Модератори: Мэри.

Сторінки: (15)  # 1 2 [3] 4 5 ... Остання » ( Перейти до першого непрочитаного повідомлення ) Нова тема

 

Александр Дюма-отец

, и его творчество
critic
Відправлено: Mar 22 2006, 02:42
Offline

Мастер флуда
**********
Сквиб I
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 17821
Користувач №: 12376
Реєстрація: 28-January 06





Да перевод так звучит. Причем это вполне дословно.
Правда, кажется чаще выкрикивают: О времена, о обычаи!
Давно не слышал.
Но вернемся к Атосу.
Насчет "зради" не согласен. Она ему не изменяла :)))

А на мой взгляд дело было в том, что он был в состоянии аффекта, был в бешенстве, что его провели, как мальчишку.
Он граф де Ла Фер чей род идет от Карла Великого женился на воровке или убийце.
То же самое бы чувствовал арабский шейх, узнав, что взял в жены проститутку.
Мог быть такой расклад?
Просто эти аристократы немного того. Боятся испачкаться.

Черт, я к сожалению не могу точно сказать, как думает аристократ попадая в такую ситуацию. Я сам из рабочих и служащих.
На форуме есть один аристократ, но я не хочу к нему обращаться )).

Думаю, что поступок Атоса обусловлен прежде всего его немеряным самомнением.
Потом он остыл. И понял, что был не прав. При этом не признаваясь в этом самому себе. Отсюда в порыве раскаяния подался в мушкетеры.

Один за всех, и все на одного!
Атос в гробу перевернулся,
Миледи крикнула из ада:
Ату его! Он не по делу меня вешал!
И даже этого не смог,
Тьфу на него,
Он просто бездарь.

Це повідомлення відредагував critic - Mar 22 2006, 03:08
^
Miledi
Відправлено: Mar 22 2006, 17:42
Offline

Профессионал
****
Стать:
Підмайстер II
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 201
Користувач №: 13110
Реєстрація: 17-February 06





Слово "зрада" тут має трохи інше значення, ніж ти зрозумів. Малась на увазі, зрада честі, чи точніше зрада почуттів, адже граф де Ля Фер кохав юну Міледі всім серцем.
Щодо стану аффекту, то відповім словами всім відомого Станіславського: "Не вірю!" По який аффект можна говорити, коли йдеться про Атоса? За всю книгу - жодного натяку на його неврівноваженість. Так, звичайно, якийсь зрив почуттів, емоцій відбувся, але щоб він вбив дружину лише з цієї причини. Ні.
Щодо: "Он граф де Ла Фер чей род идет от Карла Великого женился на воровке или убийце." Це також не про Атоса. Він не та людина, котра з причини розчарування за зраду роду вбиває людину. Та й ніколи Атос не вивищувався і не гордився своїм становищем перед іншими. Був як усі мушкетери, часом, навіть скромнішим від інших. Так що зі словами про те, що рід для Атоса відігравав якусь провідну роль, я не згідна.
Щодо аристократів, не знаю, не знаю. Тут не можна говорити про них, як про клас. Тут треба дивитись на окрему людину, адже Атоса пересічним назвати не можна.
^
critic
Відправлено: Mar 22 2006, 20:26
Offline

Мастер флуда
**********
Сквиб I
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 17821
Користувач №: 12376
Реєстрація: 28-January 06





Миледи, я понял, что ты имела ввиду под словом "зрада", я просто пересмешничал.

Вполне допускаю, что Атос так поступил по указанной тобой причине. Я просто выдвинул версию. И до конца ещё не разобрался.
Но извини, если ты говоришь, что он её так сильно любил... То как же он мог её убить, если не в состоянии аффекта?
"Не верю!" (Станиславский :D )
Или он сделал это хладнокровно? Тебе не кажется, что ты себе противоречишь?

И почему ты решила, что Атос хладнокровен, как удав. Наоборот, эмоциональные люди часто выглядят неприродно спокойными.
Это своеобразная защитная реакция. Они могут быть хладнокровными под пулями, но разрыдаются, если им изменит жена.

Неимоверно трудно убить даже человека, которого ненавидишь. И вдруг граф убивает свою любимую жену.

