такою силою, що добряче хилитнуло демона з малям на руках, налякало коня, що вирвався й помчав світ за очі, а саму янголицю добряче гепнуло об бруківку, приземливши у щенячій позі.★
//Ніфі... тобто нічогенька так цяцька! Відьмачок, кажете, понищили? Ну-ну...//
- Сподіваюсь, Ви це бачили, Іване Васильовичу, - ★Лада геть не граційним рухом піднялася на рівні ноги★, - і хочу завважити, я не очистила ці гроші. Лише показала їх небезпеку. Зрозумійте, дорогий Ви мій, ніщо людині не дається дарма. Знаєте приказку: дав Бог копійчину, а чорт - щілину, й пішла божа копійчина в чортову щілину. Таких "щілин" у Вашій долі може намалюватись куди більше, ніж Ви уявляєте. Бо хоч Ви й розумна освічена людина, та, раз прийнявши таку "допомогу", станете менш розсудливим, влипатимете у різні історії, і будете щоразу сподіватись, що порятунок отак само нізвідки візьметься.
★Озирнулась на демона, що намагався допомогти дочці висвистати назад коня. Або прикидався, що старанно це робить★
- Слухай, - ★нежданно для себе звернулась до рогатого★, - а твої діти, як підростуть, будуть мусіть займатись тим же, що й ти? Може й до його, - // кивнула на Людину// - дітей приставлені будуть?