Модератори: Юланна.

Сторінки: (6)  # 1 [2] 3 4 ... Остання » ( Перейти до першого непрочитаного повідомлення ) Нова тема

 

Українські вірші

гитик
Відправлено: Aug 23 2014, 13:15
Offline

NOTRE JOUR VIENDRA
*********
Великий магістр XI
Вигляд: Animagus Thunderbird
Група: Користувачі
Повідомлень: 5462
Користувач №: 77316
Реєстрація: 8-December 12





Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите не війні.

Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.

Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик –

як підводний човен

у морі диму, жаху і вогню.

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.

Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Душа в словах – як море в перископі,
І спомин той – як відсвіт на чолі…
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.

Ліна Костенко
^
Lada.Gornostaj
Відправлено: Aug 30 2014, 06:10
Offline

Найстрашніша для системи людина - то людина без статусу
*******
Магістр IX
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1072
Користувач №: 86526
Реєстрація: 4-April 14





"Берестечко" Ліна Костенко коли написала? Поети знають все, і пам'ятають наперед. А під спойлером - її самоцитати.
Показати текст спойлеру


А це - читайте. росіянам, думаю, без перекладу ясно.

Любов Бенедишин
Нічний монолог

Пересохлі губи.
Ночі глибочінь.

- Спи, синочку любий.
В тиші відпочинь...
Годі вже безсоння,
вибухів, атак...

...синова долоня
стиснута в кулак.

- Хай засіє ранок
мертву пустку снів.
Хочеш, на сніданок
напечу млинців?
Наварю узвару...

...запеклася кров.

- Ой, не тую пару
ти собі знайшов.
Кулі-нареченій
свахою війна...

Чорна хустка нені.
Цинкова труна.

22.08.2014
^
гитик
Відправлено: Aug 31 2014, 16:09
Offline

NOTRE JOUR VIENDRA
*********
Великий магістр XI
Вигляд: Animagus Thunderbird
Група: Користувачі
Повідомлень: 5462
Користувач №: 77316
Реєстрація: 8-December 12





А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

ЛІНА КОСТЕНКО КРИЛА
^
Scarlett1111
Відправлено: Sep 9 2014, 14:17
Offline

Опытный пользователь
***
Стать:
Підмайстер VII
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 81
Користувач №: 88073
Реєстрація: 4-August 14





Contra spem spero!
Леся Українка
X
Варіанти тексту
Канонічний текст
Першодрук
Автограф

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

[2 травня 1890 p.]
^
Lada.Gornostaj
Відправлено: Sep 18 2014, 06:17
Offline

Найстрашніша для системи людина - то людина без статусу
*******
Магістр IX
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1072
Користувач №: 86526
Реєстрація: 4-April 14





Показати текст спойлеру

Олександр Олехо

Тебе не розстріляють...

Тебе не розстріляють просто так,
а лиш за те, що українська – рідна,
за те, що трИзуб – то не тільки знак
і гама кольорів любові гідна.

Тебе не розстріляють, друже мій,
як донесеш на патріота краю –
ще і пайок поповниш з того свій
і доповзеш до зрадженого раю.

А що життя? Конає за вікном.
Молися, брате. Богу не однако,
чи ти помреш іудою з баблом,
а чи відмовиш нечисті зі знаком…

31.08.2014
^
Lada.Gornostaj
Відправлено: Sep 18 2014, 06:18
Offline

Найстрашніша для системи людина - то людина без статусу
*******
Магістр IX
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1072
Користувач №: 86526
Реєстрація: 4-April 14





Може, мало читала віршів, та останній рік відкрив для мене безліч нових імен.
^
Lada.Gornostaj
Відправлено: Sep 18 2014, 10:57
Offline

Найстрашніша для системи людина - то людина без статусу
*******
Магістр IX
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1072
Користувач №: 86526
Реєстрація: 4-April 14





Ірина Цілик

"ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ"

Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці,
І вчися наново жити потому,
З перепрошитою вірою в серці.


Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.


Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.


Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом,
Матері тужать і дружать домами,
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.


Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди,
А вже у твоєму дітиську курносім
Виросте радість, нова і правдива.


Ні, ця війна не потрібна нікому!
Так, ми її не пробачимо, себто
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут.


Він же у виконанні сестер Тельнюк


^
гитик
Відправлено: Sep 20 2014, 17:33
Offline

NOTRE JOUR VIENDRA
*********
Великий магістр XI
Вигляд: Animagus Thunderbird
Група: Користувачі
Повідомлень: 5462
Користувач №: 77316
Реєстрація: 8-December 12





Море. Ніч. І дельфіна голос.
Безіменна зоря тремтить.
Твоє тіло – дзвінке і голе
Заперечення темноти.

Органічне, органне в жилах,
Солоніють видох і вдих.
На серцях виростали б крила,
Але ж серце наше з води.

Ми на морі сліди лишаєм.
Я – муз–чина і муза – ти.
Розпинаєм і воскрешаєм
Наше тіло, як мед густий.

Отако… отако… і вище…
Хвиля піниться й нас несе.

Ми – Життя!
Ми із моря вийшли.

Біля моря нам можна все.

Павлюк Ігор
^
гитик
Відправлено: Sep 23 2014, 18:09
Offline

NOTRE JOUR VIENDRA
*********
Великий магістр XI
Вигляд: Animagus Thunderbird
Група: Користувачі
Повідомлень: 5462
Користувач №: 77316
Реєстрація: 8-December 12






Я зустрічався з вами в дні суворі,

Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб...

Симоненко Василь
^
Lada.Gornostaj
Відправлено: Oct 4 2014, 08:02
Offline

Найстрашніша для системи людина - то людина без статусу
*******
Магістр IX
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 1072
Користувач №: 86526
Реєстрація: 4-April 14





Попередній вірш змусив згадати одну давню дискусію про те, чи нищили КГБ виключно атнирадянські елементи. Як бачимо з цього вірша, Василь Симоненко був цілком радянською людиною. Що кінець кінцем його не врятувало. Бо був ЛЮДИНОЮ.

Ще кілька віршів цього ж поета. На превеликий жаль і жах, до нестями актуальних

Я...

Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
- Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. -
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя...
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їйбогу, один.
У кожного Я є своє ім'я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми - не безліч стандартних "я",
А безліч всесвітів різних.
Ми - це народу одвічне лоно,
Ми - океана вселюдська сім'я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони "я".

ПРОРОЦТВО 17-ГО РОКУ

Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!
Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!

23.XII.1962
^
0 Користувачів переглядають дану тему ( Гостей і Прихованих Користувачів)
Користувачів:

Сторінки: (6)  # 1 [2] 3 4 ... Остання » Нова тема

 



[ Script Execution time: 0.0599 ]   [ 24 queries used ]   [ GZIP ввімкнено ]   [ Time: 08:24:41, 05 Dec 2024 ]





Рейтинг Ролевых Ресурсов - RPG TOP