А в своей версии я исходил из твоих слов.
Ты же сама как-то предложила нам задуматься об обычаях тех времен. Что я и сделал. И пришел к мысли об аристократическом менталитете.
Миледи, ты же много читала. Неужели ты совсем не представляешь, как думает аристократ?

Атос благороден, но в рамках своей культуры.

Палачу бы заплатил любой дворянин.
Среди аристократов полно благородных людей. Но при этом они могут оставаться снобами.
Атос очень ценил честь рода. Или ты забыла, что он был готов все отдать кроме шпаги своего предка?

"... шпага, богато отделанная и, несомненно, принадлежавшая
еще эпохе Франциска I , один эфес которой, украшенный драгоценными
камнями, должен был стоить не менее двухсот пистолей. Атос, однако, даже в
самые тяжелые минуты ни разу не соглашался заложить или продать ее. Эта
шпага долгое время составляла предмет вожделений Портоса. Он готов был
отдать десять лет жизни за право владеть ею.
Однажды, готовясь к свиданию с какой-то герцогиней, он попытался
одолжить шпагу у Атоса. Атос молча вывернул все карманы, собрал все, что
было у него ценного: кошельки, пряжки и золотые цепочки, и предложил их
Портосу. Что же касается шпаги, сказал он, она прикована к стене и покинет
ее только тогда, когда владелец ее покинет это жилище. Кроме шпаги, внимание
привлекал еще портрет знатного вельможи времен Генриха III, одетого с
чрезвычайным изяществом и с орденом Святого Духа на груди. Портрет имел с
Атосом известное сходство, некоторые общие с ним фамильные черты,
указывавшие на то, что этот знатный вельможа, кавалер королевских орденов,
был его предком."

Миледи, мне тоже нравится Атос. Но истина дороже :)))

Це повідомлення відредагував critic - Mar 22 2006, 20:59
^
Arabella
Відправлено: Mar 22 2006, 21:33
Offline

дорогу осилит идущий
*******
Стать:
Чудотворець V
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 2122
Користувач №: 10174
Реєстрація: 9-December 05





а я вот больше всего люблю из Дюма - "Королева Марго", "Графиня де Монсоро" и "Сорок пять"!!! Самые лучшие книги))
А "Мушкетеры" че-то не понравились...
^
Miledi
Відправлено: Mar 23 2006, 11:55
Offline

Профессионал
****
Стать:
Підмайстер II
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 201
Користувач №: 13110
Реєстрація: 17-February 06





Те, що зробив з Міледі Атос, він зробив не інакше, як холоднокровно. Ящо розібратись, то що таке афект? Афект теж різним буває. Наприклад, фізіологічни афект, котрий не супроводжується затьмаренням свідомості. Чи патологічний афект, котрий порівнюється з короткочасним психологічним розладом. То що ж було у Атоса? Я вважаю, що саме отой фізіологічний афект. Адже він розумів що робить, як і для чого.

А чому ти вирішив, що Атос емоційний?? Не пригадую жодних фактів, котрі б вказували на його схильність до прояву емоцій. Або ж він просто дуже добре приховує свої емоції, що знову ж таки свідчить про холоднокровність.

critic, невже ти не розумієш різниці між пошаною свого роду і пихою за нього... Тут дві великі різниці. І цитата, котру ти наводиш, ще раз свідчить про шану Атоса, чого я і не заперечувала.

Щодо менталітету аристократів, то це дуже складна тема. Зрозумій, менталітет, менталітетом, але потрібно враховувати перш за все власні характеристики людини. Як ти думаєш, що штовхає аристократа, одягнути жебрацьке лахміття і піти у світ? Формувати свою думку на знаннях почерпнутих лише з книжок я б не наважилась, адже часто про аристократію пишу ті, хто навіть близько до неї не належить. Таким чином відбувається переоцінка цінностей. Я на пряму знаю людей, котрі належать до аристократів, я деякий час з ними спілкувалась і тому просто ще раз підтверджу свою думку: щоб оцінити спосіб мислення людини, не варто спочатку дивитись на походження.
До речі, у ситуації Атоса велику роль відіграють відомості про дитинство, юність, зрілість. Про його рід, рідних. На думку, одразу приходить аналогія з чистокровними і бруднокровцями у Роулінг. Порівняй чистокровних Уізлі і Малфоїв... тобто, порівняй спосіб їх мислення і бачення світу.

