Пришло время подводить итоги... Выставить всем оценки. Начнем с Юлии Тимошенко. Я предлагаю всем оценить эту личность, исходя из своих субъективных впечатлений и знаний.
Для блезиру интересное чтиво...
Без гальм
- Особисто у мене склалося враження, що у прихильників Тимошенко з'явився якийсь підсвідомий страх через її надмірно агресивну риторику. Цей страх постійно збільшувався в розмірах, починаючи з дострокових виборів 2008 року в Києві. Ті вибори були призначені та проведені під гаслом "політичної доцільності", адже від них багато що залежало, але в результаті прихильники Тимошенко нічого не отримали, а Юлія Володимирівна перестала бути абсолютним гарантом успіху...
- Я вас запевняю, це було набагато раніше. Я у своїх блогах, присвячених штурму Київради, згадував про це. Саме тоді я зрозумів, що у цієї політичної сили гальм практично немає. І зрозумів це завдяки одному цікавому моменту. Причому цей епізод відбувся майже за два роки до перевиборів у 2008 році. Юлія Володимирівна дала нам завдання - розгромити президію Черновецького. Нас привезли на автобусі, дали пакети з тухлими яйцями, клеєм "БФ" і сірниками, щоб заклеювати щілини для голосування. І була команда розгромити трибуну. Ми кинулися до трибуни, почали розбивати скло, оскільки Черновецький передбачливо обніс президію таким собі скляним заслоном. І от коли ми громили скляний бар'єр, мені у спину хтось постукав, я обернувся і побачив перед собою "лідерку" в міськраді від БЮТ. Вона стояла позаду мене із кріслом. Я логічно подумав, що вона мені запропонувала сісти (а крісел у сесійній залі не було, одні лише вмонтовані в підлогу депутатські лавки) і погодився.
Але вона страшенно здивувалася, очі округлилися, і вона запитала мене, що я роблю... А потім додала: "Крісло для того, щоб ви застрибнули з нього в президію та ось цим склом перерізали мерові горло". І ось тоді я зрозумів, що там "дах реально поїхав" у всіх. А найцікавіше, що хоча Черновецькому й не вдалося порізати горло, зате Семинога порізав йому склом палець. Через цей пальчик навіть виникла абсолютно гомерична ситуація: мер носився по президії, розбризкуючи краплі крові, потім кудись зник, і повернувся... несучи поперед себе поранений палець, немов хрест, а позаду нього йшли священики.
І якоїсь миті священики почали хрестити натовп, який біснувався, наче виганяючи бісів. А найцікавіше - усіх так почало "ковбасити", нібито відбувався справжнісінький ексцерзис. І я тоді подумав: куди я потрапив? До якої фантасмагорії? Жодний американський фільм, на зразок "Той, хто виганяє диявола", і близько не стояв із тим безумством, яке панувало навколо. Це був 2006 рік. Отже, саме тоді, напевно, відбулося прозріння, і священики з мене вигнали диявола, а точніше дияволицю (з іронією). І після цього я почав на все дивитися більш іронічними і спокійними очима. Я зрозумів, що для Юлії Володимирівни вже пройдена якась точка неповернення, коли ані життя, ані доля людини, ані доля нації не є перешкодою в досягненні мети.
http://vidgolos.com/18641-dvidrin-timoshen...viti-peron.htmlНичего более интересного я про Юлию еще не читал. Это взгляд бывшего соратника Тимошенко - Дмитрия Выдрина. По ссылке полный текст. Если можно, выскажите свое мнение по поводу интервью тоже. Спасибо.
Гаррі Поттер і чарівний форум → Вільні форуми → Розмови про життя → Політика, економіка і новини світу
