-1-

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
" Ах "

Джеймс Поттер звісив свої ноги з ліжка , взяв окуляри зі столика .Він обвів кімнату мутним поглядом , кліпаючи сонними очима .

" Який я радий , що це все закінчилось ."

Вони тільки вчора здали останні НОЧІ ( практичне завдання з Трансфігурації ). Іспити були надзвичайно виснажливими , це визнав навіть Джеймс , один з найкращих студентів .

" Це так " - сказав Сіріус Блек , який розлігся на ліжку і дивився у вікно .

" Що так ? "

" Закінчилось! "

" Ага . Ти радий ? "

" Я думаю , що так ." - Сіріус відповів розсіяно .

" Що сталось , друже ? " - Джеймс запитав , почувши неспокій в голосі товариша.

" Кінець ." - відповів хлопець - " Не тільки НОЧам , але й усьому . Школі . Гоґвортсу . Усьому ! "

" Хлопче , ти маєш нормальний настрій ?" - встаючи і прямуючи до ванної кімнати сказав Джеймс .

" Але подумай про це , Джеймс . Це все. Кінець . Ні школи . Ні Мародерів . Ніяких нічних походів на кухню , чи Квідичних матчів , чи зачакловування
волосся Слинявуса у зелений колір .

Джеймс думав про це , під час проходження ранкової рутини : чищення зубів , натягування одягу , видивляння в дзеркало ( вирішивши , що розчісування волосся не принесе ніякої користі ) . На той час, коли він повернувся до спальні, Сіріус був також одягнений і , як завжди , виглядав бездоганно .

" Давай , ходімо на сніданок . " - сказав він .

" А Ремус і Пітер ? " - запитав Джеймс , кивнувши в сторону двох ліжок , оксамитові завіси яких , ще не відхилялись .

" Нехай виспляться . Вони пережили важчий час ніж ми . "


***

Сіріус тільки закінчував доїдати свій тост , як до них приєднались Пітер і Ремус . " Нарешті , мертві воскресли " - усміхаючись , сказав він .

" О , заткнись ! "- сівши за стіл, сказав Ремус , накладаючи яєшню на тарілку , але його губи розтягнулись у посмішці .

" Знаєте , Джеймс і я тут думали... "

" Вау " - Пітер перебив з напханим, француським тостом , ротом .

" Чи , принаймні , я думав .... Це все , хлопці . Кінець . Менше ніж через тиждень , Гоґвортс попрощається з Мародерами , а ми - з Гоґвортсом . "

" Так " - погодився Ремус , з нетерпінням намагаючись зрозуміти до чого веде ця розмова .

" То ж давайте проведемо цей день так , щоб ми його не забули . " - закінчив Сіріус.

" Як ? " - запитав Пітер , легко нахмурившись .

" Ну... " - сказав Джеймс .- " Будемо робити те , що завжди робили , або те , що завжди хотіли зробити . Постараємось провести ідеальний день . "

" Звучить добре ." - сказав Ремус . - " Що ж ми робитимемо?"

" Все , що збреде в голову. " - відповів Сіріус .- " Я думаю , потрібно відвідати Гоґсмід " .

***

Після сніданку , вони повернулись у спальню . Джеймс почав ритись у своїх речах , шукаючи карту Мародерів і плащ- невидимку .

" Знаєш , Джеймс , цей плащ нам не знадобиться , "- сказав Ремус, роздумуючи .- " Я маю на увазі ,що ми всі разом , навіть не зможемо поміститися під ним тепер . Та й взагалі , ми не повинні вибиратись , цього разу, із замку таким чином .

І це було так . Після НОЧІ і перед випускним , семикласникам дозволялось ходити між замком і селом скільки їм заманеться .

" Але ... але ... цей плащ має важливе значення , Муні . " - сказав Джеймс роздратовано .

" Це безглуздо . " - сказав Ремус .

" О , ну добре ."- Джеймс відповів тоном дитини , якій заборонили гратись улюбленою іграшкою .- " А що на рахунок карти ? "

" Ви знаєте ? " - Сіріус зауважив ,- " я думав про це . Нам не потрібна вона . По-перше , ми вже знаємо всі приховані кімнати і секретні переходи в замку , і по-друге , ми вже не будемо тут довго . "

" Так , але що ми зробимо з нею ? " - запитав Джеймс . Він ненавидів саму думку , що їм прийдеться позбутись цієї речі . Тому, що це було друге , після перетворення в анімагів , найбільше досягнення Мародерів .