Щодо любові до Атоса, то найсмішніше, що Атос мені не подобається. Як персонаж він мені не імпонує. Якщо у тебе склалось враження, що я його захищаю, то воно помилкове.

А от про те що істина - це найдорожче, згідна на всі 100% :D
^
critic
Відправлено: Mar 24 2006, 00:03
Offline

Мастер флуда
**********
Сквиб I
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 17821
Користувач №: 12376
Реєстрація: 28-January 06





Миледи, я даже не подозревал, что наш разговор выльется в такую сложную научную дискуссию :blink: :)

Афект это временная одержимость психики. Вот что я подразумеваю под этим словом.

Я честно говоря не понимаю твою логику. Если ты говорила, что Атос любил, то отсюда логично вытекает вывод, что он мог убить свою возлюбленную только в состоянии афекта.
Я понимаю, что ты никогда не присутствовала на повешении, но как литератор ты же вполне можешь представить себе эту казнь в красках.
Человеку связывают руки за спиной. Потом волокут к висилице. Ставят на опору.
Одевают петлю. Ждут сигнала. Потом выбивают опору из под ног. Человек дергается в петле, хрипит, брыкает ногами и в конце концов, закатив глаза с истошным всхлипом умирает. Представь и вникни, пожалуйста в эту картину. Еще представь в петле не разбойника с большой дороги. А очень юную и красивую даму.
Думаешь каждый бы смог затянуть петлю на девичьей шее?
Что за странная любовь у господина Атоса?! Обычаи обычаями, но это просто изуверство.
Вот тебе, кстати, первый аргумент по поводу хладнокровия Атоса.
По твоему это очень хладнокровно, увидев на плече девушки клеймо палача.
Тут же без лишних разговоров повесить. «Не верю!» (Станиславский :) )
Что Атос любил и что он был хладнокровен.
Он не любил и не был хладнокровен.
Она у Атоса даже кошелек не украла. Это все равно, что повесить человека за развратную наколку на бедре. И помоему во Франции тех времен уже сущестовало правосудие.
Это не Речь Посполитая где помещик мог любого холопа посадить на кол.
Там даже король не казнил без приговора суда. Если я не ошибаюсь. Но что-то такое я читал.
Ещё один момент. Как известно, Атос пил как сапожник. Это же первый признак душевного разлада. Романисты могут, что угодно писать по поводу пьянства.
Но мы все видели, что алкоголь всегда и неизбежно приводит к деградации нервной системы. Веселые и обоятельные некогда люди рано или поздно становятся раздражительными и агрессивными или наоборот подавленными. Но они никогда не могут быть по настоящему хладнокровными. Их хладнокровие это спокойствие наркоманов, которое в любой момент может вылиться во что угодно.

Еще припомни реакцию Атоса, когда он узнает, что миледи жива.
Такую мелодраму развел на пустом месте. Тогда ещё миледи не отравила Констанцию.
А о шпионской деятельности миледи Атос не мог ничего знать. Кого наш храбрый мушкетер испугался? Дамочку с лилией на плече. Ну надо же страшней ничего не нашел.
Я ещё понимаю Д'артеньяна, он по крайней мере видел разъяреную женщину с кинжалом, а это не пустяки. Может просто товарища де Ла Фера совесть замучила?
А мы знаем какие причудливые формы принимает ассимилированное чувство вины.
Он тут же начал нагнетать атмосферу. Изобразил миледи дьяволом во плоти.
Мало того, мы читатели тоже попались на эту удочку.
Я просто зашёл на один форум где обсуждалась таже тема. И прочитал статейку одного автора где он акцентировал внимание на «страшном» образе миледи.
Черт а ведь верно сказал я себе. Не так страшен черт, как его малюют.
Что такого страшного было в той миледи, чтобы так труситься?
http://17ur.livejournal.com/5194.html?page=1#comments
Это ссылка на пост, который называется «В защиту миледи.»
По прочтении поста я понял, что все герои романа идиоты и придурки. Смешно, но для этих выводов есть законные основания.
А по ходу полемики с тобой, миледи, мне что-то совсем разонравился Атос.

