Шрам Гарри, ..

От мені цікаво, наскільки Ровлінг заглибилася в усілякі магічні техніки для написання цих книг? Бо єдина примітна річ у цьому шрамі - форма руни Соулу. (Чи не найпозитивнішої з усього Футарка, дає інтуїтивне просвітлення й дохолєри інших корисних рис)
То ж виходить, хлопчик і обраний, і мічений :). А от ким?
Авада, згодна, відпадає. Хтось на початку теми писав, що зруйновані горокраси мали тріщини, та я проглянула описи, в українському перекладі ані натяку на те, що ті тріщини у формі блискавки.
Ризикну припустити таке:
Лілі Поттер створила свій захист, віддавши життя за сина. Волдеморт гигнув, часточка душі його "приземлилась" у Гаррі, але це єдина річ, яку давня магія не передбачала й тому пропустила. Але ми маємо ще й Дамблдора, експериментатора з усілякими напівбезсмертними штуковинами й істотами (фенікс, філософський камінь). І маємо його визнання, що таки попрацював "розтягнув" захист Ліілі. А що як той шрам взагалі виник як результа його експериментів? Або така собі алергічна реакція Волдеморта на його чари, або ж "попереджувальний знак" від покійної Лілі "не лізь далі, бо прикандичу!"
=lol2=

Ой, а можно это на русских перевести в двух словах, пожалуйста?)) А то я вообще ничего не понял))

Как раз форма шрама значения не имеет, на это обращала внимание сама Роулинг. "Ну не в виде пончика же!"
Аналогия с прививкой неверна. Если заклинание оставляет следы, оно их оставляет, и не надо плодить исключения. А на хоркруксах ничего подобного, значит, след оставило другое заклинание. Авада? Нет. Значит, жертва Лили.

То, что шрам ввиде молнии - случайность, оно понятно.
А кто сказал, что заклинание? Осколок души - это осколок. И вообще, во второй книге ( или втором фильме...) в конце так и сказано, что осколок попал в Гарри и из-за этого шрам.
По-моему, вы слишком не обоснованно предираетесь, пример с мантушкой удачен.

Если не нравится аналогия с манту, можно взять в качестве примера, радиоактивное заражение. Все то же самое.
Я это к тому говорю, что Гарри все же живое существо, а другие крестражи - нет.

Не суть. Магическое воздействие.

Это Дамблдор сказал, он тогда только теории строил.

Нет. Мне вообще не нравятся притянутые за уши аналогии.

Не вижу принципиального различия. С чего это в живое кусочек души должен вкладываться как-то иначе, чем в неживое?

Суть. Осколок души - это осколок. Какая же тут магия?

Да вы что? Кто сказал, что это теория?О_о

Что и требовалось доказать)) Вы предираетесь, а аргументировать не в состоянии..

Подумайте сами:-)

Магическая. Хоркрукс — это "волхование, всех презлейшее". Волшебство, то бишь. А путь, которым он получен, имеет уже второстепенное значение.

Дамблдор в шестой книге. Он не сразу понял, что дневник — это хоркрукс. Он лишь высказал предположение, а потом три года работал, чтобы в нём убедиться.

Бремя доказательства на утверждающем.

Аналогия — это не аргумент, это средство выразительности.

Ладно, ладно. С этим все понятно.

А мне казалось, что в шестой книге у него не было трех лет... Он погиб.

Хорошо, не аргумент, а способ, с помощью которого я пытаюсь объяснить, что произошло.

Знаете, не вижу вашей точки зрения. Сами то что думаете?

Знову інтерв'ю? Де? Кому?
Про горокраси й Аваду Ви мене вірно зрозуміли, не схоже. А от магія ЛІлі - лише один з можливих варіантів. Хоча, якщо вона таки легендарна, то така ознака, як особливої форми шрам. цілком могла б попасти у ті самі легенди, а цього ми якраз і не бачимо.Чи то лиш я не бачу?
Моє інше припущення чисто умоглядне. Та дуже схоже, що до того, як Гаррі опинився у Дурслів, Дамблдор ВЖЕ встиг почаклувати над його захистом. І, маючи справу з недосить відомими сферами магії, цілком міг, "розтягуючи захист у часі" (адже саме це він собі у заслугу ставив?) "зачепити" не так захист Лілі, як уламок Волдемортової душі, що "заметушився" й. можливо, навіть спробував чи то вихід шукати, чи то під контроль хлопця узяти, але "здався" під захистом Лілі. й не принципово, модифікованим чи ні. Адже магія, що направлена на збереження життя не змогла зруйнувати живу душу, хай і скалічену, чи то взагалі зведену до уламку. Але, якщо я маю рацію, то без втручання Дамблдора Гаррі не мав би того шраму.
І до речі, десь хіба чітко розписано, хто й як Гаррі з-під руїн викопував? І чому взагалі будинок було зруйновано? Авада ж не розносить стіни, і навряд чи мертва душа Лорда на таке виявилася б спроможна? (Тоді чому після останньої битви у Гогвортсі навіть жодна башта не звалилася, як спроможна?)
Невже знову на магію Лілі валити будемо? Якось нелогічно. А от якщо згадати, що хатка Поттерів під Фіделіусом, і припустити (логічно, здається?), що доступ до неї мали лише мародери, і що закляття все одно ж діяло, навіть після смерті Лілі й Джеймса, то й виходить, що треба ту хатку бодай частково рознести, щоб до малого добратись. Отут і виходить, що це мусили робити "фенікси", може й сам Албус.

Lada.Gornostaj, еще раз прошу прощения. Можно теперь по-русски для особо одаренных?:-)