Александр Дюма-отец, и его творчество

Я тоже не люблю Атоса.Он слишком меланхоличьный,хотя из всех четверых самый благородный.

Мне не слишком нравился Портос за свою глупость, а потом разонравился Арамис за свои хитрые махинации. А вот Атоса я всегда уважала, мне он казался благородным. А на счет жены... У них там свои нравы, все ж таки давно это было. А сейчас я и не знаю кому бы больше симпатизировала, надо перечитать.

очень нравится этот писатель. читала "Три мушкетера"и "Две Дианы" , и еще очень его интересная книга "Ожерелье королевы". советую прочитать. и по-мойму еще какие-то читала. я помню что много его книг читала. вот вспомнила тока эти

critic
Дійсно, всі вищезазначені твори написав Дюма-батько. Дюма-син автор таких творів, як "Дама з камеліями", "Дружина Клода" і т. д.
"Граф Монте-Крісто", точо так само, як "Віконт..." мають свою цільову аудиторію, закохані дівчатка віком 10-15 років, котрі шукають собі "лицаря на білому коні" і безтямно закохуються в головного героя. А от "Двадцять років по тому" ( всетаки цей роман мені більше імпонує), "Кольє королеви", "Дві Діани", навіть ті самі "Три мушкетери" мають щось трошки глибше, ІМХО, це цікаве трактування історії Франції та епізоди з історії інших країн.
Щодо улюблених персонажів, то мені звжди імпонували Рішельє і Міледі. Люблю я сильних негативних персонажів. Рошфор теж досить цікавий персонаж. А от з "головної" четвірки можу виділити хіба що раміса, саме за його тонкі махінації та інтриги. Атос, як на мене у нього забагато зайвої меланхолії, хоча на фоні вічного благородства і "вищості"... щось у цьому є. А щодо його чинку з Міледі, то люди, потрібно глибше копнути. Невже ви не розумієте за що він повісив Міледі? Тут справа була не зовсім у клеймі, точноше зовсім не у ньому. Велику роль відіграла беззаперечна брехня молодої дружини. Я розумію, що тепер - це смішно, але врахуйте час. У Франції того часу брехня - настрашніший і найпідліший гріх...
Азазель
А що поганого у віці 17 років? Мені, наприклад, (відкрию страшний секрет) також 17 років (вже майже 18). Річ зовсім не у кількості років, котрі ти прожив на цьому світі, а у тому, що ти зробив за ці роки.

Да я и не загоняюсь про возраст, в общем-то. Просто я всегда считала себя маленькой и до сих пор никак не могу от этого избавиться. ))

Це повідомлення відредагував Азазель - Mar 19 2006, 16:32

Спасибо за ответы. Значит я в детстве воздвиг "памятник нерукотворный" именно Дюма-отцу.

Романы Дюма-сына читать не намерен. Их названия меня отпугивают... "Дама с камелиями"... Брр! "Дружина Клода" Фе!

Азазель, можешь уже не проходить свои психологические тесты. Миледи ненароком все о тебе сказала.
Ты - закохана дівчинка віком 10-15 років :lol:

Ладно. Я должен идти. Все таки я на работе, хотя иногда об этом забываю. Это компьютер дочери главного конюха. Она меня к нему пускает, потому что я ей иногда помогаю делать уроки, и главное внимательно её слушаю, когда она читает мне свои стихи. Хорошая девочка.
Ухожу, мне надо ещё почистить от навоза два стойла. Кстати, в одном из них кобыла белой масти. Красавица умопомрачительная.
Азазель, как тебе конюх на белом коне? :D

Мне нравится А. Дюма-отец . С удовольствием перечитываю его романы и рассказы. Просто отдыхаю душой.
Он легко пишет.

Не знаю, не знаю. Мне вообще-то всегда в этом романе привелекало то, что все негодяи получили по заслугам. Я прямо лапки потирала от удовольствия, когда их громили. Не помню, чтоб Эдмон мне нравился... Хотя имя красивое.

Азазель,
Я плохо помню роман. Чуть лучше фильм. О нем и хочу тебя спросить. Он тебе понравился?

А заодно вернемся к интересной загадке, которую затронула Felina. Почему все таки Атос так жестоко расправился со своей женой?

O tempora, o mores! (О нравы, о обычаи!) Міледі, я правильно перевел? :)
Я засомневался в причине поступка Атоса, которую ты привела:

Я не считаю, что дело в брехне. Думаю, что во Франции того времени брехня была неотъемлемым элементом культуры дворянского класса и за нее не вешали :)))

Я не считаю, что дело в брехне. Думаю, что во Франции того времени брехня была неотъемлемым элементом культуры дворянского класса и за нее не вешали :)))

Якщо мої скромні знання латинської мови не зраджують мені, то з точки зору художнього перекладу правильніше всетаки: " О времена, о нравы" :)) (але це такі дрібниці :)
-----------------------

Щодо мотивів, котрими керувався Атос, дозволю собі не погодитись з вами.
Щодо брехні і лицемірства, так - це невід'ємна складова Франції того часу, а точніше таких її елементів, як Міледі, Рішельє, Рошфор... але згадайте образ Атоса!! Для нього брехня, зрада, лицемірство - найважчі смертні гріхи. Врахуйте, що це саме той Атос, котрий найблагородніший з усіх, котрий платить гроші кату, за його роботу... було ще багато прецидентів, котрі доводять його деальність. Знаючи, ази людсьої психології - логічно припустити, що не просто брехня Міледі, а її підла зрада, підштовхнули графа де Ля Фер до такого вчинку.