Да я ошибся предположив, что тебе нравится Атос.
Просто, когда кто-то говорит о неком, что мол тот благородный человек. То это как бы подразумевает, что данный человек ему нравится.
Но видимо с тобой этот стереотип не срабатывает. Для меня это загадка.
То есть благородство натуры для тебя ничего не значит? Не вызывает симпатию?
У меня это как-то не укладывается в голове. Я знаю тебе нравятся отрицательные персонажи. Это как-то еще можно понять, когда они достаточно колоритны.
Но почему благородство на тебя не действует? Для женщин это не характерно.
Вам что нравятся хамы? :)

Миледи, если позволишь, я откланяюсь потому что считаю, что пост не должен быть слишком длинным и так как я тоже литератор, то лаконичность для меня - первая добродетель :) .
Поэтому вопрос об аристократах и аристократизме будет дан во второй серии, если вам и Господу это будет угодно.

Адью =smile=

Це повідомлення відредагував critic - Mar 24 2006, 02:47
^
Miledi
Відправлено: Mar 24 2006, 18:54
Offline

Профессионал
****
Стать:
Підмайстер II
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 201
Користувач №: 13110
Реєстрація: 17-February 06





Складна наукова дискусія? Не думаю, просто розмова двох людей, котрі зацікавлені в темі своєї розмови і котрі щось трошки розуміють в літературі. Мені такі розмови подобаються. Важко знайти людину з котрою дійсно цікаво посперечатись :)

Так, давай по порядку. Як то кажуть, "мухи окремо, котлети окремо".

Ти сумніваєшся в тому, що Атос кохав?
Ось цитати самого Атоса, котрі підтверджують, що міледі він кохав:
1). " ...некий граф, родом из той же провинции, что и я, то есть из Берри, знатный, как Дандоло или Монморанси, влюбился, когда ему было двадцать пять лет, в шестнадцатилетнюю девушку, прелестную, как сама любовь. Она не просто нравилась - она опьяняла." - із розповіді Атоса про свою дружину.
2). "... я женился на этой женщине, когда она была еще совсем юной девушкой, женился, невзирая на то, что все мои родители были против этого брака. Я отдал ей свое богатство, дал ей свое имя..." - хіба, це не ще один доказ кохання?

Думаю, з цих цитат цілком зрозуміло, що граф де Ля Фер кохав міледі, по своєму, звичайно, але кохав і в цьому я не сумніваюсь.

Щодо холоднокровності і кохання. Якщо сильно кохаєш, а потім ще сильніше розчаровуєшся, розумієш, що тебе обманули і не просто в дрібниці, а дійсно зрадили, то така людина, як Атос могла зробити подібне ( я маю на увазі увесь, красномовно описаний описаний тобою процес повішання) і не в стані афекту. Так, я беззаперечно згідна, що повішати людину може не кожен, але згадай тогочасну Францію, де на кожному кроці вбивали людей на дуелях, де підсипали отруту в келихи з вином та в їжу, де людське життя не мало ні найменшої цінності. Незважаючи на вік, стать, чин.
Якби не кохання Атоса до міледі, я б ні на секунду не сумнівалась у змозі Атоса повішати свою дружину.

Ще одна цікава цитата, котра укріплює в нашій уяві образ Атоса "Женщины оплакивают мертвых, мужчины мстят за них". Чим не ще один штрих образу Атоса, і ще одне підтвердження його холоднокровності.

Щодо згаданого тобою моменту з алкоголем. Атос почав пити вже після того, як відбувся інцидент з міледі. Тобто, у момент, коли трапився обговорюваний нами момент він перебував при світлому розумі і пам'яті, а після того, звичайно, трапився нервовий, психологічний чи навіть психічний зрив і Атос почав пити.

Ти питаєш чому всіх так лякало оте клеймо на плечі у міледі. Зрозумій, лілія ж не просто татуювання, і ним таврували не лише повій та дрібних злодійок. А людей, котрі здійснили по істині жахливі злочини. Пригадай розповідь ліллського ката, про оту 16-річну дівчину, котра спокусила молодого священника і котрий потім обвінчав міледі і графа де Ля фер.

Чого злякався Атос? Я б не сказала, що він злякався, переглянь ту сцену ще раз. Він був вражений, здивований, але не наляканий. Це скоріш д'Артаньян, судячи з його слів про страх перед помстою міледі був наляканий, а не Атос. Хоча, якщо вішаєш людину своїми руками, бачиш її смерть, а потім тобі повідомляють, що та людина "піднялась з мертвих" є чого лякатись.
По-друге д'Артаньян, практично одразу, після того, як вони з'ясували ідентичність жінки, розповів Атосові, що міледі - шпигунка кардинала. Отже, на руках у Атоса були всі карти.