" Можливо, віддамо комусь , хто зможе вірно цим користуватись. " - запропонував Сіріус , з надією на те , що Джеймс думає про те саме .

" Але кому ми можемо довірити спадщину Мародерів ? " - запитав Джеймс .

" О, це справді проблема ! Я не знаю нікого настільки ж відданого шляхетному мистецтву завдавати клопотів , як ми . "

" Як на рахунок Сари і Ентоні ? " - поцікавився Пітер зі свого ліжка , звідки він уважно слухав розмову .

" Кого ??? " - Джеймс і Сіріус запитали одночасно .

" № Один і № Два , " - сказав Ремус .- " По правді кажучи , навіть ви повинні були усвідомити , що це не справжні їхні імена . "

" Я знав , що це не справжні ," - сказав Джеймс з обуренням . - " Я просто не знав їхніх справжніх імен . "

Сара Мерон і Ентоні Петтіт були кузинами , ближчими ніж брат і сестра . І вони були єдиними, хто наблизився до четвірки , своїми витівками . Джеймс і Сіріус помітили їх , ще три роки назад , коли відбувся незабутній інцидент , в результаті якого весь факультет Слизерину спроможний був говорити лише нецензурними словами .

" О так , вони найкраще знатимуть , як використовувати це вірно . " - сказав Сіріус , після цих спогадів .

Прийнявши рішення , вони спустились у вітальню , де у кутку сиділи Сара і Ентоні . Вони перелистували "Хитрі варіанти заклять : Коли безнадійна ситуація штовхає на відчайдушний крок " , що було вміло замасковано під "Трансфігурацію середнього рівня " . Обоє аж підстрибнули , почувши наближення кроків , але заспокоїлись , коли побачили хто це .

" Гей , ви двоє , я думав ви уже знаєте до цього часу , " - сказав Сіріус докірливо-глузливим тоном - " правило номер один : щоб не бути спійманим - не потрібно діяти винно . "

" Вибачте . " - сказала Сара спокійно .

" Всерівно, " - сказав Джеймс - " можна сказати , ми маємо подарунок для вас . "

" Подарунок ? " - підозріло запитав Ентоні .

" Спадщина , якщо бажаєте . " - додав Ремус .

" Чи готові ви до цього ? " - драматично запитав Джеймс , коли Сіріус вистукував барабанний бій на столі .- " Дивіться ! "- і він виклав карту на стіл поруч із книгою .

" Це .... кусочок пергаменту ? " - Сара запитала скептично .

" Ви чули це ? " - Джеймс звернувся до всіх .- " Вона сказала , що це кусочок пергаменту . Дивіться і вчіться , о ви, недовірливі .- " він тицьнув у пергамент своєю паличкою і сказав заклинання , яке заставило працювати карту .- " Урочисто присягаємо не затівати нічого доброго ."

Сара і Ентоні здивовано спостерігали , як тонкі лінії з"являються на поверхні пергаменту , вимальовуючи карту Гоґвортсу чорнилом і чарами .

" Це уся школа , " - пояснив їм Ремус .- " Усі кімнати , усі секретні ходи . І кожна людина : де вона є і що робить . "

" Неймовірно !!! "- молодші учні вигукнули разом.

" Це - таємниця нашого успіху, " - сказав Джеймс.- " Ну , швидше одна із них ."

" Де ви взяли це ? " - запитала Сара .

" Ми зро... " - почав було Сіріус , але Пітер перебив його . - " Це - таємниця , " - сказав хлопець швидко . - " Ми поклялись людині , від якої одержали це , не казати нікому . "

" Чому ви віддаєте це нам ? " - запитав Ентоні .

" Ми закінчуємо школу . Нам це більше не знадобиться. " - пояснив Сіріус .- " Ми думали , кому ж би віддати карту , щоб добре використовували , і ми одразу ж згадали про вас . "

Ремус вирішив промовчати .

" Використовуйте це добре , " - сказав Джеймс звертаючись до них .- " І не забудьте витерти, коли закінчите , або коли буде небезпека , що хтось побачить . Для цього достатньо сказати " шкоди заподіяно! " Він продемонстрував це , витираючи все з пергаменту .

Двоє з четвертого курсу тільки кивнули, нездатні сказати що - небудь .