Українські вірші

Василь Симоненко. "Можливо, знову загримлять гармати"

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
Але не я… Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,

За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття -
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

Цей день почався не вчора,
Цей день почався не сьогодні.
Ось орків "беха" догора,
Всі орки згинуть у безодні...

Всі кажуть: "Третій рік війни!
"Сьогодні, - третій день початку".
Але для більшості страни,
Немає дат, лиш день спочатку.

Та добре, що світанок є,
Хоч оркі лізуть, наче лава.
На захист воїн наш стає,
І кажем ми: "Героям Слава!" (с)


Вічна пам'ять всім, хто загинув в цій війні....