Совість? Ні, я не вважаю, що совість його мучила. Він ні на секунду не сумнівався у своєу рішенні. Мені здається, що Атос - людина слова і діла, а докори сумління йому не властиві. Він вбив міледі один раз, він готовий був убити її ще раз в тій корчмі "Червона голуб'ятня", він готовий був убити її того вечора в Армантьєрі і, можливо, був найбільш холоднокровним і послідовним у своєму рішенні.

І останнє, щодо причин Атоса убити міледі. Переглядала оригінал і знайшла дуже цікаву цитату: " Он хотел принести ее в жертву своей чести". На які думки тебе наштовхує ця цитата?

Щодо моєї скромної персони, то хами мені, звичайно, не подобаються. Але я людина критична, тож у Атосі, образ якого вцілому мені не імпонує я виділяю окремі риси, зокрема благородність, котра йому властива. Щодо самої риси благородності, то на мене її наявність справляє таке ж враження, як і наявність рук, очей, голови. Як щось саме собою зрозуміле, але лише до певної міри.
Ти правий, благородність не справляє на мене якогось переломного враження, я більше ціную в людях непересічний розум, холоднокровність, цинічність у світобаченні... є ще безліч рис, котрі справляють на мене глибоке враження. На жаль, благородність до них не належить.
Що ж до властивості мені того, чи іншого, скажу лише одне: ненавиджу стереотипи, ерзаци, буденність мислення.

З нетерпінням чекаю на продовження розмови :D

^
critic
Відправлено: Mar 25 2006, 03:58
Offline

Мастер флуда
**********
Сквиб I
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 17821
Користувач №: 12376
Реєстрація: 28-January 06





Міледі,
твой пост впечатляет и я хочу на него ответить после того, как немного приду в себя после напряженной недели - с ясной головой и не дрожащими руками. Да к тому же, как говорится: "самое вкусненькое на потом" :)).
^
critic
Відправлено: Mar 25 2006, 19:04
Offline

Мастер флуда
**********
Сквиб I
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 17821
Користувач №: 12376
Реєстрація: 28-January 06





Цитата
Так, давай по порядку. Як то кажуть, "мухи окремо, котлети окремо".

Давай по порядку. Но мухи и котлеты для меня в одной куче – я вегетарианец )).

Цитата
Ти сумніваєшся в тому, що Атос кохав?

Не сомневаюсь, а убежден. Если любишь человека, то даже словом его не способен ранить.
А если способен, то значит не любишь.

Наш спор с тобой возник по традиционной причине – мы в предмет спора вкладываем разный смысл.
Политики каждый день говорят о своей любви к родине, и это не мешает им быть казнокрадами. Мужья говорят о любви к своим женам, при этом не считая зазорным, поставить им фингал под глазом.
И тем и другим можно верить. Они действительно любят. Но по своему )).

Влюбчивость это не любовь. Это просто заскок. Я сам влюблялся. Это просто некая эмоция возникшая в результате впечатления или от нечего делать.
На одной вечеринке в меня однажды влюбилась девушка, потому что на лацкане моего пиджака висел медный значок с анфасом Бетховена. Кроме этого я спел песенку про одного графа, который взошел на эшафот и его голова упала весело в мешок.
Так как подобных людей, она никогда не встречала - она влюбилась.

Но я знал, что как только она привыкнет к моему значку. Её любовь испарится )).

Спор о любви можно прекратить, потому что исходя из твоей трактовки чувства любви – Атос действительно любил. Ох, как он её любил! )) Даже на жертвы пошел. Надо же воспротивился воле родителей: отдал свое имя и титул. Миледи, ты опять попадаешь в традиционную ловушку. Все твои аргументы можно обратить против тебя самой. Опять всплывает на поверхность статус аристократа: Имя, титул, честь рода.
Цитата
2). "... я женился на этой женщине, когда она была еще совсем юной девушкой, женился, невзирая на то, что все мои родители были против этого брака. Я отдал ей свое богатство, дал ей свое имя..."

