Глава I

На цвинтарі було тихо. Раптом з повітря виник хлопець в мантії, що повністю закривала лице. Він повільно пішов до більш-менш нормальної частини цвинтаря. Знайти кілька нових могил було не важко. Їх було п’ять. Перша була найменшою. Вона виглядала мов маленька клумба. Хлопець зупинився спочатку перед нею і впав на коліна. З під мантії капнула сльоза. На гранітній плиті було написано: Албус Поттер, 1999-2000. Потім незнайомець підвівся і клякнув ще біля одної невеликої могили. На кам’яній плиті було викарбувано: Джіні Поттер, 1981-2000. Решта могил були такими: Рон Візлі, 1980-2000; Артур Візлі, 1955-2000; Молі Візлі, 1955-2000. Всі ці люди загинули в один і той же день, від однієї і тієї ж людини. Людини, яку Гаррі ненавидів понад усе, більше, ніж Лорда Волдеморта, Герміону Грейнджер. Цей день досі був у хлопця перед очами…
///Світало… Погода не передвіщала нічого поганого. У домі Візлів панувала тиша. Десь о 8.30 роздався голосний крик. Молі Візлі зайшла в кімнату дочки і побачила два трупи над якими височіла Герміона.
- Авада Кедавра, - прошепотіла Грейнджер і трупів стало троє. Окрім Джіні та її однорічної дитини тепер ще й була мертвою Молі. Швидко у кімнаті з’явились наступні жертви. Дівчина швидко обезброїла їх і вбила Артура Візлі.
- Герміона, - зі сльозами на очах прошепотів Рон. – Як ти могла? Що ти з ними зробила?
- Вони померли без болю, але ти такого не заслуговуєш. Ти повинен померти з муками. Круціо! Сектусемпра! Авада Кедавра! – іронічно проказала Герміона.///
Гаррі забрав капюшон з голови. Він досі лаяв себе за те, що не був там тоді, не помер разом із ними. Лице було змарнілим, і єдиним недоторканим місцем на ньому був шрам-блисавка. І тут Поттер поклявся собі: Що не піде з цього світу поки не помститься за рідних…
В кімнаті сидів високий чоловік. Він чогось чекав. Вірніше когось. Врешті-решт в кімнату зайшла вродлива дівчина.
- Нарешті! Герміона, я вже хвилювався за тебе, - промовив чоловік.
- Я все виконала Лорде, - проказала дівчина.
- Я знаю! Браво! Казали, що в Рона половину голови відірвало! Молодець! – тільки і говорив Лорд.
- Вони це дурниця, але Поттер… Він застукав мене коли я вбила Рона. Я ледве ухилилась від його закляття і роз’явилась.
- Поттер! Він мене теж дуже хвилює! Останнім часом він стає сильнішим, я це відчуваю. Ти знаєш де він переховується?
- Так мій пане. У будинку своїх батьків.
- Чудово! Через тиждень ми вб’ємо його разом.
- Так мій пане…
- Хоча ні! Все буде швидше! Клич Белатрису…
Поттер тим часом повертався зі цвинтаря. Паличку тримав завжди напоготові. Аж тут перед ним з’явилась дівчина. Це була Герміона. Що вона тут робила? Прийшла до Візлів чи шукала його? Такі думки промайнули в голові у Поттера.
- Що ти тут забула?
- Не твоє діло! Йди з дороги, бо вб’ю!
- Серйозно? А як я те…
- Авада Кедавра!!!
Хлопець ухилився. Після цього битва відбувалась мовчки. Закляття від щитів відлітали в різні боки. Аж тут Герміона ослабла і впала стікаючи кров’ю. Позаду неї із закривавленим кинджалом стояв Лорд Волдеморт.
- Що Гаррі? Не чекав?
- Ти її вбив! Авада Кедавра!
Суперники бились мовчки. Аж тут позаду Гаррі з’явилась Герміона і направила палочку на Гаррі. Хлопець цього не бачив.
- Авада Кедавра, - прошепотіла вона. Гаррі впав мов підкошений.
- Браво! АВАДА КЕДАВРА!!! – прокричав Волдеморт. Герміона ледве ухилилась і пустила закляття у відповідь. Лорд ухилився, але відлетів і зашпортався за Белатрису(саме вона була на місці Герміони першою приманкою) та впав. Промінь зеленого світла вбив Лорда.
Життя Герміони втратило сенс. Вона зрозуміла, Лорд використовував її як приманку. Вона вбила тих людей через дурну любов. Дівчина вирішила покінчити життя самогубством. Кинджал встрягнув у дівчині і та впала, помираючи з муками… Перед її очима проминало все життя: вона йде на свій перший урок в маглівську школу, їй приходить лист із Гогворсту, її кидає Рон, вона закохується у Лорда…
О, вона це добре пам’ятала. Пройшов місяць як вона повбивала купу маглів. Нарешті вона зуміла зустрітись з Темним Лордом.
- Сідай!
- Так мій пане.
Він повернувся до неї і Герміона ледь не втратила свідомості. Як її став подобатись Волдеморт. Його біле-біле лице досі стоїть перед очами у дівчини. Герміона розказала про свою любов Снейпу. Він певно і проговорився Волдеморту, бо Лорд став відповідати взаїмністю. Вона досі не могла повірити. Темний Лорд використовував її як приманку. Через нього вона повбивала купу людей. Про вбивство Рона вона дуже жаліє. Як вона могла таке зробити? Навіщо? Чому вона довірилась брехуну? Чому він їй брех… серце дівчини зупинилось…