Ещё раз прочти свои собственные цитаты и постарайся вникнуть.
Если я раньше все таки сомневался в своей гипотезе, то после твоих аргументов «против» у меня исчезли последние сомнения )).

Кстати, я думал, что в нашу дискуссию кто-то ещё вмешается и это позволит шире взгянуть на картину.
Но так как этого не произошло, то я задал соответствующий поиск в Интернете.
Каково же было мое удивление, когда я наткнулся на те же версии, поступка Атоса, что и моя. Оказывается в Инете ведутся теже битвы, что и здесь)).
Привожу их здесь в качестве дополнительных аргументов:

«Французы, говорите, фривольный народ? Щаз! Не знать, что у законной бабы на плече делается... Граф увидел клеймо и тут же, не рассуждая, ПОВЕСИЛ свою супругу. За шею. На дереве. Повторяю: тут же, в режиме тет-а-тет. Как хотите, а по-моему, благородный Атос - трус. Шпажонкой махать всяк может научиться, а вот удар держать... Кстати, Атос утверждал, что являлся жертвой заговора, то есть и падре-зэк, и Лолита работали на пару - логично, ведь первый венчал вторую с графом. Лилльский палач это опровергает, утверждая, что девчонка любовника кинула, и тот, оскорблённый в лучших чувствах, вернулся в тюрьму, где и повесился, после чего лилльского палача выпустили.» Джагг ( 17ur) wrote,
@ 2005-01-11 13:30:00

Забавно, все таки что за меня уже ответили на все твои аргументы )).

etwa
2005-02-16 11:16 am UTC (link) интересный и справедливый анализ. по поводу атоса и повешения. мне долго был не понятен мотив, почему он жену повесил. ну клеймо. ну и что? жена молодая и красивая, женился по любви, естественно, разрешения не просил у родителей, материнские брульянты дарил, в потом взял и повесил, и у человека депресняк на 10 лет, имя поменял, ушел в солдаты. а уже в лет 30 такая мне мысль пришла. он же из благородного рода, на нем висят поколения крутых предков. и он ето всегда осознает. и он, женившись на клейменой, он их всех посадил голой жопой в говно. вот у человека крыша и поехала. самый симпатичные персонаж из 4. совершил фуйню, а потом всю жизнь по счету платил, при чем по счету своему.

Очень актуальный для нас отзыв. Не правда ли? :))

Цитата
І останнє, щодо причин Атоса убити міледі. Переглядала оригінал і знайшла дуже цікаву цитату: " Он хотел принести ее в жертву своей чести". На які думки тебе наштовхує ця цитата?

А это уже твой отзыв. Ты продолжаешь мне помогать)). То на які думки він тебе наштовхує? :))
Почему Атос убил? Может все таки из-за своей поруганной чести?) А не из-за любви.
Хотя может ты и права насчет предательства. Но предана была не любовь, а честь!

Ладно я беру свои слова назад насчет того, что Атос перепугался при известии о появлении миледи.
Просто я хочу сказать и на том стою, что Атос вполне обычный человек и достаточно эмоционален.
Ты как-то сказала, что он не рядовой человек. Но если отбросить всякую мишуру из шпаги и титула, то станет обескураживающе ясно, что очень даже рядовой, примитивный и тупой.
Миледи, спор с тобой окончательно развенчал моего кумира детства )).


Цитата
Щодо моєї скромної персони, то хами мені, звичайно, не подобаються. Але я людина критична, тож у Атосі, образ якого вцілому мені не імпонує я виділяю окремі риси, зокрема благородність, котра йому властива. Щодо самої риси благородності, то на мене її наявність справляє таке ж враження, як і наявність рук, очей, голови. Як щось саме собою зрозуміле, але лише до певної міри.
Ти правий, благородність не справляє на мене якогось переломного враження, я більше ціную в людях непересічний розум, холоднокровність, цинічність у світобаченні... є ще безліч рис, котрі справляють на мене глибоке враження. На жаль, благородність до них не належить.
Що ж до властивості мені того, чи іншого, скажу лише одне: ненавиджу стереотипи, ерзаци, буденність мислення.

Щодо твоєї скромної персони, то дякую за змістовну відповідь.
Феномен твоего восприятия меня очень интересовал.
И твой ответ меня удовлетворил.
Что касается моей скромной персоны, то для меня благородство, всегда на первом плане.
И думаю, что это заложено во мне генетически.
Я не способен читать книги в которых главный герой не благороден, и тянет одеяло только на себя.
Роман «Три мушкетера» тем мне и понравился, что в нем показана верная дружба четырех таких разных людей.

Цитата
… я більше ціную в людях непересічний розум, холоднокровність, цинічність у світобаченні... є ще безліч рис, котрі справляють на мене глибоке враження. На жаль, благородність до них не належить.
Що ж до властивості мені того, чи іншого, скажу лише одне: ненавиджу стереотипи, ерзаци, буденність мислення.

Миледи, я что-то не заметил в тебе никакой циничности :)). Ты уж извини :).
Ты всегда достаточно глубоко анализируешь прочитанные книги. А циничность на это не способна. Она всегда поверхностна.
И циничность и есть в первую очередь эрзац и стереотип.

Все твои любимые герои: Кардинал, Рошфор и Миледи так утомительно стереотипны.
Всё плетут никому не нужные интриги, рвутся к власти и копят деньги.
Что в этом оригинального? Не смеши :))).

Должен сказать, что полемика с тобой принесла мне пользу. Взял на вооружение пару твоих приемчиков.
Особенно понравилось: «Не верю!» (Станиславский :))

Це повідомлення відредагував critic - Mar 25 2006, 19:18
^
Miledi
Відправлено: Mar 26 2006, 12:28
Offline

Профессионал
****
Стать:
Підмайстер II
Вигляд: --
Група: Користувачі
Повідомлень: 201
Користувач №: 13110
Реєстрація: 17-February 06





Цитата
Но мухи и котлеты для меня в одной куче – я вегетарианец )).

А от для мене ця фраза має певний сенс. Обожнюю м'ясо :)

Цитата
Влюбчивость это не любовь. Это просто заскок. Я сам влюблялся. Это просто некая эмоция возникшая в результате впечатления или от нечего делать.

Хм, щодо кохання в книжках і в житті в мене є своя теорія. Я вважаю, що їх не можна порівнювати. Але, здається мені, тут їй ( теорії) не час і не місце. Що ж до графа де Ля Фер, то дай мені відповідь, за твоєю теорією, чому ж він одружився з міледі?
1). Гроші чи титул? Відпадає одразу. Вона - дівчина без роду, без племені, без грошей. Корисливих мотивів тут знайти неможливо.
2). Неймовірна краса? Він - граф, вона живе на його землі. Атос міг бути з нею і без шлюбу. І лише благородство графа не дозволяє йому скористатись з дівчини. А благородство, котре проявляєш до тієї чи іншої людини - перший признак кохання, чи в крайньому випадку - сильної симпатії.
3). Він йде проти своєї сім'ї, погодься, не кожен з законсервованих, рафінованих аристократів здатний на подібний вчинок. Що ж підштовхнуло Атоса до нього? Не бачу іншої логічної причини крім кохання.
Друга справа, що кохання Атоса до міледі не можна назвати тривалим, але це не заперечує самого кохання. Це зовсім не закоханість, котра не має за собою нічого, крім миттєвого затьмарення розуму. Це було щось серйозніше, але лише одностороннє.

Щодо наведених тобою цитат-аргументів, скажу тобі одне. Вони, як і ти дивляться на події з сучасної точки зору. Кажете, подумаєш клеймо? Та ви подивіться, як на оте слово "клеймо" реагували усі: Араміс, Портос, д'Артаньян. Тавро - це ж була найвища міра покарання ( хіба що після смертної кари і довічного ув'язнення). Клеймили не просто вогнем і залізом, клеймили ганьбою.
Що ж до заперечень того, що Атос був жертвою змови, то шановний (а) Джагг, просто не вник (ла) в суть справи, або неуважно читав (ала) роман. Священик і міледі дійсно були у змові. Вони разом втекли з тюрми і разом оселились у володіннях графа де Ля Фер. Найімовірніше, що вони вирішили просто обдерти графа, як липку. Міледі повинна була його звабити, закохати в себе, змусити одружитись з нею, а далі, як то кажуть - справа техніки. Як мінімум, один варіант: у їжі графа, випадково, опиняється якийсь загадковий інгредієнт і "чорна" вдова залишається з титулом і грошима. Хіба це не змова? Спільник забеспечив міледі чисте ім'я Анни де Бель і так би мовити непорочний авторитет, ставши її добросовісним братом, але після одруження міледі покидає невдаху-священика, котрий їй вже не потрбен і зосереджується на Атосі. Тоді ж священик повертається до в'язниці, де закінчує життя самогубством.
А тепер знову повернемось до теми кохання Атоса. Побачивши, на плечі міледі лілію, не дурний граф розуміє, що його не просто зрадили, а підло обманули, що його "свята" дружина, зовсім не та за кого себе видавала. Кохання розвіюється, його місце займає біль через брехню людини, котру він дійсно любив, розчарування в людській чесності, зневіра в її коханні ( котрого насправді ніколи не було). Саме тоді, граф холоднокровно вбиває дружину. Щодо слів про його боягузтво, так це взагалі смішно. Ти думаєш, що боягуз зміг би вбити людину, котру кохав? Та він віддав би її під суд, не брав би на душу і серце ні гріха ні докорів сумління. Та й чого йому було боятись?

Цитата
.Почему Атос убил? Может все таки из-за своей поруганной чести?) А не из-за любви.
Хотя может ты и права насчет предательства. Но предана была не любовь, а честь!


Найправильніше, мені здається, буде прийти до розумного консенсусу. Тобто, усе там відіграло якусь свою роль. Можливо, і честь, але у тому, що й зрада кохання мала там значну вагу я не сумніваюсь.

Цитата
Миледи, я что-то не заметил в тебе никакой циничности ). Ты уж извини


А я і не казала, що цинічна саме я. Ти правий, цинізм мені не властивий, вже скоріш саркастичність, але і її видно у більш близькому спілкування. З незнайомими людьми я стараюсь бути нейтрально, не розкриваючи всі сторони свого характеру :) Мені подобаєтья цинічність світобачення у інших людях, як то кажуть, якщо свого немає - шукаєш у інших :))) А щодо того, що цинічність - ерзац і стереотип, не погоджусь. Цинізм здтен відкрити те, чого зазвичай не видно, або те, що намагаються приховати якнайглибше.

Цитата
Что касается моей скромной персоны, то для меня благородство, всегда на первом плане.
И думаю, что это заложено во мне генетически.
Я не способен читать книги в которых главный герой не благороден, и тянет одеяло только на себя.


Книжки книжками, але у житті все зовсім по-іншому. Ти, мабуть, син романтизму, я ж - дочка реалізму. Не люблю заідеалізованості. Життя - не таке, а з висоти своїх мрій і бачень дуже важко падати на землю... Пригадуються рядки із колись прочитаної поезії:" ... воздушные замки слишком дорого людям обходятся".


Цитата
Все твои любимые герои: Кардинал, Рошфор и Миледи так утомительно стереотипны.
Всё плетут никому не нужные интриги, рвутся к власти и копят деньги.
Что в этом оригинального? Не смеши


Кардинал - тонкий розум, хитрість, вміння стратега і тактика.
Рошфор - поміркована відчайдушність, неабияке вміння плести інтриги, також немаленькі здібності тактика.
Міледі - витонченість, гострий розум, хитрість, практичність і впевненість у собі ( знову ж таки феміністичність:))
А гроші і влада - неодмінні атрибути сильної у всіх розуміннях людини.
Кажеш, вони стереотипні і банальні? Що ж, якщо тебе у більшості оточують подібні люди, то я відверто тобі заздрю. Я таких не зустрічала.

Цитата
.Должен сказать, что полемика с тобой принесла мне пользу. Взял на вооружение пару твоих приемчиков.
Особенно понравилось: «Не верю!» (Станиславский )


О! А ти більше зі мною спілкуйся:) Повір, я ще й не такі прийомчики знаю. ;)
^
0 Користувачів переглядають дану тему ( Гостей і Прихованих Користувачів)
Користувачів:

Сторінки: (15)  # 1 2 [3] 4 5 ... Остання » Нова тема

 



[ Script Execution time: 0.1241 ]   [ 24 queries used ]   [ GZIP ввімкнено ]   [ Time: 05:27:02, 29 Mar 2024 ]





Рейтинг Ролевых Ресурсов - RPG TOP